Формування образного мислення на уроках природознавства

Актуальність теми дослідження. Молодший шкільний вік – це принципово новий соціальний ступінь розвитку особистості дитини. В цей період відбувається перехід до шкільного життя, що супроводжується зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає виконувати суспільну діяльність – вчиться. Перехід від домінуючої ігрової діяльності до навчальної відбувається по-різному для кожної дитини, адже разом з новою соціальною роллю, дитині доводиться також прийняти ряд норм та обмежень. Національна доктрина розвитку освіти в Україні визначає як пріоритетні завдання виховного процесу – розвиток особистості і творча самореалізація, виховання людей, здатних оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства. Невід’ємною частиною розвитку особистості дитини є розвиток її мислення, зокрема образного мислення, яке є базою для розвитку всіх інших видів розумової діяльності.

Здійснювати розвиток мисленнєвих процесів, зокрема образного мислення та сприймання дітей молодшого шкільного віку, особливо актуально засобами природи, адже у дитини сприйняття природи гостріше, ніж у дорослого, тому що вона стикається з нею вперше. Природа являє собою невичерпний світ різноманітних образів та об’єктів сприйняття, які можуть бути сприйняті дітьми, перетворені в їх свідомості та відтворені у вторинних образах. Особливістю контакту дітей молодшого шкільного віку з природою є його емоційна складова, яка сприяє активізації психологічних процесів дитини, зокрема, образного мислення. В. О. Сухомлинський писав: «Навколишній світ дитини – це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою» [46, c. 104].

 Проблема розвитку образного мислення цікавила та цікавить вихователів, педагогів, психологів протягом кількох століть. Адже глибокі образотворчі навички, здатність сприймати об’єкти в оточуючій дійсності – важлива умова духовного життя людини. Багато природних явищ діти пізнають ще до початку навчання в школі, вони спостерігають за природними явищами, навколишнім світом, тваринами та рослинами. Підтримуючи і розвиваючи цей інтерес, педагог може виховати у дітей багато позитивних якостей. Якщо вчитель привчить дітей бачити красу фарб неба при заході і сході сонця, відрізняти форми сніжинок, спостерігати польоти ластівки, у дитини розвиватиметься художньої смак, вона зможе глибше пізнати навколишній світ, буде прагнути до створення краси своїми руками.

На сьогодні проблема образотворчого розвитку, розвитку особистості, формування її естетичної культури є одним з важливих завдань, що стоять перед системою освіти. Формування образного мислення дітей саме засобами природи набувають особливої актуальності, оскільки цивілізація, яка дала чимало благ людині, також стала причиною багатьох глобальних катаклізмів, які незворотньо розрушають природний фон Землі. Саме тому розвиток екологічної культури, бережного ставлення до природи – педагогічний процес, який має йти паралельно з усіма видами розвитку дітей.

Значущість проблеми розвитку образного мислення дітей молодшого шкільного віку засобами природи актуалізує тему нашого дослідження – «Формування образного мислення на уроках природознавства». Об’єкти природи здатні впливати на психо-емоційну сферу дитини, викликаючи різноманітні емоції, що сприяє стимулюванню роботи творчої уяви та фантазії та як наслідок – формування вторинних образів у свідомості дитини. Тобто, природа має досить глибокий потенціал для розвитку образотворчого мислення дітей, а уроки природознавства дозволяють поєднати образотворчий розвиток дитини, загальний розвиток та формування екологічної культури підростаючого покоління.

Мета дослідження: дослідити природу образного мислення дітей молодшого шкільного віку та обгрунтувати педагогічні умови образотворчого виховання дітей даного віку засобами природи на уроках природознавства в молодших класах школи. Для реалізації мети буде здійснений теоретичний та практичний аналіз можливостей уроків природознавства для формування образного мислення дітей.

Завдання дослідження:

• проаналізувати природу образного мислення людини, зокрема образного мислення дітей;
• розкрити значення природи в розвитку образного мислення молодших школярів;
• розкрити можливості образотворчого розвитку молодших школярів в навчально-виховному процесі, а саме – на уроках природознавства;
• розглянути методи розвитку образотворчого мислення засобами природи в практичній діяльності початкової школи:
• експериментально перевірити розвивальні можливості природи для підвищення рівня розвитку образного мислення молодших школярів;
• здійснити порівняльний аналіз результатів педагогічного експерименту.

Об’єкт дослідження: процес формування образного мислення молодших школярів засобами природи.

Предмет дослідження – форми, методи, способи педагогічної взаємодії щодо образотворчого виховання дітей молодшого шкільного віку засобами природи.

Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні: аналіз, синтез, систематизація вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної й методичною літератури; термінологічний аналіз досліджуваних понять з метою з’ясування сутності естетичного виховання дітей дошкільного віку; емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, педагогічний експеримент із аналізом отриманих даних; проектування педагогічних умов естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку засобами природи.

Теоретичною базою дослідження стали праці Н. П. Байбари, В. О. Сухомлинського, В. В. Рагозіна, Г.С. Костюка, Я. А. Коменського, E. С. Галанжіної, Н.О.Батюк, Л.С. Виготського та інших. 

База дослідження ЗОШ № 13 м. Рівного. 

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел.