Фізична реабілітація хворих на інфаркт міокарду

Дрібновогнищеві інфаркти зі сприятливим перебігом:

1-й тиждень – І режим – постільний: самостійний поворот на бік і самостійний прийом їжі, підйом на підголівник, лікувальна гімнастика з 1б режимом.

2-й тиждень – II режим – постільний розширений: самостійний перехід у положення сидячи зі спущеними ногами, користування переносним туалетом, лікувальна гімнастика за II режимом.

3-й тиждень – III режим – палатний: вставання і ходьба по палаті, виїзд у туалет на колясці, із середини тижня самостійне користування загальним туалетом, лікувальна гімнастика за III режимом.

4-й тиждень – IV режим – вільний: ходьба по відділенню зі збільшенням відстані, ходьба по сходах, лікувальна гімнастика за IV режимом.

Крупновогнищеві інфаркти міокарда (у тому числі трансмуральні) із сприятливим перебігом:

1-й тиждень – 1а режим – суворий постільний: прийом їжі самостійного або за допомогою медичного персоналу (за вказівкою лікаря, що лікує), при наявності задовільного стану і відсутності вираженої температури, лейкоцитозу, серцевої недостатності, аритмій, по припиненні гострих болів із 3-4-го дня лікувальна гімнастика на 1а режимом, поворот на бік за допомогою, до кінця тижня самостійно, легкий масаж кінцівок.

2-й тиждень – 1б режим – постільний: підйом на підголівник із поступовим підвищенням кута підйому, щоб до кінця тижня підвести хворого майже до положення сидячи в постелі, прийом їжі напівсидячи з опорою на підголівник, самостійний поворот на бік, лікувальна гімнастика на 1б режимом.

3-й тиждень – II режим – постільний розширений. При стабільному задовільному стані хворого, нормалізації температури, лейкоцитозу, у відсутності серцево-судинної недостатності, виражених аритмій, при наявності закономірної динаміки на ЕКГ: перехід у положення сидячи зі спущеними ногами, пересаджування на стілець, не піднімаючись у вертикальне положення, прийом їжі сидячи, користування переносним туалетом, лікувальна гімнастика за II режимом.

4-й тиждень – III режим – палатний. При сприятливих реакціях на навантаження II режиму, позитивних клінічних і лабораторних показниках, не різко вираженій закономірній або зворотній динаміці на ЕКГ: підйом у вертикальне положення, поступове освоєння ходьби по палаті, користування переносним туалетом, лікувальна гімнастика за III режимом (у положенні лежачи, сидячи, стоячи наприкінці тижня). Помірковано прискорена ШОЕ, не різко виражений післяінфарктний синдром не є протипоказанням до призначення цього режиму.

5-й тиждень – IV режим – вільний. При сприятливих реакціях на навантаження III режиму, при позитивних клінічних і лабораторних показниках, наявності зворотної динаміки на ЕКГ: тренування в ходьбі по відділенню, збільшення відстані, користування загальним туалетом, ходьба про сходах (1-2 прольоти), лікувальна гімнастика за IV режимом, у всіх вихідних положеннях, переважно сидячи і стоячи. При необхідності проведення тренування в ходьбі по сходах на 2-3 поверхи.

З урахуванням наведеного в гострій фазі застосовували чотири етапи під час лікарняного етапу реабілітації: 3-тижнева – при дрібновогнищевому інфаркті міокарда, 4-тижнева – великовогнищевому, 5-тижнева – трансмуральному і індивідуальна – при інфарктах з ускладненнями; призначали ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, трудотерапію.

Лікувальний масаж застосовували у комплексі лікування хворих із інфарктом міокарда. Лікувальна дія масажу проявлялася трьома основними механізмами: нервово-рефлекторним, гуморальним і механічним.

Масаж підвищує процеси гальмування в ЦНС, врівноважує основні нервові процеси, проявляє знеболюючу, заспокійливу дію.

Під впливом масажу збільшується кількість функціонуючих капілярів, посилюється мікроциркуляція, знижується тонус артеріальних судин, підвищується тонус венозних судин, активізується венозний і лімфатичний обіг. Все це стимулює гемодинаміку, зменшує або ліквідує застійні явища, нормалізує артеріальний тиск, сприяє інтенсифікації окисно-відновних і обмінних процесів.

Фізіотерапію застосовували з метою профілактики і лікування на етапах реабілітації. Лікувальна дія різноманітних фізичних методів реалізується шляхом нервово-рефлекторного і гуморального механізмів.

Природні і преформовані фізичні чинники діють на організм через шкіру, слизові оболонки, дихальні шляхи і викликають зміни судинних рецепторів, у першу чергу хеморецепторів і аортальної зони. Внаслідок цього виникають рефлекси, що підвищують тонус артеріальних і венозних судин, артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, збудливість судинно-рухового і дихального центрів. Фізіотерапевтичні методи можуть підсилювати або знижувати процеси гальмування та збудження, стимулювати координуючу функцію кори головного мозку.

Механотерапію використовували у вигляді занять на тренажерах переважно під час санаторно-курортного лікування, з метою підвищити функції серцево-судинної системи і фізичної працездатності.

Провівши опитування пацієнтів обох груп, проаналізувавши результати обстежень до початку дослідження та після, терміни виписки із стаціонару, ми прийшли до висновку, що пацієнти основної групи швидше йшли на поправку, в них швидше відновлювалась працездатність, покращувалось самопочуття та настрій

Так, після занять ЛФК у хворих покращувався настрій, вони ставали бадьорішими, жвавішими, створюються позитивні емоції, з'являється впевненість у швидкому одужанні, прибавилася сила, енергія, особливо у чоловіків.

Висновок. Серцево-судинна система відіграє важливу роль в життєдіяльності організму, посилає всім тканинам і органам поживні речовини, виносить продукти обміну.

В результаті проведеної фізичної реабілітації, що включала ЛФК, масаж і фізіотерапевтичні процедури, у пацієнтів основної групи покращувався настрій, вони ставали бадьорішими, жвавішими, в них створилися позитивні емоції, з’явилася впевненість у швидкому одужанні, прибавилася сила, енергія, покращилось загальне самопочуття, вони швидше йшли на поправку і були швидше виписані зі стаціонару.

 

 

Авдулина А. С. Лечебная физическая культура при сердечно-сосудистых заболеваниях. – М. : Медицина, 1995. – 37 с.

Мухін В. М. Фізична реабілітація. – К. : Олімпійська література, 2000. – 424 с.

Пєшкова О. В. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів. – Харків, 2000. – 208 с.

Поллок М. Л., Шмидт Д. Х. Заболевания сердца и реабилитация (пер. с англ.). – К. : Олимпийская литература, 2000. – 408 с.

Порада А. М. Основи фізичної реабілітації: Навч. посібник / А. М. Порада, О. В. Солодовников, Н. Є. Прокопчук. – К. : Медицина, 2006. – 248 с.

Сосин И. Н., Буявых А. Г. Физиотерапевтический справочник. – Симферополь: изд. КГМУ, 2003. – 752 с.

Шхвацабая И. К., Аронов Д. М., Зайцев В. П. Реабилитация больных ишемической болезнью сердца. – М. : Медицина, 1998. – 215 с.