Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Формування читацької компетентності у процесі діалогічної взаємодії з текстом

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
6
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Гаврилюк Оксана Володимирівна,
кандидат педагогічних наук,
учитель української мови і літератури
Рівненської української гімназії
 
Формування читацької компетентності у процесі діалогічної взаємодії з текстом
 
Читання – це праця, корисна та приємна. До всякої ж праці звичка набувається лише постійними вправами (Іван Огієнко).
Суттєвою ознакою сучасної шкільної освіти в Україні є інтеграція до європейського та світового освітнього простору. У зв’язку з цим відбувається переорієнтація завдань, які суспільство ставить перед школою, – не тільки набуття учнями знань, вироблення умінь та навичок, а й розвиток компетентностей – загальних здібностей, що базуються на знаннях, досвіді, вміннях, набутих завдяки навчанню.
З-поміж інших науковці виокремлюють читацьку компетентність, при чому все частіше йдеться про читацьку міжпредметну (складова інформаційно-комунікаційної, формується на міжпредметному рівні) і читацьку предметну компетентності (її становлення відбувається засобами літератури) [3]. Окрім знань, умінь, навичок, компетентність включає «позитивний досвід діяльності учня як суб’єкта діяльності і сформовану на цій основі позитивну настанову» [3], тож читацьку предметну компетентність визначаємо як систему літературних знань і вмінь, ціннісно-світоглядних орієнтацій, здатність до осмисленого самостійного читання, готовність здійснювати діалог з текстом.
Психологи визначають такі складники читацької компетентності: когнітивний (необхідний рівень знань, який забезпечує адекватне розуміння прочитаного), комунікативний (сформованість прийомів діалогічної взаємодії з твором) й операціональний (сформованість основних операцій читання) [5, с. 22-23]. Пропонуємо виділити ще й мотиваційний (потреби й інтереси) та особистісно-творчий (можливість самореалізації у різних видах творчої праці) компоненти (Рис. 1).
 
Рисунок 1. Модель читацької предметної компетентності
 
З метою формування читацької компетентності варто застосовувати ті методи й прийоми, які сприяють глибокому осягненню смислу твору, спонукають до активності, творчості, до спілкування. Поділяємо думку О. Ісаєвої про те, що «на уроці літератури мають здійснюватися так звані мікро- та макродіалоги, коли початкове сприйняття читачем художнього твору корегується та поглиблюється під час його обговорення, обміну думок між усіма учасниками навчального процесу», що сприяє створенню у свідомості школяра «власного тексту», збагаченого особистісним «Я» читача [1]. Ідеться про два рівні діалогу: з одного боку, це «живе» спілкування «учитель – учень», «учень – учень», з іншого – це діалог читачів (учителя й учнів) з художнім твором. Перший рівень реалізується через застосування активних та інтерактивних форм навчання. Другий – через систему роботи, спрямовану на вироблення в учнів умінь здійснювати діалог з текстом.
Акцентуємо увагу на діалогічній специфіці твору, його здатності виражати і породжувати смисл. Діалогічним є шлях читача до книги. Як зазначає І. Франко, «поет розширює зміст нашого внутрішнього «я», зворушуючи його до більшої або меншої глибини» [4, с. 46], тобто письменник спонукає читача до відгуку, допомагає йому пізнати власне «я», а читач співвідносить ціннісні орієнтації, переконання, знання, досвід, письменника із власними. Таким чином, художній твір стає засобом спілкування.
Як же сформувати вміння спілкуватися з художнім твором? По-перше, необхідна позитивна настанова на діалог (тут найбільш доцільними будуть бесіди, звернення до суб’єктного досвіду учнів). По-друге, учні мають навчитися читати (звичайно, йдеться не про складання букв у слова, а про здатність здобувати у прочитаному особистісний смисл).
З-поміж умінь, необхідних для вироблення здатності глибоко розуміти прочитане, здобувати особистісний смисл, а отже, здійснювати діалог з текстом, відзначимо такі:
бачити слово, розуміти й відчувати його;
відтворювати в уяві художні картини, емоційно відгукуватися на твір;
ставити запитання (до твору, автора, персонажів, до себе) та знаходити відповіді на них у тексті;
інтерпретувати твір – тлумачити його, наповнюючи власним смислом;
створювати на основі прочитаного власні висловлювання.
Спробуємо бодай загально окреслити види діяльності вчителя й учня, які практикуємо для вироблення згаданих умінь (Див. табл.).
 
Види робіт для вироблення діалогічних читацьких умінь
Типи вмінь, що формуютьсяВиди робіт
Бачити слово, розуміти й відчувати йогоБесіда за змістом заголовка; коментар епіграфа; пошук у тексті незнайомих та вжитих у незвичному контексті слів; літературна гра; написання оповідання на основі змісту окремого речення
Відтворювати в уяві художні картини; емоційно відгукуватися на твірВиразне читання, словесне малювання, асоціювання, ілюстрування, переказ тексту від імені котрогось із персонажів, «перевтілення», інсценування, порівняння власного внутрішнього світу із внутрішнім світом персонажа 
Працювати із запитаннямиВідповіді на запитання вчителя, вибір найцікавіших (найоригінальніших, найскладніших) запитань із запропонованих у підручнику, «скринька запитань», конкурс запитань, читання із зупинками, пошук прихованих у тексті запитань
Інтерпретувати прочитанеБесіда, коментоване читання, проблемна ситуація, дискусія, порівняльна характеристика персонажів, порівняння творів різних авторів, різних видів мистецтва, створення колажу, рекламного проекту за прочитаним, презентація твору чи його персонажів
Створювати на основі прочитаного власні висловлюванняЗв’язна (усна й письмова) відповідь на запитання, домислення тексту, переказ із творчим завданням, твір (розповідь, опис, роздум), деталізація, лист до персонажа (письменника, самого себе), створення уявного монологу персонажа, есе, стилізація
 
Ці вміння формуються поступово. І важливо знайти ті «струни», які допоможуть пробудити душу, тільки тоді можливий діалог з твором. Це може бути асоціація (пропонуємо дібрати асоціації до слова «скарб» і поміркувати, про що може йтися у творі з такою назвою) ; незвична присвята (запитуємо, у якому значенні вживається слово «всевишній» і чому новела Григора Тютюнника має присвяту «любові всевишній») ; зіставлення творів різних видів мистецтва на одну тему (новели М. Коцюбинського «Інтермецо» і картин художників-імпресіоністів) ; проблемне запитання («Я – чекіст, але я і людина», – стверджує головний персонаж новели «Я (Романтика) «. Ви як читачі який розділовий знак поставили б у кінці цього твердження? Чому? Персонажеві легко зробити свій вибір?). І тут важливо, аби дитина побачила не просто навчителя, а співрозмовника, котрого цікавить її думка, якому теж не байдуже те, про що йдеться у творі. І завдання вчителя не тільки і не стільки сказати, скільки почути учня-читача. Інакше чи навчиться дитина мислити, якщо за неї вже подумав учитель?
Насамкінець наведемо міркування Б. Степанишина: «Головне – не сума, не повнота знань, а розвинуті на її [літератури – О. Г. ]матеріалі, її засобами здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати, узагальнювати і, зрештою, усі ці вміння застосовувати повсякденно впродовж усього життя» [2, с. 51]. Таке розуміння ролі літератури близьке до сучасного трактування необхідності формування в учнів життєвих компетентностей. І знання є в цьому процесі основою, найважливіше – бажання, вміння й готовність їх застосовувати. Усвідомлення педагогічною спільнотою того, що саме орієнтація на діалог з текстом, коли учень розглядатиме художній твір, його автора як співрозмовників, у спілкуванні з якими відбувається пошук відповідей на важливі для нього ціннісно-смислові питання, сприятиме формуванню читацької компетентності, відновленню інтересу до книги.
 
Список використаних джерел
 
Ісаєва О. Компетентнісно спрямований підхід вивчення літератури: данина моді чи нагальна необхідність? [Електронний ресурс] / О. Ісаєва. – Режим доступу: – http: //ozonlit. org/kompetentnisno-spryamovaniy-pidhid-vivchennya-literaturi-danina-modi-chi-nagalna-neobhidnist/ – Назва з екрана.
Степанишин Б. Викладання української літератури в школі: [метод. посіб. для вчителя] / Б. Степанишин. – К. : РВЦ «Проза», 1995. – 256 с.
Фасоля А. Літературна освіта: компетенції, компетентності, знання, уміння, навички. [Електронний ресурс] / А. Фасоля. – Режим доступу: –
Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості / Іван Якович Франко // Зібрання творів: у 50 т. / І. Я. Франко. – К. : Наук. думка, 1976-. – Т. 31. – 1981. – С. 45-119.
Чепелєва Н. В. Технології читання / Н. В. Чепелєва. – К. : Главник, 2004. – 96 с.
Фото Капча