Фізично небезпечні фактори – вібрація, шум, інфразвук та ультразвук

Надлишкове ультрафіолетове опромінення під час високої сонячної активності викликає запальну реакцію шкіри, що супроводжується сверблячкою, набряклістю, іноді утворенням міхурів і змін у шкірі й у більш глибоко розташованих органах.

Тривала дія ультрафіолетових променів прискорює старіння шкіри, створює умови для злоякісного переродження кліток.

Ультрафіолетове випромінювання від потужних штучних джерел (плазма зварювальної дуги, дугової лампи, дугового розряду короткого замикання і т. п.) викликає тяжкі ураження очей – електрофтальмію. Через кілька годин після впливу з'являється сльозотеча, спазм вік, різь і біль в очах, почервоніння і запалення шкіри і слизуватої оболонки вік. Подібне явище спостерігається також при перебуванні у сніжних горах через високий вміст ультрафіолету в сонячному світлі.

На виробництві установлюються санітарні норми інтенсивності ультрафіолетового опромінення, крім того обов'язковим правилом є застосування захисних засобів (окуляри, маски, екрани) від його впливу.

Інфрачервоне випромінювання утворює теплову дію. Воно досить глибоко (до 4 см) проникає у тканини організму, підвищує температуру шкіри, що опромінюється, та викликає різке почервоніння шкірних покривів. Надмірний вплив інфрачервоних променів при підвищеній вологості може викликати порушення терморегуляції, і привести до теплового удару. Тепловий удар – клінічно важкий симптомокомплекс, який характеризується головним болем, запамороченням, підвищенням частоти пульсу, утратою свідомості, порушенням координації рухів, судорогами. Перша допомога при тепловому ударі вимагає віддалення від джерела випромінювання, охолодження, створення умов для поліпшення кровопостачання головного мозку, лікарської допомоги.

Електричний струм – це упорядкований рух електричних зарядів. Сила струму в ділянці ланцюга прямо пропорційна різниці потенціалів на її кінцях і зворотно пропорційна її опору.

Доторкнувшись до провідника, що знаходиться під напругою, людина включає себе в електричний ланцюг, якщо він погано ізольований від землі чи одночасно торкається об'єкта з іншим значенням потенціалу. У цьому випадку через тіло людини проходить електричний струм.

Характер і глибина впливу електричного струму на організм людини залежить від його сили і роду струму, часу його дії, шляху проходження через тіло людини, фізичного і психологічного стану останнього. Так, опір людини в нормальних умовах при сухій неушкодженій шкірі складає сотні кілоом, але при несприятливих умовах може упасти до одного кілоома.

Граничним (відчутним) є струм величиною близько 1 мА. При більшому струмі людина починає відчувати неприємні хворобливі скорочення м'язів, а при струмі 12…15 мА вже не в змозі керувати своєю м'язовою системою і не може самостійно відірватися від джерела струму. Дія струму понад 25 мА на м'язові тканини веде до паралічу дихальних м'язів і зупинки дихання. При подальшому збільшенні струму може наступити фібриляція (судорожне скорочення) серця. Струм величиною у 100 мА вважають смертельним.

Змінний струм більш небезпечний, ніж постійний. Має значення те, якими частинами тіла людина торкається струмоведучої мережі. Найбільш небезпечні ті шляхи, при яких уражається головний чи спинний мозок (голова – руки, голова – ноги), серце і легені (руки – ноги). Будь-які електроремонтні роботи потрібно вести у далині від заземлених елементів устаткування (у тому числі водопровідних труб, труб і радіаторів опалення), щоб виключити випадковий дотик до них.

Підвищену небезпеку представляють приміщення з металевими, земляними підлогами, вологі приміщення. Особливо небезпечні – приміщення з парами кислот і лугів у повітрі. Безпечною для життя є напруга не вища 42 В для сухих, опалюваних з струмонепровідними підлогами приміщень без підвищеної небезпеки та не вище 36 В для приміщень з підвищеною небезпекою (металеві, земляні, цегельні підлоги, вогкість, можливість торкання заземлених елементів конструкцій), а також не вище 12 В для особливо небезпечних приміщень, що мають хімічно активне середовище, дві і більш ознаки приміщень з підвищеною небезпекою.

У випадку, коли людина знаходиться поблизу упалого на землю дроту, що знаходиться під напругою, виникає небезпека поразки кроковою напругою. Напруга кроку – це напруга між двома крапками ланцюга струму, що знаходяться одна від іншої на відстані кроку, на яких одночасно стоїть людина. Такий ланцюг створює струм, що розтікається по землі від дроту. Опинившись у зоні розтікання струму, людина повинна з'єднати ноги разом і не поспішаючи виходити з небезпечної зони так, щоб при пересуванні ступня однієї ноги не виходила цілком за ступню іншої. При випадковому падінні можна торкнутися землі руками, чим збільшити різницю потенціалів і небезпеку поразки.

Дія електричного струму на організм характеризується такими основними вражаючими факторами:

електричним ударом, що збуджує м'язи тіла та приводить до судорог, зупинці дихання і серця;

електричним опіком, який виникає у результаті виділення тепла при проходженні струму через тіло людини.

В залежності від параметрів електричного ланцюга і стану людини може виникнути почервоніння шкіри, опік з утворенням міхурів, обвуглюванням тканин. При розплавлюванні металу відбувається металізація шкіри з проникненням у неї шматочків металу.

Дія струму на організм зводиться до нагрівання, електролізу і механічному впливу. Це може служити поясненням важких наслідків електротравми за інших рівних умов. Особливо чутлива до електричного струму нервова тканина і головний мозок. Механічна дія струму приводить до розриву тканин, розшаруванню, ударної дії випаровування рідини з тканин організму.

При термічній дії відбувається перегрів і функціональний розлад органів на шляху проходження струму.

Електролітична дія струму виражається в електролізі рідини в тканинах організму, зміні складу крові.

Біологічна дія струму проявляється в роздратуванні і перенапрузі нервової системи.

При поразці людини електричним струмом потрібно негайно звільнити потерпілого від провідника зі струмом. У першу чергу варто знеструмити дріт. Якщо відключити його неможливо, треба терміново відокремити від нього потерпілого, використовуючи сухі ціпки, мотузки й інші засоби. Можна взяти потерпілого за одяг, якщо він сухий і відстає від тіла, не торкаючись при цьому до металевих предметів і частин тіла, не покритих одягом. При наданні допомоги треба ізолювати себе від “землі”, уставши на непровідну струм підставку (суху дошку, сухе гумове взуття і т. п.), і обернути руки сухою тканиною. Потерпілому забезпечити спокій і спостереження за пульсом і диханням.

З тих пір, як була встановлена при електротравмі клінічна смерть, необхідно при відсутності пульсу і дихання здійснювати реанімаційні заходи – штучну вентиляцію легенів і непрямий чи закритий масаж серця. Ці заходи необхідно проводити до відновлення роботи серця і самостійного дихання, до надання кваліфікованої медичної допомоги, чи до появи трупних плям (тобто безпосередніх ознак біологічної смерті). При наявності змін тканини у місці впливу електричного струму, накладають суху асептичну пов'язку на уражену частину тулуба. Щоб уникнути поразки електричним струмом, необхідно всі роботи з електричним устаткуванням і приладами проводити після відключення їх від електричної мережі.

 

 

Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України. – К. : – 2000.

Бабенко О. І., Задорожна О. М., Черевко Р. І. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К. : ІЗМН. – 1996. – 224с.

Миценко І. М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі: Навч. Посібник. – Кіровоград. – 1998. – 292с.

Чирва Ю. О., Баб’як О. С. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К. : АТІКА. – 2001. – 304с.

Джигирей В. А. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – Львов: “Афіша”. – 1999. -254с.

Литвак С. М., Михайлик В. О. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – Миколаїв: ТОВ “Компанія ВІД”. – 2001. – 230с.

Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи студентів з курсу “Безпека життєдіяльності людини”, КНЕУ. – 1998. -44с.

Каммерер Ю. Ю., Кутырев А. К., Харкевич А. Е. Защитные сооружения гражданской обороны: Учеб. пособие. – М. : Энергоатомиздат. – 1985. – 232с.

Шубин Е. П. Гражданская оборона: Учебное пособие. – М. : Просвещение. – 1991. – 223с.

Жалібо Е. П. Безпека життєдіяльності. – Львів. : “Новий світ”. – 2000. -320с.

СтеблюкМ. І. Цивільна оборона. – Київ. : “Знання-прес”. -2003. – 430 с.

Алексеенко В. А. Биосфера и жизнедеятельность: Учеб. пособие. – Логос, 2002. – 212с.