Формування навчальних компетентностей у майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу

У другому розділі “Теоретичні аспекти формування навчальної компетентності майбутнього вчителя-гуманітарія” обґрунтовано структуру навчальної компетентності майбутнього фахівця-гуманітарія, модель системи її формування, а також визначено критерії, показники і рівні сформованості навчальних компетентностей майбутнього вчителя гуманітарного профілю. 

Структура навчальної компетентності може слугувати інтегральним показником успішності оволодіння педагогічними і методичними дисциплінами в контексті цілісного процесу професійного становлення вчителя. Вона складається з різних компонентів, які відображають основні зв’язки особистісного і діяльнісного: мету, мотиви, способи досягнення мети і результат. Структура навчальної компетентності майбутнього вчителя містить мотиваційно-цільовий, когнітивний, соціальний, поведінковий, технологічний, емоційно-вольовий компоненти. 

Основним системотвірним компонентом навчальної компетентності є мотиваційно-цільовий, оскільки прагнення до самоорганізації навчальної діяльності характеризує особистість як доцільно діючу істоту. Цей компонент компетентності визначається суспільними вимогами, освітньо-кваліфікаційними характеристиками, освітніми стандартами і є основою змісту професійної підготовки вчителя. Це знаходить відображення в структуруванні змісту педагогічних і фахових дисциплін та виділення тих елементів знань, які формують основи навчальної і професійної компетентності (дидактико-технологічні знання, проектні та інформаційні технології, інновації в освіті та ін.). 

Когнітивний компонент будується на основі положення про вирішальну роль знань і когнітивних структур у протіканні психічних процесів і поведінки людини, він передбачає формування комплексу психолого-педагогічних, дидактико-технологічних і методичних знань. 

Соціальний компонент забезпечує організацію спільної діяльності і ефективну взаємодію суб’єктів навчально-виховного процесу, передбачає активну участь майбутнього вчителя у засвоєнні культури людських стосунків, формуванні певних соціальних норм, ролей і функцій. 

Поведінковий компонент навчальної компетентності є комплексом дій, які забезпечують практичний контакт суб’єкта навчання з оточуючими обставинами. Поведінковий компонент здійснюється як єдність психічних (спонукальних, регуляційних, відображувальних) ланок і виконавських зовнішніх дій, підпорядковується мотиваційно-цільовому, а також суспільним цілям і набуває характеристик свідомої, колективної, творчої діяльності. 

Технологічний компонент навчальної компетентності заповнює вакуум, який існує між теоретичними знаннями і їх практичним застосуванням, озброює студентів прикладними, суто технологічними знаннями. Технологічний компонент передбачає не стільки поповнення теоретико-методологічних знань, скільки формування професійних умінь проектувати і конструювати процес навчання, аналізувати його результати на предмет їх відповідності попередньо поставленим цілям. 

Емоційно-вольовий компонент навчальної компетентності слугує одним із основних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності і поведінки, спрямованих на задоволення актуальних навчальних потреб, формування індивідуального досвіду, реалізацію функції позитивного і негативного підкріплення, розвиток соціальних норм поведінки. 

Структура навчальної компетентності майбутнього вчителя відображає цільові, змістові, операційні і результативні виміри навчальної діяльності, єдність діяльнісних та особистісних сторін, що представлена взаємодією мотиваційно-цільового, когнітивного, соціального, поведінкового, технологічного, емоційно-вольового компонентів та їх функцій (стимулююче-мотиваційної, діагностико-корекційної, програмувально-перетворювальної, самосуб’єктного впливу, інформаційної, управлінської). 

Формування навчальної компетентності майбутнього вчителя здійснюється у взаємозумовленому розвитку всіх структурних і функціональних компонентів. Збагачення когнітивного компонента (дидактико-технологічних, лінгво-дидактичних знань) формує мотиваційно-цільовий компонент, його стимулюючу функцію. Взаємодія знань і цільових орієнтацій забезпечує реалізацію функції самосуб’єктного впливу, розвиток соціального і поведінкового компонентів, які, в свою чергу, є необхідною умовою розвитку технологічного компонента та управлінської функції. 

З’ясовано, що навчальна компетентність студента є цілісною інтегральною характеристикою майбутнього фахівця, яка органічно поєднує в собі загальнонавчальні компетенції (організаційні, інтелектуальні, інформаційні, комунікативні, лінгво-дидактичні), рівні компетенцій (ключові або життєві, міжпредметні, навчальні), види компетентностей (соціально-психологічна, комунікативна, професійно-педагогічна). Результативна складова навчальної компетентності передбачає сформованість знань, умінь і навичок, професійних та особистісних якостей і досвіду. 

Результати аналізу психолого-педагогічної літератури, емпіричних матеріалів, використання власних підходів та досвіду роботи у ВНЗ забезпечили можливість розробити модель системи формування навчальної компетентності майбутнього вчителя гуманітарних дисциплін.

Важливими компонентами системи формування навчальної компетентності майбутнього вчителя гуманітарного профілю є: 

-мета і завдання цього процесу; 

-методологічні основи (підходи) побудови навчального процесу у вищій педагогічній школі, які забезпечують його спрямованість на формування навчальної компетентності студентів (системний, акмеологічний, компетентнісний, особистісно-орієнтований) ; 

-загальні принципи формування навчальної діяльності (цілеспрямованість; систематичність та послідовність; самостійність й активність; індивідуалізація і диференціація; професійна спрямованість; зв’язок теорії з практикою) і специфічні принципи формування навчальних компетентностей (суб’єктність освітнього процесу, емоційно-ціннісна орієнтація, ускладнення функцій діяльності) ; 

-структурні компоненти навчальної компетентності майбутнього вчителя (мотиваційно-цільовий, когнітивний, соціальний, емоційно-вольовий, технологічний, поведінковий) та їх функціональні зв’язки; 

-зміст формування, основу якого становлять предмети гуманітарного і педагогічного циклів, модульна організація змісту навчального матеріалу, накопичення кредитів, підсистема дидактико-технологічних і лінгво-дидактичних знань і комунікативних, інформаційних, інтелектуальних та організаційних умінь; 

-технології підготовки (кредитно-трансферна, проектна, інформаційна), основу яких становлять інноваційні методи і форми навчання (підготовка і захист проектів, дискусія, ділова гра, пошук інформації в іншомовних галузевих джерелах, написання професійних листів і документів іноземною мовою, усні журнали, презентація; робота в мікрогрупах, практичні заняття, “публічні виступи”, самостійна та індивідуальна робота, лабораторні заняття, тренінг, науково-дослідна робота) ; 

-педагогічні умови й етапи формування навчальної компетентності (теоретико-пізнавальний, формувально-пошуковий, результативно-корекційний) ; 

-критерії (інформаційно-змістовий, ціннісно-мотиваційний, когнітивно-технологічний, самоосвітній), показники і рівні (елементарний – F, низький – FX, середній – CD, високий – BC, досконалий – A). 

-результат: сформованість навчальної компетентності (професійні та особистісні якості, знання, уміння, навички, досвід). 

На основі вивчення теоретичних положень, результатів емпіричного дослідження, структури навчальної компетентності, моделі її формування визначено основні етапи, технологію і педагогічні умови формування навчальної компетентності майбутнього