Фінансовий ринок

Фінансовий ринок являє собою сферу функціонування різноманітних цінних паперів, які випускаються державою і підприємствами з метою залучення коштів. Роль фінансової системи при цьому полягає в тому, щоб за допомогою фінансових відносин впливати на темпи і пропорції соціально-економічного розвитку країни.

Такий вплив здійснюється через фінансово-кредитний механізм двома методами:

фінансове забезпечення (державний бюджет) ;

фінансове регулювання (система податків).

Фінансово – кредитний механізм – це сукупність форм і методів, за допомогою яких здійснюється формування і регулювання фінансових ресурсів. Від того, як діє, як налагоджений фінансово-кредитний механізм, залежить рівень економічного розвитку країни, рівень підприємницької діяльності.

В основі фінансово-кредитного механізму лежать дві сфери діяльності: фінансове забезпечення й фінансове регулювання. Фінансове забезпечення визначає, які кошти може вводити в обіг підприємство і звідки їх можна взяти. Джерелами фінансових засобів при цьому може бути самофінансування, банківські кредити, випуск цінних паперів, спонсорство або бюджетне субсидування.

У державному фінансовому регулюванні основою фінансово-кредитного механізму є податкова система як один з найважливіших економічних регуляторів. Від того, наскільки правильно побудовані взаємини між суб'єктами господарювання і державою по стягненню частини доходу через податки, а особливо через механізм податку на прибуток, залежить ефективне функціонування всього народного господарства.

Фінансове регулювання як компонент фінансово-кредитного механізму здійснюється через податки, відрахування, нормативи, відсотки і т. д. Воно замикається на важелях впливу, які підрозділяються на стимули (податкові пільги, податкові кредити, пільгове кредитування, бюджетні субсидії) і санкції (штрафи, пеню, неустойки, зняття із кредитування, відмова в субсидіях, оголошення банкрутом, санація тощо).

Організація фінансово-кредитного регулювання досягається шляхом розробки і реалізації комплексу заходів на макроекономічному рівні і регулювання операцій банків на мікрорівні за допомогою адміністративних (прямих) і економічних (непрямих) методів впливу на діяльність банків. Розширення посередницької діяльності банківської системи шляхом активізації кредитування реального сектора – важливий фактор зростання виробництва, його модернізації, відновлення продукції. Активізація кредитування банками нефінансових підприємств повинна супроводжуватися відповідним підвищенням рівня керування кредитними ризиками.