Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Феномен українського козацтва: історичні передумови виникнення, суспільно-політична організація і традиції

Предмет: 
Тип роботи: 
Бакалаврська робота
К-сть сторінок: 
66
Мова: 
Українська
Ціна: 
900 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Перша Запорозька Січ князя Байди Вишневецького
1.1. Утворення Січі та її природно-географічне розташування
1.2. Республіканська форма правління Січі
2. Запорізька Січ у визвольній війні українського народу та селянських повстаннях Булавіна і Разіна
2.1. Запорожці у війні під проводом Б. Хмельницького
2.2. Січ і українсько-московський договір 1654 року
2.3. Запорожці у селянських повстаннях 1670, 1707 роках
3. П. Калнишевський – останній кошовий Запорозької Січі
3.1. Політик та вмілий дипломат
3.2. Соловецький в’язень
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

 

Вступ: 

Актуальність теми дослідження. В історії України, історичній пам'яті нашого народу Запорізькій Січі належить особлива роль і місце. Вона визначена тим, що створивши Січ - цю християнську демократичну республіку козаки взяли на себе справу оборони краю від татарсько-турецьких і польських загарбників, згуртували навколо Запоріжжя різні верстви населення, для яких саме слово Україна означало смисл життя і боротьби за її кращу долю.

У героїчному минулому славних козаків-запорожців і їх національному характері, душевній красі і таланті невичерпна сила українців. У своєму безсмертному творі "Тарас Бульба" М.В. Гоголь з захопленням писав про них: “Так ось вона. Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!”

Витоки української козаччини стали предметом однієї з найдовших дискусій, яка точиться між істориками з XVIII ст. і донині. Можна виділити, зокрема, слідуючі теорії:

1) хозарська, популярна у XVIII ст., ототожнювала козаків з давньою степовою людністю, або хозарами;

2) чорно-клобуцька - вважає їх нащадками "чорних клобуків" - тюркського племені, що в давньоруські часи жило в пограничному зі Степами Пороссі;

3) черкаська - пов'язує появу козаків з переселенням у Подніпров'я черкесів, або черкасів - гілки чорних клобуків, які заселяли Тмуторакань, а згодом мігрували з Передкавказзя до Дніпра, нібито заснувавши тут м. Черкаси;

4) татарська — бачить початки козацтва в татарських колоніях, утворених на Київщині за Володимира Ольгердовича і Вітовта, де татарський елемент перемішувався з місцевою бродячою людністю; 

5) автохтонна теорія - проводить паралель між козацькою спільнотою і вічовими громадами Київської Русі, котрі в литовські часи перетворилися на військово-службові колективи, підлеглі великому князю литовському, зберігаючи свій вічовий устрій;

6) Болохівська теорія - вбачає корені козаччини в давньоруських автономних громадах так званих болохівців, які після монголо-татарського завоювання вийшли з-під влади місцевих князів і добровільно прийняли протекторат Орди;

7) бродницька теорія - пов'язує козаччину зі слов'янською степовою людністю княжої доби - так званими "бродниками", що мешкали в пониззях Дунаю;

8) уходницька теорія - виводить початки козацтва з промислових ватаг, які в певну пору року стікалися для риболовецького і мисливського промислів у Дніпровий Низ;

9) втікацька, або класова теорія пов’язує появу козацького пограничного населення загостренням соціальних суперечностей, які штовхали феодально-залежне селянство до масових втеч на вільні землі.

Запорізьке козацтво не було історичним феноменом, роль і значення якого замикається тільки в національних межах. Майже відразу після заснування Січі Дмитром Вишневецьким воно привертає до себе увагу і за межами краю. Молдавія і Волощина, Польща і Литва, Франція і Московія, Турецька Порта і Трансільванія такий далеко не повний перелік країн в суспільно-політичних процесах яких був присутній козацький дух нескореної У країни.

Особливу сторінку, яка стала частиною європейської історії, вписали козаки у роки боротьби українського народу від польського поневолення під керівництвом свого талановитого гетьмана Богдана Хмельницького у середині XVI ст. про неї збереглися чисельні пам’ятки і мемуари, листи, публіцистичні і художні твори, тощо.

Актуальність теми роботи не викликає сумнівів у сучасний період постійної політичної конфронтації між Росією та Україною, не згасає інтерес до запорозького козацтва і після підписання українсько-московського договору, з ким і проти кого воювало козацьке військо. Цікавість ця покликає сучасних істориків дізнатися про стосунки запорозького та російського війська, а саме донських козаків.

Метою дослідження є встановлення умов виникнення, основних принципів організації та розвитку, а також причин занепаду козацького руху на території України.

Предмет дослідження – історичний період існування козацтва, а, відповідно, об’єкт – історичні передумови виникнення, розвиток та традиції.

Починаючи від договору 1654 року Московська держава крок за кроком, застосувавши багато різних форм і методів, обмежувала автономію України. Для Запоріжжя це означало повну ліквідацію у 1775 році.

Історіографії Запорізької Січі присвятили свої кращі твори М.І. Костомаров, П.О. Куліш, Д.І. Яворницький, М.С. Грушевський, О.М. Апанович. Значна література по темі з’явилась в останні роки. В цілому цей процес відбувався вкрай нерівномірно і був викликаний спочатку русифікаторською політикою російського самодержавства у другій половині ХІХ ст. на початку ХХ ст., а пізніше, у радянські часи, сталінським тоталітаризмом і застоєм 70-80-х років минулого століття.

У дипломній роботі розглянуті головні етапи історії Запорізької Січі від її створення до ліквідації Катериною ІІ, а також героїчну долю останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського та відносини запорожців з донськими козаками. 

 

Список використаних джерел: 
  1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні – К., 1991.
  2. Антонович В. Коротка історія козаччини – К., 1991.
  3. Апанович О.М. Розповідь про запорізьких козаків 0 К., 1991.
  4. Апанович О.М. Великомученик і герой // Урядовий кур’єр – 1993, 27 квітня.
  5. Апанович О.М. Гетьмани України і Кошові Отамани запорізької Січі – К., 1993.
  6. Апанович О.М. Чортомлинська запорізька Січ – К., 1998.
  7. Архів Коша Нової Запорозької Січі – К., 1994.
  8. Багалій Д. Історія Слобідської України // Прапор 1998. - №6 
  9. Булавинское восстание. Сборник документов – М., 1935.
  10. Ворота В. Збережи мій всесвіт сину // Літературна Україна -1989.
  11. Воссоединение Украины и России. Документы и материалы – М., 1953.
  12. Голобуцький В.А. Запорізьке козацтво – К., 1994.
  13. Грушевський М. Історія України – Руси – К., 1909.
  14. Грушевський М. Історія Козаччини // Вітчизна – 1982 № 2.
  15. Грушевський М. Ілюстрована історія України-Руси – К., 1992.
  16. Грушевський М. Історія Козаччини // Вітчизна 1982 №7.
  17. Джуха И. Мариупальские греки // Комсомолець.
  18. Історія УСРС – К., 1997 т 1.
  19. Історія УРСР – К., 1979 т 2.
  20. Історія українського війська – М., 1992.
  21. Кабузан В.М. Заселення Новоросии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVII – первой половине ХIХ в (1715-1858) – М., 1976.
  22. Кабузан В.М. Чисельність та національний склад населення Новоросії в 60-80рр. ХVIII ст. // Український історико географічний збірник – К., 1971.
  23. Кравченко Запоріжці: До історії козацької культури – К., 1993.
  24. Кулиняк Д.І. Соловецький в’язень. Останній Кошовий Січі Запорізької – К., 1991.
  25. Кулиняк Д.І. Од Калниша вісті // Пам’ять століть – 1997 №5.
  26. Кулиняк Д.І. Соловецький в’язень // Молодь України 8 листопада
  27. 1989.
  28. Левицький О. Богдан Хмельницький // Україна 1990 №5.
  29. Лаврін П. Історія Південно-Східної України – К., 1996.
  30. Мицик Ю.А., Плохій С.М. Як козаки воювали – К., 1991.
  31. Мойсеєнко О.В. До 300-річчя повстання на Слобідській Україні // Українській історичний журнал 1970 №9.
  32. Наливайко Д.С. Козацька Християнська Республіка Запорозька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках. – К., 1992.
  33. Осипов К. Богдан Хмельницький – М., 1948.
  34. Пірко В. Південно-Східна Україна // Схід – 1995 №1.
  35. Полонська-Василенко Н. Історія України – К., 1991 у 2 т.
  36. Приглашение к путешествию. Книга для туристов – Донецк, 1974.
  37. Рознер І. Г. Селянська війна 1773-1775рр. у Росії та її вплив на Україну // Українській історичній журнал 1974 №12.
  38. Русіна О.В. З історії входження Чернігово-Сіверщини до складу Росії // Український Історичний Журнал 1989 №3.
  39. Санин Г.А. Отношения России и Украины с Крымским ханством в середине XVII в. – М., 1987.
  40. Сергійчик В.І. Іменем Війська Запорізького. Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI – XVII ст., - К., 1991.
  41. Сичинський В. Чужинці про Україну – Львів, 1938.
  42. Смирнов Н. Россия и Турция в XV – XVII вв. – М., 1946.
  43. Слюсаркий М.Г. Социальное и экономическое развитие слобожанщины XVII – XVIII вв. – Х., 1964.
  44. Субтельний О. Україна. Історія – К., - 1991.
  45. Статті Богдана Хмельницького 1654 року // Радянська освіта 1990 №68.
  46. Урбанович Б. Слободян В. Яким буде музей на хортиці // Пам’ятки України 1989 №4.
  47. Цибульський В.І. Переяславська угода 1654 року в зарубіжній історіографії – Рівне, 1993р.
  48. Шерер Ж.Б. Літопис Малоросії або історія козаків запорожців та козаків України, або Малоросії – К., 1994.
  49. Юркевич П. Еміграція на Схід і залюднення Слобожанщини за Богдана Хмельницького – К., 1932.
  50. Яворницький Історія запорозьких козаків у 3-ох т.
  51. Яковенко Н.М. Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVII ст. – К., 1997.
11067
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (093) 202-63-01,
 або телефонуйте: (093) 202-63-01, (066) 185-39-18.