Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів

На третьому етапі (2003 - 2004 р.р.) аналізувався та узагальнювався здобутий експериментальний матеріал, формулювалися висновки. 

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше визначено сутність поняття “екологічно доцільна поведінка молодших школярів”; обґрунтовано і розроблено критерії, показники, методику дослідження сформованості зазначеної характеристики стосовно молодших школярів; обґрунтовано особистісно орієнтовану педагогічну технологію поетапного формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, спрямовану на корекцію структурних компонентів поведінки та узагальнення відповідного досвіду молодших школярів.

Практичне значення одержаних результатів визначають: комплекс пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, програма і методичні рекомендації факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”, система навчальних занять для учнів 4-х класів, методика дослідження сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів; типологія поведінки молодших школярів у природі за виділеними критеріями та індивідуальними особливостями сформованості досліджуваної характеристики. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані у масовій педагогічній практиці роботи загальноосвітніх шкіл, працівниками позашкільних навчальних закладів, викладачами і студентами вищих педагогічних навчальних закладів, у післядипломній педагогічній освіті та перепідготовці педагогічних працівників, в організації спільної навчально-виховної роботи навчального закладу з сім’єю.

Вірогідність результатів дослідження, основних висновків і рекомендацій забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, застосуванням комплексу засобів, форм і методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів експериментальної роботи; відповідністю теоретичних положень і висновків дослідження. 

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались у процесі обговорення на педагогічних нарадах експериментальних шкіл, методичних об’єднаннях вчителів початкових класів м. Донецька і м. Краматорська, доповідалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини” (Донецьк, 1999), “Проблеми переходу початкової школи на нову структуру і зміст навчання” (Донецьк, 2000), “Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (Київ, 2003), на Міжнародних науково-практичних конференціях “Духовність і проблеми розвитку особистості” (Житомир, 1999), “Актуальні проблеми екології та екологічної освіти” (Хмельницький, 2003). 

Публікації. Результати дослідження викладено у 9 одноосібних публікаціях, з яких 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (272 найменування, з них 4 іноземною мовою), додатків. Дисертаційна робота містить 14 таблиць, 19 рисунків на 16 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 242 сторінки, основний зміст викладено на 165 сторінках.

 

 

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначається об’єкт, предмет і мета роботи, формулюється гіпотеза, завдання дослідження, положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретико-практичні основи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів” дається огляд проблеми формування екологічно доцільної поведінки науковцями різних галузей науки, аналізуються психолого-педагогічні передумови формування цієї характеристики особистості, аналізується зміст досліджень з проблеми формування поведінки молодших школярів у природі.

У педагогічній літературі поведінка розглядається як система дій і вчинків, які мають моральне значення й підлягають моральній оцінці незалежно від того, з яких причин їх зроблено. У цьому контексті актуалізуються сутність понять “поведінка учня у школі, родині, громадських місцях” тощо. Відповідно до такого розуміння, виховання поведінки як системи вчинків є, насамперед, моральним вихованням.

Психологи (М.І. Бобньова, Б.І. Додонов, Є.П. Ільїн, Ю. Козелецький, О.М. Леонтьєв, А. Маслоу, Р. Френкін, С.Л. Рубінштейн, А.В. Петровський, В.Д. Шадриков, В.О. Ядов, П.М. Якобсон), розглядаючи поведінку людини в якості визначального моменту ставлення до моральних норм, відрізняють її від діяльності. “Одиницею” поведінки є вчинок, як “одиницею” діяльності взагалі – дія (І.Д. Бех). За таким трактуванням вчинком є лише така дія людини, у якій провідне значення має свідоме ставлення людини до інших людей, до норм суспільної моралі. Розглядаючи поведінку як систему, дослідники виділяють такі головні її компоненти: потребнісно-мотиваційний, що допомагає пояснити причини виникнення поведінки; операціональний, завдяки якому можна виконувати певні дії автоматично, з належною точністю і швидкістю; інформаційний, що включає інформацію про об’єктивні характеристики предмета, умови діяльності та індивідуальний досвід суб’єкта; регуляторний, який забезпечує ефективність довільних дій, поведінкових актів.

Проблемам екологічного виховання і освіти, формування екологічної культури школярів присвячені дисертаційні дослідження С.А. Карпєєва, О.В. Король, С.Г. Лебідь, Є.Д. Макарова, Д.І. Мельник, Р.А. Науменко, О.Л. Пруцакової, Н.А. Пустовіт, Л.О. Чистякової, Л.В. Шаповал, О.В. Яковлєвої. Автори виокремлюють науковий, ціннісний, нормативний, діяльнісний компоненти в структурі екологічної культури учнів. Вони підкреслюють, що практична участь школярів у навчальній, позакласній, позашкільній природоохоронній діяльності, використання нетрадиційних форм екологічного виховання, формування умінь оцінювати свої вчинки, визнавати і виправляти помилки сприяють формуванню екологічної культури учнів.

Вікові та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку розглядають Б.Г. Ананьєв, В.А. Крутецький, А.Л. Люблинська, Н.А. Менчинська, А.В. Петровський, Н.Ф. Тализіна, А.Г. Хрипкова, Т.Н. Цукерман, Д.Б. Ельконін. У цей період розвиваються довільна пам’ять, увага, мислення, довільною стає організація діяльності, з’являється смислова орієнтувальна основа вчинку – зв’язок між бажанням щось зробити і діями, що розгортаються. Цей інтелектуальний момент дає змогу адекватно оцінити майбутній учинок із погляду його результатів і більш віддалених наслідків, тим самим визначити особистісний зміст учинку, його місце в системі відношень дитини з навколишніми. Отже, протягом молодшого шкільного віку дитина навчається управляти своєю поведінкою, протіканням психічних процесів. 

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень з проблеми формування