Фінансова безпека страхового ринку

За окремими оцінками, в Україні налічується не більше десяти СК, що займаються реальним страхуванням і мають достатньо власних ресурсів для обслуговування крупних клієнтів. Однак і серед них не всі в змозі самостійно покривати ризики в розмірі понад $10 млн.

За даними Мінфіну, сукупний обсяг сплачених статутних фондів СК на початок 2003 р. склав 1550, 5 млн. грн. ($291 млн.). Хоча середній обсяг сплаченого статутного фонду збільшився порівняно з 1999 р. майже вчетверо – до 4, 6 млн. грн. ($0, 86 млн.) проти 1, 2 млн. грн. ($0, 23 млн.), – проте статутні фонди українських СК залишаються невеликими. Понад половини СК мали на початок 2003 р. сплачений «статутник» менше 500 тис. ; лише менше третини загальної кількості – 1 млн. і більше. Це свідчить про низьку конкурентоспроможність страховиків, оскільки, за експертними оцінками, для успішної конкуренції на світовому страховому ринку статутний фонд має становити близько $50 млн. Такого статутного фонду не має жодна українська СК (найбільший серед non-life СК складає $20, 6 млн.).

На початок 2003 р. сукупний власний капітал вітчизняних СК сягав 3, 176 млрд. грн. ($596 млн.), а середній обсяг власного капіталу в розрахунку на одну CК дорівнював $1, 76 млн.

У 2002 р. сукупний обсяг наявних активів СК складав 4, 1 млрд. грн. ($769 млн.), а середній у розрахунку на одну СК – 12, 1 млн. грн. ($2, 3 млн.). Проте активи СК розміщуються переважно на поточних банківських рахунках і депозитах (майже 40%). В акції та облігації інвестовано третину цих активів (33, 3%). Водночас інвестиції в економіку за напрямами, визначеними урядом, практично не здійснюються. Отже, інвестиційна функція страхування залишається в Україні не реалізованою належним чином.

Це спричиняється двома обставинами: по-перше, незначними обсягами фінансових ресурсів, що їх акумулюють СК; по-друге, відчутним переважанням на українському страховому ринку СК зі страхування майна та від нещасних випадків, які не мають можливості точно прогнозувати настання страхових випадків, а відтак змушені обмежуватися переважно короткостроковими високоліквідними активами та лише частково інвестувати в довгострокові активи.

Загальний обсяг сформованих страхових резервів на початок 2003 р. сягнув майже 1, 9 млрд. грн. ($356 млн.), що свідчить про певне підвищення надійності та платоспроможності українських СК. Водночас привертає увагу та обставина, що в окремих СК (включаючи й лідерів ринку) спостерігається зменшення обсягів страхових резервів. У 2002 р. загальна сума страхових премій дорівнювала 4, 44 млрд. грн. ($833 млн.). Майже дві третини загального обсягу премій припадали на 30 найпотужніших СК, причому десята їх частина належала найбільшій в Україні СК «Лемма». Водночас лише 51 СК із 338 суб'єктів, внесених до державного реєстру, мала в 2002 р. надходження страхових премій у сумі понад 20 млн. грн. ($3, 8 млн.), 85 – від 5 млн. до 20 млн. грн., 118 – від 500 тис. грн. до 5 млн. грн., 49 – від 10 тис. до 500 тис. грн., а річні надходження 34 СК склали менше 10 тис. грн.

Крім того, за оцінками експертів, платежі з реального страхування становлять у загальному обсязі не більше третини, а левова частка ринку припадає на так звані фінансові схеми, які дають змогу ухилятися від оподаткування, що є додатковим чинником згаданої вище непрозорості вітчизняного страхового ринку.

Загальний обсяг страхових виплат у 2002 р. становив лише 543, 1 млн. грн. ($102 млн.). Рівень виплат з добровільного майнового страхування дорівнював 7%, а страхування відповідальності – 16%, тоді як у країнах Західної Європи вважається нормальним рівень страхових виплат у СК, що займаються ризиковими видами страхування, в обсязі не менше 70% обсягу страхових премій; у розвинутих країнах відношення страхових виплат до зібраних премій наближається до 90%. На думку фахівців, майже незмінний протягом 2001-2002 рр. рівень страхових виплат в Україні свідчить про те, що обсяги реального страхування залишаються постійними, коло клієнтів – незмінним, і відбувається лише їх перерозподіл.

У 2002 р. обсяги перестрахування становили 2, 1 млрд. грн. ($394 млн.), що складає 47% загального обсягу отриманих страховиками України премій. За цього, як і раніше, провідні позиції на ринку перестрахування утримують компанії-нерезиденти. Вітчизняні СК передають іноземним перестраховикам до 90% страхових премій при страхуванні авіаційних і морських ризиків, ризиків щодо здоров'я при виїзді за кордон, до 60% – по «автокаско», до 50% – при страхуванні великих майнових ризиків.

Незважаючи на номінальне зростання головних показників рівня розвитку страхового ринку він залишається вкрай незначним за обсягами статутних фондів, власного капіталу, активів, страхових резервів. СК не акумулюють вагомих обсягів інвестиційних ресурсів для процесів розширеного відтворення, зростання економіки держави та добробуту громадян. У конкуренції із залучення фінансових ресурсів страховий ринок поки що значно програє банківській системі.

Водночас сьогодні слабко охоплені страхуванням ризики вітчизняних юридичних осіб, адже ще десять років тому цей напрям практично не розвивався, бо ризики промислових підприємств не були предметом страхування.

Питання про обов'язковість чи добровільність страхування сільськогосподарських ризиків залишається відкритим, а статистика щодо стану страхового захисту сумна: лише 17% сільгоспвиробників застраховано при тому, що місткість ринку сільськогосподарського страхування України оцінюється в 4 млрд. грн. Цікавим є те, що лише 13% селян звернулися за отриманням відшкодування, а отримали його 60% із них. За останніми даними, в Україні кредитуються 80% сільгосппідприємств. Гострим залишається питання про примушування їх банками страхуватися виключно в указаній ними страховій компанії.

Абсолютна більшість сільгосппідприємств, працюючи в режимі жорсткої економії, й досі економлять на страхових внесках, навіть ігноруючи урядову постанову № 1000 від 11 липня 2002 р., яка запроваджує обов'язкове страхування посівів зернових і цукрових буряків. На практиці аграрії страхуються тільки тоді, коли від них цього вимагають кредитори. Так, за даними Міжнародної фінансової корпорації, 85% договорів страхування сільгоспоб'єктів становлять угоди страхування банківської застави, що є обов'язковою умовою для надання кредиту. Причому таке вимушене страхування здійснюється переважно за скороченою програмою (часто в афілійованих з банками компаніях), яку самі банкіри називають псевдострахуванням. Переважно обмежуються страхуванням від стихійних лих локального поширення (пожежі, град, бурі), яке коштує набагато дешевше, тоді як від усього набору ризиків були застраховані 0, 6-0, 8%. Інколи страхування здійснюється аж надто формально – укладають угоди на страхування від витоптування врожаю дикими тваринами (ставка 0, 3%) і навіть від цунамі (ставка 0, 01%).

І найближчим часом цей вид страхування ефективно розвиватися не буде. З одного боку, страхові тарифи на сільгоспризики є дуже високими, з іншого – ризики нема де перестрахувати. Окрім того, розвиток страхування сільгосптехніки гальмується внаслідок високого ступеня її зношеності (до 70-80%). У більшості випадків техніка не оновлювалася з 1991 р. і застаріла настільки, що страхувати її нема сенсу. В такому страхуванні зацікавлені страхувальники, які мають нову дорогу сільгосптехніку, лізингові компанії і банки.

На думку експертів, страхування фінансових ризиків – практично неосвоєна сфера українського страхового ринку. Реальні обсяги ринку страхування фінансових ризиків сьогодні не береться оцінити ніхто. Офіційні дані не дають навіть приблизного уявлення про те, що відбувається в цьому сегменті. Згідно зі звітністю, що надається СК, фінансові ризики входять до складу майнового страхування. Причому, за статистичними даними за 2001 р., частка премій зі страхування фінансових ризиків складала 41% (близько 919, 7 млн. грн.) майнового сегмента. За попередніми оцінками експертів, минулого року вона ще більше розширилась і сягнула 45%. Проте частка реального страхування в цьому обсязі навряд чи перевищує 5% від загальної суми платежів. Більшу частину цього показника складають премії, отримані СК для оптимізації оподаткування клієнтів. Відсутність чіткої регламентації страхування фінансових ризиків, на думку фахівців, робить його ідеальним інструментом для організації різного роду фінансових схем. Цьому багато в чому сприяє можливість довільного встановлення сум і тарифів, єдиної методики розрахунку яких для цього виду немає, а також віднесення платежів на витрати підприємств. Окрім того, договір страхування часто виписується так, що страховий випадок стає взагалі віртуальним. За оцінками експертів, левову частку так званого «псевдоперестрахування» сьогодні становлять саме фінансові ризики.

За оцінками страховиків, найбільш недооціненими великими підприємствами видами страхування є: страхування від перерв у виробництві; страхування цивільної відповідальності; страхування життя співробітників; страхування машин від пошкодження. Банки ж недооцінюють усі види страхування відповідальності (професійної, директорів), комплексне страхування, страхування електронних і комп'ютерних злочинів, страхування від перерв у виробництві.

Не отримало належного розвитку й комплексне страхування банків (що включає серед іншого й ризики шахрайства співробітників та ризики втрати інформації). Маловідомою сферою залишаються ломбардне страхування, страхові кредити тощо.

Головними завданнями забезпечення формування повноцінного страхового ринку в Україні є розробка та реалізація дієвої державної політики у сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність за вимогами ЄС, забезпечення умов для розвитку конкуренції, вдосконалення державного страхового нагляду. Для цього вбачається доцільним:

- розробити Концепцію розвитку страхового ринку в Україні на період до 2010 р. ;

- підготувати проект програми реформування галузі;

- провести парламентські слухання: «Страхування в Україні: стан, проблеми, перспективи»;

- переглянути перелік видів обов'язкового страхування з метою його оптимізації і приведення у відповідність із нормами ЄС; унормувати визначення страхових тарифів у цій сфері;

- прийняти закони України «Про обов'язкові види страхування», «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про єдиний соціальний податок», «Про страхування зовнішньоекономічної діяльності»; «Про регулювання взаємовідносин страхових посередників»;

- розробити пропозиції щодо вилучення з оподаткування коштів, які спрямовуються на розвиток механізмів розширеного відтворення клієнтської бази, підвищення професійного рівня страхової діяльності та страхової культури населення;

- розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів;

- розробити регламент злиття СК; підготувати методичні рекомендації з технології здійснення страхових і перестрахових операцій за участю страхових посередників й переглянути порядок та форми їх звітності; розробити методику оцінки обсягу страхового ринку за показником нетто-премій;

- створити незалежний інститут експертизи договорів страхування та страхових випадків; посилити службу страхових експертів;

- сформувати дієву систему попереднього, поточного та наступного контролю за фінансовим станом СК;

- переглянути положення з формування та розміщення страхових резервів;

- розробити методику аналізу діяльності СК;

- стимулювати створення в СК служб внутрішнього контролю та аудиту;

- уточнити вимоги стосовно здійснення щорічного обов'язкового аудиту СК;

- розширити обсяг, підвищити якість і прискорити публікацію відомостей про стан страхового ринку;

- перевести страховий ринок на міжнародні стандарти бухобліку; розробити механізми впровадження електронного документообігу;

- популяризувати страхування;

- систематично оприлюднювати інформацію про виплати страхових відшкодувань, практику розміщення СК своїх коштів тощо;

- створити національну базу даних недобросовісних клієнтів.