Формування творчих компетентностей особистості шляхом використання інформаційних технологій і засобів навчання в загальноосвітніх навчальних закладах області

Гумінська Оксана Олексіївна

 

 

Спрямованість системи освіти на засвоєння системи знань, яка була традиційною і виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає потребам особистості та соціальному замовленню на сучасному етапі. Молоде покоління має бути захищеним і мобільним на ринку праці, здатним ефективно діяти у нестандартних ситуаціях, робити особистий духовно-світоглядний вибір та навчатися впродовж життя.

Тому важливого значення набуває завдання формування творчої компетентності особистості, тобто сукупність розвинених творчих здібностей, творчої мотивації, творчих умінь, що забезпечують здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, що, більшою чи меншою мірою, змінюють на краще життя людини.

Експерти країн Європейського Союзу визначають поняття «компетентність» як ”здатність застосовувати знання й уміння”, ”спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу”. На відміну від ЗУНів, що передбачають дію за зразком, аналогією, компетентність передбачає досвід самостійної діяльності на основі знань [4, c. 21]. Необхідними для досягнення життєвого успіху визнаються такі риси особистості, як самостійна продуктивність, активність, ініціативність, креативність. Отже, творча компетентність людини набуває життєвої важливості.

Творча компетентність – це знання, уміння, навички, ставлення, необхідні для успішної творчої діяльності та можливість використати їх у житті і на практиці. Вона визначається як здатність людини:

‒генерувати ідеї, висувати гіпотези;

‒фантазувати;

‒асоціативно мислити;

‒бачити протиріччя;

‒переносити знання та вміння у нові ситуації;

‒відмовитися від нав'язливої ідеї;

‒подолати інертність мислення;

‒висувати судження;

‒критично мислити [2, c. 32].

Творча компетентність включає такі аспекти, як мотивація, ціннісні орієнтації, емоційний досвід.

Творчу компетентність можна визначити як надпредметну, тобто ключову. За визначенням О. В. Овчарук, ключові компетентності мають бути сприятливими для всіх членів суспільства, незалежно від статі, раси, сімейного стану тощо. Вони повинні відповідати цілям освіти і носити особистісно зорієнтований характер.

Проникнення в освіту нових інформаційних технологій змушує подивитися на дидактичний процес як на інформаційний процес, в якому відбувається одержання інформації, її переробка і використання.

Програмоване навчання, технологія навчання зокрема, показали, що учіння, яке розуміється як процес переробки інформації, може бути строго керованим, подібним до процесів у складних системах, якими займається кібернетика. Тому інформаційні технології в освіті слід розглядати не просто як використання комп'ютера та інших електронних засобів у навчанні, а як новий підхід до організації навчання, як напрям у науці, який вчені називають педагогічною інформатикою.

Інформаційний підхід до навчання ставить перед дидактикою вцілому перед педагогікою зокрема ряд проблем.

Так, наприклад, виникає питання щодоформ подання знань у навчальному процесі тобто, маються на увазі:

‒традиційні тести, наочні матеріали;

‒нові форми, створювані за аналогією з інформаційними: текст, поділ на блоки, або ж структурований тезаурус, фрейм, дерево понять, гіпертекст тощо.

Крім того, виникає ряд загальнопедагогічних і соціально-педагогічних проблем або аспектів. Так, виник термін «візуальна освіта», який означає, що в навчанні зображенням, образам, моделям, знакам надаватимуть усе більшої ролі, відтісняючи звичні тексти. Праця зі знаками і знаковими системами, перехід з однієї знакової системи в іншу, кодування і декодування – ці та інші процедури повинна вміти виконувати будь-яка людина інформаційного суспільства.

У зв'язку з цим виникає питання про інформаційну культуру особистості, під якою розуміють наявність знань у галузі інформації і вміння працювати з інформацією. Інформаційну культуру особистості слід формувати ще в школі. Тому в другій половині XX ст. у педагогіці з’явився напрям «Медіа-освіта», який досліджує вивчення школярами засобів масової комунікації.

Інформаційні технології в освіті сприяютьзміні діяльності вчителя і учня. У зв’язку з цим учень може:

‒оперувати більшою кількістю різноманітної інформації, інтегрувати її;

‒автоматизувати її обробку;

‒моделювати процеси;

‒розв'язувати проблеми;

‒бути самостійним у навчальних діях тощо.

Учитель також звільняється від рутинних операцій, має можливість діагностувати учнів, слідкувати за динамікою їх навчання і розвитку.

Інформаційні технології в загальноосвітніх школах поставили перед педагогікою ряд проблем. Одна з найгостріших (крім матеріальних і організаційних) – «опор учителів» упровадженню інформаційних технологій у процес навчання – зумовлена протиріччям між колективними формами навчання, характерними для класно-урочної системи, і індивідуалізацією навчання, стимульованою персональними ЕОМ.

Друга проблема – ймовірне зменшення міжособистісних контактів за рахунок розширення звернення до позбавленої особистісних рис інформації.

Важливе коло проблем пов'язане з правовими основами поширення інформації в системі освіти.

Але, в руслі гуманістичного відгуку на глобальні проблеми сьогоднішнього світу, є формування в учнів розуміння життя як творчого акту, нового ставлення до світу на основі гуманістичних поглядів з метою збереження рівноваги «людина-природа», «людина-суспільство», «людина-людина».

Саме на цьому наголошує сучасна концепція педагогіки життєтворчості. У ній утверджується розуміння життя як акту творчості, коли особистість розробляє і здійснює свій життєвий проект і несе відповідальність за свою особисту долю (Р. А. Ануфрієва, І. Г. Єрмаков, В. Д. Повзун, Л. В. Сохань та ін.).

Щоб стати творцем власного життя, навчитися пізнавати навколишній світ, адаптуватися до непростих умов сьогодення, необхідно мати розвинені творчі здібності. Здатність до самостійного творчого життя формується поступово і ґрунтується на розкритті творчого потенціалу дитини, її саморозвитку [3, c. 19].

 

 

Гончаренко С. У. Український педагогічний енциклопедичний словник / С. У. Гончаренко. – Рівне: Волинські обереги, 2011. – 552с.

Гуманізація процесу навчання в школі: навчальний посібник / за ред. С. П. Бондар. – 2-ге вид., доповн. – К. : Стилос, 2001. – 256 с.

Клепіков О. І., Кучерявий І. Т. Основи творчості особи: навч. посібник / О. І. Клепіков, І. Т. Кучерявий. – К. : Вища школа, 1996. – 295 с.

Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи/ під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : ”К. І. С. ”, 2004. – 112 с. – (Серія «Бібліотека з освітньої політики»).

Поташник М. М. Педагогическое творчество: проблеми развития и опыт: пособие [для учителя] / М. М. Поташник. – К., 1988.

Явоненко М. В. Творча компетентність особистості як запорука її життєвого успіху [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http: //tdo. at. ua/publ/rozvitok_tvorchosti/tvorcha_kompetentnist/4-1-0-12.