Фіскальна політика як система державного регулювання економіки

 

Вступ 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ, ЇЇ ВИДИ І ЗНАЧЕННЯ

1.1 Сутність і функції фіскальної політики

1.2 Дискреційна і автоматична фіскальна політика

РОЗДІЛ 2 ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

2.1 Принципи і механізми впливу фіскальної політики на економіку

2.2 Ефективність фіскальної політики

РОЗДІЛ 3.  ОСОБЛИВОСТІ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

3.1 Ефективність фіскальної політики України

3.2 Методи збалансування державного бюджету України

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Пріоритетним завданням державної влади будь-якої країни є забезпечення стійкого довгострокового економічного розвитку задля підвищення добробуту населення та зміцнення потенціалу розвитку її майбутніх поколінь.

Успіх державної політики в фінансовому секторі багато в чому залежить від скоординованості як стратегічної, так і тактичної складових фіскальної політики, дій уряду як на рівні вироблення політики, так і на рівні проведення поточних операцій, їх взаємоузгодженості, підпорядкованості короткострокових вигод та інтересів довгостроковим загальнодержавним цілям.

Сучасна фіскальна політика визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування і головні джерела поповнення скарбниці. Залежно від конкретно-історичних умов в окремих країнах така політика має свої особливості. Будь-який уряд завжди проводить деяку фіскальну політику, незалежно від того, усвідомлює воно це чи ні.

Серед основних завдань у вивченні фіскальної політики можна виділити вивчення основних принципів фіскальної політики в державному регулюванні економіки.

Після 2-ї світової війни саме фіскальна політика, спирається на використання державного бюджету, ставши основним засобом регулювання економіки розвинутих країн. Підвищення ролі державного бюджету було пов'язано зприскореним розвитком суспільного сектора економіки. У зв'язку з цим розширилися можливості активного впливу держави на відтворювальний процес вцілому.

Сьогодні тема фіскальної політики є дуже актуальною, оскільки економіка посіда одне їз найважливіших місць в жииті суспільства, і від того, як уряд здійснюватиме бюджетно-податкову політику, залежить доля кожної людини, що живе в країні і доля всієї країни в цілому. Адже фіскальна політика має неабиякий вплив на державне регулювання, а саме – її елементи які є предметом вивчення фіскальної політики.

Отже, метою моєї роботи є визначення поняття фіскальної політики і її складових, позначення принципів, механізмів і інструментів дії фіскальної політики на господарську систему суспільства. У роботі я спробую провести всесторонній огляд об’єкту фіскальної політики як методу державного регулювання економіки, а також провести аналіз сучасної фіскальної політики України.

 

 

 

Фіскальна політика – це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань. Вона є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін «фіскальна» походить від латинського fiscua, що в перекладі означає «державна казна».

Фіскальну політику ще називають бюджетно-податковою. Пояснюється така назва тим, що цей вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та несення витрат у вигляді державних закупівель, видатків у формі трансфертних та процентних виплат за борговими зобов'язаннями. Щоб зрозуміти загальні принципи державного регулювання, необхідно чітко виділити два компоненти фіскальної політики: витрати і податки.

За допомогою урядових витрат на закупівлю товарів і послуг можна збільшити або зменшити сукупні витрати, а тим самим впливати на обсяг національного виробництва. До урядових витрат відносяться всі бюджетні асигнування, направлені на будівництво доріг, шкіл, лікарень, установ культури, здійснення екологічної і енергетичної програм і інші суспільні потреби.

Витрати, що направляються на регулювання стійкого функціонування ринкової економіки, сприяють збільшенню або скороченню об'єму внутрішнього виробництва в періоди його спаду або підйому. Держава впливає на об'єм внутрішнього виробництва через свою податкову політику. Очевидно, що чим вищі податки, тим менший дохід матиме в своєму розпорядженні населення, а значить, тим менше купувати і зберігати. Тому розумна податкова політика припускає всесторонній облік тих чинників, які можуть стимулювати або гальмувати економічний розвиток і добробут суспільства.

На перший погляд, здається, що високі податки, сприяючи збільшенню державного доходу, працюватимуть на суспільство і бюджет країни. Але при найближчому розгляді виявляється протилежне: ні підприємству, ні трудівнику при надмірно високих податках працювати виявляється невигідним. Проте низькі ставки податків значно підірвуть державний бюджет і такі його найважливіші статті, як витрати на зміст бюджетних організацій і на соціально-культурні заходи. От чому при проведенні обережної і розумної податкової політики доводиться, що називається, сім разів відміряти і один раз відрізати.

До податкової системи кожної країни належать суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки – фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру об'єкта оподаткування. Податкова ставка – це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Наприклад, податкова ставка величиною 20% для прибуткового податку з громадян означає, що за доходу у 200 гривень цей дохід розподіляється так: 40 гривень – державі, 160 – отримувачеві доходу.

Податкові