Фактор особистості у формуванні та здійсненні зовнішньої політики у сучасній міжнародній системі

8. Передбачення політичної поведінки на міжнародній арені є складною проблемою навіть для дослідників, котрі працюють з унітарними та раціональними моделями. Ще складнішою є проблема у тому випадку, коли існує припущення, що поведінка держави обумовлена також думками та особистостями окремих політичних лідерів. Але при необхідності побудови прогнозів щодо розвитку подій у міжнародних відносинах, дослідник має звертати увагу на фактор особистості. При цьому достатньою умовою прогнозування дій лідера є науковий аналіз його особистості наприклад за допомогою психологічних методів дослідження “на відстані”.

Перед дослідником лідерства у сфері зовнішньої політики постає необхідність пошуку та розробки адекватних методів дослідження складного феномену. Такі методи умовно можна розділити на дві великі групи: 1) методи порівняльної політології, що вивчають інституційні особливості функціонування зовнішньополітичних механізмів національних урядів, що доповнюються елементами теорії міжнародних відносин, та 2) методи політичної та, частково, соціальної психології, зокрема наробки когнітивної теорії в її емпіричному вимірі. Поєднання двох вищезазначених напрямків дослідження дозволяє відтворити повну картину середовища прийняття зовнішньополітичних рішень, виділити об’єктивні та суб’єктивні чинники, що впливають на кінцевий вибір і, таким чином, отримати можливість передбачення зовнішньої політики окремо взятої держави.

Вивчення міжнародного конфлікту здатне показати, що можливість передбачення, в окремих випадках, обмежена за визначенням – незважаючи на існування традицій та високо стабільних моделей поведінки. Обмеження, що накладаються на можливість передбачення не повинні, однак, зменшувати важливість спроможності пояснювати чому і коли починаються конфлікти.

Початок крайнього прояву міжнародного конфлікту – війни, неминуче пов'язаний з рішенням. Структурні сили формують такі рішення та впливають на них, але не визначають остаточно. Іншими словами, умови, що сприяють початку війни, можуть об'єктивно мати місце, але внаслідок присутності елементу людського вибору, визначення “останнього краплі”, що призводить до застосування збройної сили у конфлікті, залишається найскладнішою, і разом з тим найважливішою, справою.

До побудови прогнозів завжди слід підходити із великою долею обережності. У сфері політики діє занадто багато несистемних факторів, щоб стверджувати, що деяка точка зору є єдино правильною. Замість прогнозування конкретних майбутніх дій окремого політичного лідера, методи, використані при проведенні цього дослідження, пропонують скоріше можливість виділити деяку обмежену кількість альтернатив, які вірогідно буде розглядати політик при прийнятті ним рішення у певній ситуації. При цьому психологічні портрети будуть давати змогу досить точно визначити саме той варіант, що буде обрано лідером.

 

 

Основні наукові положення, практичні висновки дисертаційного дослідження викладені автором у наступних 9 одноосібних статтях:

1. Головинський К. С. Методи побудови психологічних портретів політичних лідерів “на відстані” // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка: Зб. наук. пр. – Вип. 6 (частина IV). – К., 1998. – С. 53-57

2. Головинський К. С. “Екпансіоніст” та “впливовий лідер”: політичні діячі в дзеркалі лінгвістично-психологічного аналізу // Нова політика. – № 2, 1998. – С. 52-57

3. Головинський К. С. Вплив особового фактору на зовнішню політику держави: важливість дослідження // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка: Зб. наук. пр. – Вип. 7 (частина ІІ). – К., 1998. – С. 29-32

4. Головинський К. С. Сучасні концепції політичного лідерства // Серія “Міжнародні відносини”. Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Зб. наук. пр. – Вип. 14. – К., 1999. – С. 45-46

5. Головинський К. С. Вплив особистісного фактору на зовнішню політику держави: важливість дослідження // Людина і політика. – № 1, 1999. – С. 21-23

6. Головинський К. С. Політичний лідер та інституційна система влади // Нова політика. – № 6, 2000. – С. 30-34

7. Головинський К. С. Харизма та лідерство в умовах кризи // Людина і політика. – № 6, 2000. – С. 8-10

8. Головинський К. С. Зовнішня політика Російської Федерації за часів Б. Єльцина та В. Путіна: порівняльний аналіз на основі психологічних портретів двох російських президентів // Нова політика. – № 2, 2002

9. Головинський К. С. Фактор особистості та криза: портрет С. Мілошевича на фоні конфліктів в колишній Югославії 1990-2000 років // Людина і політика. – № 2, 2002

 

 

Головинський Костянтин Сергійович. Фактор особистості у формуванні та здійсненні зовнішньої політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23. 00. 04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню ролі фактору особистості у міжнародних відносинах. Автором досліджуються взаємозв’язки між суб’єктивними та об’єктивними факторами впливу на формування та здійснення зовнішньої політики держави. Аналізуються умови, за яких зростає значення фактору особистості у міжнародних відносинах та пропонуються шляхи дослідження психологічних особливостей політичних лідерів. Дається визначення механізму прийняття політичних рішень та середовища прийняття рішень в умовах зовнішньополітичної кризи. Розглядаються сучасні моделі прийняття політичних рішень та можливості їх застосування для аналізу міжнародної політики. Демонструються взаємозв’язки між внутрішньою та зовнішньою політикою держави, феноменом харизми та кризою, поведінкою лідера та функціонуванням його дорадчої системи. У якості прикладів впливу особистості на політику держави розглядаються ситуація навколо колишньої федеративної Югославії та зміни у зовнішній політиці Російської Федерації після зміни лідера країни.

Ключові слова: фактор особистості; формальне політичне лідерство; прийняття зовнішньополітичних рішень; середовища прийняття зовнішньополітичних рішень; зовнішньополітична криза; харизма; дорадча система у сфері зовнішньополітичної діяльності; системи уявлень; аналіз особистості “на відстані”.

 

Головинский Константин Сергеевич. Личностный фактор в формировании и реализации внешней политики. – Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата политических наук по специальности 23. 00. 04 – политические проблемы международных систем и глобального развития – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2002

Диссертация посвящена исследованию роли личностного фактора в международных отношениях. Автором исследуются взаимосвязи между субъективными и объективными факторами воздействия на формирование и осуществление внешней политики государства. Анализируются условия, в которых возрастает значение личностного фактора в международных отношениях и предлагаются пути изучения психологических особенностей политических лидеров. Дается определение механизма принятия решений и среды принятия решений в условиях внешнеполитического кризиса. Рассматриваются современные модели принятия политических решений и возможности их применения для анализа международной политики. Демонстрируются взаимосвязи между внутренней и внешней политикою государства, феноменом харизмы и кризисом, поведением лидера и функционированием его совещательной системы. В качестве примеров воздействия личности на политику государства рассматриваются ситуация вокруг бывшей федеративной Югославии и перемены, произошедшие во внешней политике Российской Федерации после смены лидера страны.

Ключевые слова: личностный фактор; формальное политическое лидерство; среда принятия внешнеполитических решений; внешнеполитический кризис; харизма; консультативная система в сфере внешнеполитической деятельности; системы представлений; анализ личности “на расстоянии”.

 

Golovynski Kostyantyn Serhiyovych. Personality Factor in Foreign Policy Formation and Implementation. – Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of political science in specialty 23. 00. 04 – Political Problems of International Systems and Global Development. – Institute of International Relations of Kyiv National Shevchenko University, 2002

Dissertation deals with personality factor in world politics. The author studies interrelations between personal and environmental factors influencing formation and implementation of the foreign policy of a state. The thesis provides an in-depth look into environmental conditions which facilitate the influence of a personality on international relations. It also offers new ways for building psychological portraits of political leaders. Such portraits should provide international relations scholars with an opportunity to better describe and even more important to better predict political behavior on the international scene.

The decision making mechanism is being described and characteristics of decisional environment under international crisis are put under analysis. Decision making environment in international politics is viewed as to much extent chaotic and at first glance unpredictable. A thorough research nevertheless allows to discern its important characteristics such as complexity, risk, ambiguity and uncertainty.

The authors reviews contemporary models of decision making and offers some new suggestions on their use in the study of foreign policy decision making. The thesis devotes special attention to irrational models of decision making and lists factors preventing a politician to make 'rational' decisions under certain set of conditions.

Special attention is also devoted to the phenomena of charisma, crisis behavior of political leaders, leaders' foreign policy advisory systems, interrelations between domestic and foreign policy of a state.

To provide an empirical insight on the role of personality factor in foreign policy formation, the author studies the events which precipitated and immediately followed the breakdown of the former Yugoslavia and in particular the personal role of Slobodan Milosevic in them. Also the profound changes in the foreign policy of the Russian Federation after the switch of leadership from Yeltsin to Putin in 2000 are demonstrated.

Key words: personality factor; formal political leadership; foreign policy decision making; foreign policy decisional environment; foreign policy crisis; charisma; foreign policy advisory system; belief systems; at-a-distance research of personality.