Етіологія і патогенез

Важливо відзначити, що можливі різні серйозні ускладнення виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки:

- кровотеча;

- перфорація;

- часте виникнення виразки;

- клінічна картина;

- стеноз дванадцятипалої кишки 10-15%;

- блювота з домішкою яскраво-червоної крові до блювотних масам або у вигляді авової гущі;

- симптоми гострої крововтрати 6-20%.

Клінічна картина залежить від глибини проникнення виразки і органу, залученого в процес.

У міру декомпенсації стенозу іде наростання блювоти (у тому числі з'їденої напередодні їжею), відрижка тухлим, виснаження. Частота цих ускладнень останніми роками мало вивчена.

Ризик злоякісної трансформації при цьому захворюванні невеликий. При першому виявленні виразки в шлунку принципове значення має ретельна морфологічна верифікація діагнозу для виключення первинно-виразкової форми раку шлунку.

Основні групи ЛЗ які використовують для лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки.

Антибактеріальні ЛЗ:

- Амоксицилін;

- Кларитроміцин;

- Фромілід;

- Метронідазол;

- Тетрациклін;

- Тінідазол;

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів:

- Ранітидин;

- Фамотидин;

Інгібітори протонної помпи:

- Лансопразол;

- Ланзап;

- Омепразол;

- Омез;

- Ромесек;

- Ультоп;

- Пантопразол;

- Нексіум.

Комплексні ЛС:

- Омепразол + кларитроміцин + тінідазол;

- Пілобакт.

 

Симптоматика захворювання достатньо яскрава і поставити діагноз не представляє затруднень в типовому випадку. Дані, отримані при огляді пацієнта з неускладненою виразковою хворобою мізерні: визначаються біль та неприємні відчуття при пальпації в епігастральній області позитивнийсимптом Менделя (біль при битті в епігастральній області). Поява шуму плескоту при поштовхоподібному натисканні на черевну стінку через 7-8 г. після їжі свідчить про порушення евакуації їжі з шлунку. Признаки перитоніту з'являються при перфорації виразки шлунку і дванадцятипалої кишки. Показники загального і біохімічного аналізу крові при неускладненій виразковій хворобі, як правило, в межах норми. Залізодефіцитна анемія може свідчити про гостру крововтрату або хронічної крововтрати. Лейкоцитоз можливий при перфорації або пенентрації виразки. Гіперамілаземія у пацієнта з вираженими болями в епігастральній області і анамнезом виразки часто свідчить про пенентрацію виразки в підшлункову залозу.

Позитивна реакція калу на скриту кров нерідко спостерігається при загостренні.

Широке розповсюдження гастроскопії полешило діагностику виразкової хвороби, дало можливість точно оприділити локалізацію виразки та взяти пробу тканин оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки або у фазу ремісії виявити деформацію рубцю, здійснити контроль загоєння виразки провести забір матеріалу для цитологічного або гістологічного досліджения, лікувати ускладнення захворювання.

Рентгенологічне дослідження шлунку і дванадцятипалого кишкн останнім часом застосовується рідше, оскільки ендоскопічному методу надається перевага. Прямою рентгенологічною ознакою загострення виразковії хвороби є виявлення «ніші» (дефекту заповнення) шлунку або дванадцятипалого кишки. Даний метод дозволяє оцінити моторну функцію цих органів. Повний діагноз виразкової хвороби повинен включати об'єктивні відомості про наявність інфекції Н. Руlori.

Диференціальний діагноз

Скарги при виразковій хворобі і при функціональній диспепсії можуть був абсолютно однаковими. Виявлення або невиявлення язви (рубцово-виразкової деформації) при эндоскопічному дослідженні дозволить точно встановити діагноз.

При виявленні виразки шлунку або дванадцятипалої кишки у пацієнтів з поєднаним захворюваннями внутрішніх органів, ендокринних залоз, нервової системи, у приймаючих кортикостероїди і НПЗП у пацієнтів відділення інтенсивної терапії необхідно виключити симптоматичні виразки шлунку і дванадцятипалої кишки.

Велика відповідальність покладається на лікаря при диференціальному діагнозі між виразкою і первинно-виразковою формою раку шлунку: множинні биопроби з країв язви і, можливо неоднократное їх узяття дадуть можливість морфологу зробити точний висновок.

Загальні принципи лікування:

Пацієнтам з виразковою хворобою шлунка, і дванадцятипалої кишки як при загостренні захворювання, так і в період ремісії, а також після маніпуляцій, направлених на лікування ускладнення захворювання необхідно призначати адекватну терапію для іррадикації інфекції Н. Руlori.

У виборі лікувальної тактики слід спиратися на рекомендації конференції (2000 р.), на якій була розроблена і прийнята угода по сучасних підходах до діагностики і іррадикації інфекції Н. руlori, відповідаюча принципам доказової медицини. Згідно угоді, основним показом до антигелікобактерної терапії є виразкова хвороба. Особливо відзначено, що іррадикаційна терапія при виразковій хворобі являється необхідним лікувальним міроприємством, і обгрунтованість її використання при цьому захворюванні базується на доказанных наукових фактах.

Підсумковий документ Маастріхтської конференції вперше пропонує планувати антигелікобактерну терапію, враховуючи можливість її неефективності. Тому таке лікування розглядається як єдиний блок передбачаючий не тільки іррадикаційну терапію першої лінії, але і в випадку збереження Н. руlori – другої лінії одночасно.

В Другому Маастріхтському договорі підкреслюється, що при неускладненій виразковій хворобі дванадцятипалої кишки немає необхідності продовжувати антисекреторну терапію після проведення курсу іррадикаційної терапії.

Результати клінічних досліджень свідчать, що після ефективного іррадикаційногоо курсу і загоєння виразки подальша лікарська терапія не потрібна.

Рекомендується також проводити діагностику інфекції Н. Руlori у пацієнтів з виразковою хворобою, одержуючих підтримуючу або курсову терапію антисекреторними засобами, і при