Фінансово-економічні відносини в системі вищої освіти. Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічне забезпечення ВНЗ

Відповідно до статті 63 Закону України «Про вищу освіту» регулюються майнові питання, зокрема, за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно. 

Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або кому-нальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління. Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управ-ління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організа-ціям, крім випадків, передбачених законодавством. Крім того, майно вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що забезпечує їх статутну діяльність, не може бути предметом застави. 

Вищий навчальний заклад державної та комунальної форм власності самостій-но розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг. Таке розпорядження включає в себе право придбання майна та його використання на підставі договорів тощо. 

Повноваження власника щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти реалізуються відповідно до Цивільного кодексу, законів, що регулюють право власності, та інших підзаконних актів. 

Вищий навчальний заклад у межах, визначених законами, та відповідно до статуту має право: 

1) отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо) від органів державної влади, підприємств, установ, організацій (в тому числі благодійних) та фізичних осіб; 

2) провадити фінансово-господарську діяльність в Україні та за її межами; 

3) створювати власні або використовувати за договором інші матеріально-технічні бази для проведення навчально-виробничої практики осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також для власної господарської діяльності; 

4) розвивати власну соціально-побутову базу, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних та культурних закладів; 

5) здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію, ремонти основних фондів на умовах підряду або господарським способом; 

6) спрямовувати кошти на будівництво або благоустрій соціально-побутових об’єктів, а також на соціальну підтримку педагогічних, науково-педагогічних та інших категорій працівників вищих навчальних закладів та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.

Світова практика виробила декілька моделей державного фінансування освіти: використання буферних фінансових організацій, які діяли б між урядом і вищим навчальним закладом; зміна критеріїв при виділенні ресурсів (використання принципів фінансування «пo результатах» і «за витратами») і, нарешті, «чилійська модель» - виділення засобів не навчальним закладам, а безпосередньо студентам шляхом надання позик або грантів.

Фінансування вищих навчальних закладів в Україні регулюється статтею 64 Закону України «Про вищу освіту», яка передбачає, що фінансування вищих навчальних закладів державної форми власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад можуть фінансувати вищі навчальні заклади державної форми власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів.

Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підготовку наукових і науково-педагогічних працівників через аспірантуру і докторантуру визначаються у законі про державний бюджет. 

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки та інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у встановленні нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів (штатна чисельність співробітників, співвідношення кількості студентів і викладачів, навчальне навантаження викладачів, розміри земельних ділянок, фінансування наукових досліджень, утримання навчальних аудиторій і лабораторій, бібліотек та фондів наукової і навчальної літератури, фінансування капітального будівництва, ремонту і утримання будівель і спортивно-оздоровчих споруд, придбання технічних засобів навчання та методичного забезпечення навчального процесу тощо), диференційованих залежно від статусу, рівня акредитації, типу вищого навчального закладу, напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців, та наукових напрямів підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. 

Фінансування за рахунок видатків Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації. 

Фінансування вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. 

Управління фінансами здійснюється на основі складання системи бюджетів: бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів, управлінський баланс. Всі вони складають інтегральний бюджет ВНЗ. 

 

 

Фінансування вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власниками. 

Для фінансування вищих навчальних закладів можуть залучатися додаткові джерела фінансування, не заборонені законодавством. Залучені кошти спрямовуються на здійснення статутної діяльності вищого навчального закладу у порядку і на умовах, визначених законодавством та його статутом. 

Вищі навчальні заклади державної форми власності, вищі навчальні заклади, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та вищі навчальні заклади комунальної форми власності використовують кошти відповідних бюджетів, а також додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством, на оплату праці та матеріальне стимулювання своїх працівників. 

Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється вищим навчальним закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. 

Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типовий договір затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. 

Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг публікується у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та інформаційних збірниках спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки. 

Плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками - помісячно, по семестрах, щорічно. 

Особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету, забезпечуються стипендіями у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Порядок призначення і виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

Педагогічним та науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів встановлюються доплати за науковий ступінь кандидата наук або доктора наук у розмірах відповідно 15 та 20 відсотків посадового окладу, якщо наявність наукового ступеня не передбачена кваліфікаційними вимогами за посадою, яку обіймає працівник. 

Законом встановлюються джерела, обсяги та види надходжень, які не є об’єктом оподаткування для вищих навчальних закладів всіх форм власності, а також встановлюються пільги щодо сплати податків і зборів для вищих навчальних закладів та осіб, які надають їм благодійну допомогу. 

Показники державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою формуються за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі економіки на підставі узгодженого подання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки (іншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади) та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики. 

Показники державного замовлення на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів формуються за науковими напрямами спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі економіки за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів. 

Окрема стаття Закону України «Про вищу освіту» регулює платні послуги у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності.

Вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізич-ним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. 

Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами держав-ної або комунальної форми власності, визначається Кабінетом Міністрів України. Для надання платних послуг у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власнос-ті можуть створювати структурні підрозділи, які діють на підставі положення, затвердженого відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу. 

Вищий навчальний заклад не може надавати платні послуги у галузі вищої ос-віти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності на заміну або в рамках освітньої діяльності, що фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

 

 

1. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-III, остання редакція від 10.02.2010: [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14

2. Боголіб Т. М. Удосконалення фінансового забезпечення розвитку вищої освіти / Т. М. Боголіб // Фінанси України. – 2005. – №2 (111). – С. 106-113.

3. Ваниева М. О механизме управления денежными ресурсами государст-венных высших учебных заведений Украины / Ваниева М. //Культура народів Причорномор’я. – Сімферополь, 2005. - № 63. - С.33-37.

4. Добровольська Л. М. Деякі аспекти державного фінансування вищої освіти / Л. М.Добровольська // Фінанси України. – 2003. – № 8. – C. 50-55.

5. Яновчик В.О., Гельман В.М. Напрями розвитку фінансового механізму у сфері вищої освіти // Держава та регіони. Сер.: економіка та підприємництво. – 2006. – №2. – С. 291-297.