Філософсько-естетичні погляди Жан-Жака Руссо

Видатний фылософ ы псиьменник Жан-Жак Руссо народився 28 червня 1712 у Женеві. Чоловіки в сімействі Руссо були годинникарями, родина належала до заможних громадян. Мати вмерла при пологах, а батько залишив Жана-Жака, коли тому було десять років, і стараннями свого дядька Бернара хлопчик був відданий під опіку пастора Боссі. У 1725, після випробувального терміну в конторі нотаріуса, він став учнем гравера, однак у 1728 р. втік від майстра і за допомогою молодої католички де Варанс вступив до в семінарії в Туріні, став католиком і кілька тижнів через став слугою в будинку де Верселис. Після її смерті, коли робили опис майна, Руссо украв маленьку стрічку і, викритий, заявив, що стрічка дісталася йому в подарунок від покоївки. Покарання він уникнув, але пізніше визнавав, що провина була першою причиною прийнятися за твір “Сповідь”. 

Попрацювавши лакеєм в іншому аристократичному будинку і не спокусившись можливістю отримати підвищення, Жан-Жак повернувся до де Варанс, яка відпрвила його в семінарію для підготовки до духовного звання, однак він більше цікавився музикою і був вигнаний з семінарії вже через два місяці. Органіст собору взяв його до себе учнем, однак через півроку Руссо втік і від нього, змінив ім'я і мандрував, видаючи себе за француза-музиканта. У Лозанні він влаштував концерт з власних композицій і був осміяний, після чого жив у Невшателі, де обзавівся декількома учнями. У 1742 виїхав у Париж з багажем, який складався з винайденої ним нотної системи, п'єси, декількох віршів і рекомедаційного листа від настоятеля кафедрального собору в Ліоні.

У 1743 Руссо став секретарем французького посла у Венеції, який звільнив його вже на наступний рік. Повернувшись у Париж, він був охоплений гнівом проти аристократів, які не побажали за нього заступитися. У 1750 “Роздуми про науки і мистецтва” принесли йому премію Діжонської академії і неочікувану славу. У трактаті стверджувалося, що цивілізація всюди привела до морального і фізичного виродження людей, і лише народи, які зберегли свою первозданну простоту (Руссо не наводив прикладів), залишилися доброчесними і сильними; далі було сказано, що плодами прогресу завжди стають моральна деградація і військова слабкість.

Відвідавши Женеву і знову ставши протестантом, Руссо прийняв у подарунок від пані Д'Епіне, з якою познайомився декількома роками раніше, будиночок у долині Монморансі - «Ермітаж». Кохання до своєї своячениці, пані Д'Удето, а також сварки між Д'Епіне і Дідро змусили Руссо відмовитися від мрії про самотність.

У грудні 1757 р. він перебрався на прилеглу напівзруйновану ферму Монлуи. Його “Лист Даламберу про театральні уявлення”, у якому з осудом говорилося про спроби Вольтера влаштувати театр у Женеві, а спектаклі називалися школою аморальності як особистої, так і громадської, викликало з боку Вольтера стійку ворожість до Руссо. Після цього, у 1761 р, була надрукована “Юлія, або Нова Елоїза”, у 1762 - “Суспільний договір” і “Еміль, або Про виховання”. 

Розвинута в “Емилі” деїстична доктрина викликала гнів католицької церкви щодо Руссо, а 11 червня 1762 р. уряд розпорядився заарештувати автора. Руссо втік в Іверден (Берн), потім у Мотьє, а Женева позбавила його прав свого громадянина.

Надруковані у 1764 р. “Листи з гори” озлобили ліберально настроєних протестантів. Руссо виїхав в Англію, у травні 1767 р. повернувся у Францію і після поневірянь по багатьох містах у 1770 р. з'явився у Парижі із закінченим рукописом “Сповіді”, яка повинна була повідати нащадкам істину про нього самого і про його ворогів.

У 1776 були закінчені “Діалоги: Руссо судить Жана-Жака” і розпочата найзахоплюючіша його книга “Прогулянки самотнього мрійника”. У травні 1778 Руссо усамітнився в Ерменонвілі, у котеджі, запропонованому йому маркізом де Жирарденом, і помер там від апоплексичного удару 2 липня 1778 р.