Формування колективних взаємин у дітей дошкільного віку

Актуальність теми. Сьогодні уже всім відомо, що для виховання дитини, як і для її навчання, потрібно дуже добре знати дитину, розуміти її духовні нахили, темперамент, фізичний склад організму тощо. Однак ще зовсім недавно навіть освічені вихователі вважали, що дитина - це тільки молода людина, недокінчений, ще не цілком розвинений образ дорослого. Проте психологічні досліди останніх десятиліть упевнили всіх педагогів, що дитина - це окремий фізичний і духовий організм. Наукові праці переконали педагогів, що кожна дитина дуже відрізняється від дорослої людини, що існують загальні типи дітей і разом з тим - дуже велика різниця між окремими дітьми, і з цю індивідуальність дітей слід враховувати кожному вчителеві, кожному вихователю і просто кожній дорослій людині.

Актуальність теми роботи полягає у тому, що сьогодні, внаслідок бурхливого розвитку електронно-комунікаційної сфери проблема спілкування дітей з однолітками набуває все більшого значення. Діти часто більше воліють подивитися телевізор або пограти на комп’ютері, ніж погратися чи поспілкуватися з друзями, що призводить до нівелювання ролі міжособистісних взаємин серед дошкільнят.

Мета роботи – вивчити і проаналізувати роль різних виховних прийомів і факторів у розвитку колективних взаємин у дітей дошкільного віку.

Предметом дослідження є гра, трудова і колективна продуктивна діяльність дітей як фактори стимулювання розвитку колективних взаємин, а об’єктом – власне процес формуванн колективних взаємин у дітей дошкільного віку у різні періоди: молодший, середній і старший.

Відповідно до теми і мети роботи було сформульовано наступні її завдання:

• проаналізувати роль гри як фактора розвитку колективних взаємин серед дітей у різні періоди дошкільного віку;
• оцінити можливості і наслідки застосування трудової діяльності для розвитку і стимулювання колективних взаємин;
• визначити необхідність використання у вихованні колективних взаємин спільної продуктивної діяльності.

Джерельною базою виконання роботи стали праці таких вчених-педагогів, як, зокрема, Ю. О. Приходько (“Формування позитивних відносин в дитячому колективі”), М. І. Рожков, Л. В. Байбородова (“Организация воспитательного процесса в школе.”, Я.Л. Коломінського (“Психология совместного труда детей” та ін.

У курсовій роботі розглядаються особливості формування взаємин дітей дошкільного віку, а саме: виховання взаємодопомоги, прийоми педагогічного управління взаєминами дітей різних вікових груп в різних видах їх спільної діяльності - ігровій, продуктивній, трудовій, наголошується на необхідності створення у дитячому колективі атмосфери, пройнятої духом доброзичливості і взаємодопомоги, турботливого ставлення дітей одне до одного.

Значне місце відведено змісту роботи вихователя, спрямованої на розвиток у дошкільників доброзичливого ставлення до товаришів по групі, взаємодопомоги, в основі якої лежить принцип систематичного виховного впливу на емоційну сферу дитини, розкривається значення сімейного виховання у формуванні в дітей позитивної спрямованості щодо ровесників.

З тієї миті, як дитина потрапляє в групу ровесників, її індивідуальний розвиток уже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами групи. Саме на основі досвіду спілкування з ровесниками формуються моральні якості підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей.

Хоча групу дошкільного закладу лише умовно можна вважати колективом, проте навіть і тут наявні великі потенційні можливості для .розвитку дітей на основі доступних їм моральних норм і правил. Цьому сприяють сталий склад груп протягом кількох років, сталість педагогічних вимог, які спрямовують і координують взаємини, щоденна організація спілкування та спільної діяльності дошкільників.

Висвітлення питань, які розкривають шляхи формування позитивних взаємовідносин дітей, має важливе значення для педагогічної практики, зокрема поліпшення виховного процесу в дошкільному закладі.