Формування загально-лінгвістичної компетенції учнів в процесі вивчення особливостей адаптації неологізмів – запозичень в сучасній англійській мові

інтернаціональні префікси. Наприклад, anti-, -coun-, -ter, -inter-, sub-, ultra-, -imn.

В усіх мовах широко використовуються суфікси: -ist, -ism, -isk. Та часто вживаним в сучасній англійській мові є суфікс з французької: -eur.

Далеко не всі слова так повно асимілюються, як розглянуті travel та sport. Тому за ступенем асиміляції неологізми-запозичення можна розділити на:

Повністю асимільовані, тобто які відповідають всім морфологічним та орфографічним нормам мови що запозичає і є сприйнятими розмовником як англійські, а не іншомовні слова. Ці слова – здебільшого старі запозичення: cheese, street, wall, wine (лат.) ; husband, bellow, gate, call, die, want (сканд.). Повністю асимільовані такі слова французької мови як: face, figure, auteur.

Частково асимільовані, тобто які залишились іншомовними по своїй вимові, написанню та граматичнім формам слова: blitz, angst, glitry, glitch, spritrer, untermensch, rutgeist – з німецької; favela, favelado – з португальської; nouveau roman, auteur, frisee, visagist – з французької; babushkaphobian, khozraschot, pryzhok – з російської. Ці слова часто відрізняються нестійкою вимовою: restaurant, formulae, corps. Останній склад в словах вимовляється по-різному.

Частково асимільовані слова, які означають поняття, що пов’язані з іншими країнами і не мають англійського еквіваленту. Наприклад: pryzhok, khozraschot, perestroika – з російської; gado-gado – з малоазійської; aiki-jutsu, aiki-do, gai-de – з японської; mohi-mahi – з До цієї групи слів відносяться назви понять, які пов’язані з іншою національною культурою, наприклад назви національного одягу, музикальних приладів і т. і.

2.3 Проблеми асиміляції запозичених слів

Асиміляцією запозичених слів називається пристосування їх і фонетичному, граматичному і графічному відношенні до системи приймаючої мови.

Ступінь асиміляції може бути різною і залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом чи через книгу, наскільки вживане слово і т. п.

Прикладом повністю асимільованих слів можуть служити слова, які були запозичені давно: з латини – cheese, pope, mass, candle, minister, wine; зі скандинавської – root, wing, happy, ill, low. Ці слова не відчуваються розмовником як іншомовні, відповідають англійській граматичній, фонетичній і орфографічний системі по формотвору, вимові і написанню.

Граматично і стилістично англійські запозичення використовуються в мові так само як і правічні слова. Дієслова включаються в систему стандартних англійських дієслів, отримуючи дентальний суфікс в минулому часі: associated, exaggerated, accumulated.

Іменники отримують в множині стандартні закінчення: kelims, honchos, nefuseniks, boutiques.

В сучасній англійській мові лише деякі запозичені іменники зберегли флексію множини, яку мали в тій мові, звідки прийшли.

Іноді дві різні мови множини диференціюються семантично. Наприклад, з формою bandits збереглася італійська форма banditti, коли розмова йде про різноманітних розбійників в казці чи опері.

Прикметники з суфіксом -ly, прикметники на -ml і -less та абстрактні іменники на -ness, -ship, -dom також вільно утворюються від французьких основ.

Англійські префікси un-, fore-, over-, -be можуть приєднуватися до основ запозичених слів: unaided, unijambist, forecast.

Слова, складені з елементів запозичених з різних мов або з елементів частково запозичених та частково споконвічних слів називаються гібридами: beautiful (фр. корінь + англійський суфікс), unijombist (англ. префікс + фр. корінь).

Ступінь фонетичної асиміляції теж може бути різним. Якщо в англійській мові вже були всі звуки, що з них складаються запозичені слова, то вони відтворюються точно; якщо залишилися якісь звуки, яких немає в англійській мові, кожен з них замінюється близьким звуком англійської мови.

Після повної фонетичної асиміляції слова в слові, всі звуки історично змінюються.

Фонетичні зміни в запозиченому слові легко прослідити з історії слова nature, що є латинським за походженням і яке потрапило в англійську мову з французької. По-перше, перемістився наголос з останнього складу на перший. В англійській мові немає звука, схожого на французький [u], тому він був замінений на англійський звук [ju]. Tj [tj] розвинулось афрікоте [t∫]. У відкритому складі під наголосом довге a переходить в [ei], а ненаголошене [u] редуцюється в [oi] та [r] стає німим.

В різних частинах мови наголос відбувається з різним ступенем повноти. Найбільш послідовно він відбувається в іменниках і прикметниках, за виключенням тих, в яких перший склад був префіксом. Префікси залишилися ненаголошеними.

Французькі запозичення-неологізми асимілюються мало і залишаються іншомовними і за орфографією і за вимовою. В них зберігається назалізація голосних, зберігається наголос на останньому складі: visagist, frisee.

Латинські запозичення, потрапивши в англійську мову, не тільки прийняли нову систему граматичних форм, але й нерідко переходили в іншу частину мови.

Загальна проблема запозичення елементів однієї мови іншою включає в себе вкладний комплекс питань різного характеру. Найбільш актуальними з них є такі:

яке мовне явище є запозиченим;

причини запозичень;

види мігруючих елементів;

освоєння слова в мові що позичає і різні сторони його освоєння;

ознаки освоєння іншомовного слова, які дозволяють вважати його запозиченим.

Для входу слова в систему мови що позичає необхідні умови:

передача іншомовного слова фонетичної граматично засобами мови що запозичує;

співвідношення слова з граматичними класами та категоріями мови що запозичує;

фонетичне та граматичне освоєння іншомовного слова;

словотвірна активність слова;

семантичне освоєння;

регулярне вживання