Формування зв’язного мовлення як складової мовленнєвої компетентності засобами художніх ілюстрацій

Дітям нелегко знайти потрібні слова для висловлення своїх думок і нелегко викласти думку послідовно. Але саме в цьому віці стає повністю можливим навчання дітей ясно і зв’язно передавати уявлення життєвого досвіду, переказувати сприйнятий текст, розповідати за ілюстраціями. Тому ми повинен навчаємо дітей вводити висловлювання різноманітні синтаксичні конструкції, образні слова та вирази. Отже, основне завдання вихователя у роботі з ілюстраціями при навчанні розповідання полягає у тому, щоб навчити дітей сприймати ілюстрацію в деталях і в цілому, точно й образно передавати її зміст, правильно висловлювати свої почуття за допомогою зв’язного мовлення.

У своїй роботі ми використовуємо різні методичні прийоми роботи з картинками, зокрема:

описування предметів;

порівняння;

підбір картинок до теми;

підбір картинок до оповідання;

розповідь за картинкою.

При складанні розповіді дитина починає із зачину, тобто з другорядного: з того, де і коли розгортаються події. Це допомагає увійти в тему, підводить до сприймання основного змісту – розповіді про головного героя та його вчинки. Тому схему складання пропонується наступна:

розгляд ілюстрації;

придумування заголовку до розповіді;

складання початку розповіді;

розказування послідовно про події;

складання закінчення розповіді.

Діти дошкільного віку оволодівають умінням дібрати заголовок і розпочати розповідь. Складніше для них розгорнути хід подій, включити моменти опису зовнішності героя, природи. Для дітей важко зробити висновок. Тому вихователю на ці суттєві моменти потрібно звернути увагу при навчанні дітей розповідання. На основі досвіду А. М. Богуш ми обрали провідним принципом навчання розповідання за зразком вихователя у такій послідовності.

1. Бесіда за ілюстраціями, використовуючи зміст художнього твору; зразок розповіді вихователя; розповіді дітей.

Зразок демонструємо на перших 2-3 заняттях. Діти отримують конкретне уявлення, що таке розповідь і використовують його як еталон. Подаючи дітям розповідь-зразок, ми враховуємо мовленнєві завдання, які він ставить перед дітьми, вправляючи їх у даному виді розповіді. Об’єм розповіді-зразка, її сюжет, зміст, стиль, словниковий склад визначаються мовленнєвими завданнями. Завдяки зразку розповіді вихователь показує дітям, на що звернути увагу в ілюстрації і як точно й виразно можна сказати про зображене на ілюстрації. Зразок розповіді сприяє розвитку у дітей вміння користуватися описовою мовою, допомагає практично усвідомити поставлене завдання.

2. Після того, як діти навчилися розповідати за зразком, використовуємо складніший прийом – план розповіді. Запитання, запропоновані дітям у вигляді плану і які виникають зі змісту ілюстрації, залишаються в пам’яті дітей до кінця розповіді і допомагають їм послідовніше й багатше розгорнути сюжетну лінію, самостійно складаючи розповідь.

3. У подальшій роботі урізноманітнюємо методичні прийоми навчання розповідання за ілюстраціями:

3 – розповідь за самостійно вибраною ілюстрацією;

4 – співвідношення фраз тексту з ілюстраціями;

5 – розповідь за ілюстрацією, запропонованою вихователем;

6 – опис ілюстрації;

7 – розвиток зв’язного мовлення через розглядання творів живопису.

Отже, розвиток зв’язного мовлення дітей засобами творів живопису є ефективним засобом. Різні аспекти методики навчання дітей розповідання та розвитку зв’язного мовлення на етапі дошкільного дитинства висвітлені ґрунтовно й різнобічно. Водночас зауважимо, що всі означені аспекти дослідження зв’язного мовлення передбачають організацію навчання дітей розповідання лише на заняттях з розвитку мовлення дітей, щоправда, різними засобами.

Увагу дітей привертаємо до описування ілюстрацій, і педагог розкриває в основному найбільш важчу або менш помітну частину ілюстрації. Про інше розповідають діти. Також слід використовувати у роботі зі старшими дошкільниками такі прийоми, як:

складання власної ілюстрації до літературного твору або якогось епізоду твору;

порівняльний аналіз ілюстрації та картини на одну і ту ж тему (співставлення розкриття теми різними видами мистецтва) ;

порівняння ілюстрацій різних художників до одного і того ж твору;

обговорення ілюстрацій до творів, створених дітьми;

колективна розповідь;

опис образів літературних героїв, зображених на ілюстрації власним мотивуванням відношення до них;

оцінювальне відношення до ілюстрації.

Аналізуючи образ героя, дитина спирається на відображення його індивідуальних рис, спрямовує увагу на оцінку вчинків, окремих властивостей характеру, а також на опис зовнішності. Під час аналізу розповідей звертаємо увагу на вміння висловити своє відношення до побаченого і на використання художніх засобів. Таким чином, діти роздумують над прочитаним і передають своє сприймання літературного твору через ілюстрації.

Слід звернути уагу на те, що мовлення дітей за ілюстрацією носить номенклатурно-перелічуваний характер, спрощене, одноманітне, малоемоційне, малоцілісне висловлювання, недостатня самостійність і активність дітей в оперуванні словом. Значні затруднення дітей в словесному оформленні уявлень від ілюстрацій, в розгортанні фраз. Також це пов’язано з тим, що вихователь в більшості випадків ставить до дітей не чіткі, не конкретні запитання. Запитання повинні допомагати дітям найбільш точно виявляти риси якості предметів, персонажів, явищ, вчинків. Перш за все пропонувати питання, які спонукають описати обстановку, але це потрібно робити так, щоб вони були пов’язані з подіями, з її учасниками. Потрібно вчити дітей дивитися на фон, на деталі нібито разом з героєм подій, з його позиції. Таким чином, за допомогою запитань вихователь вчить дітей послідовно і осмислено сприймати ілюстрацію, виділяючи в ній головне, зв’язно про це розповідати.

Одним з прийомів, з допомогою якого вдається зацікавити дітей ілюстрацією, є прийом, рекомендований Р. Й. Жуковською, коли дітей ніби ставлять на місце ілюстрованих персонажів. Тут в пригоді стають книжки-картинки, книжки-ширмочки, які дають простір для розвитку мовлення і уявлень дітей. При розгляданні ілюстрацій з дітьми старшого дошкільного віку проводимо роботу на спрямування уяви дітей, вміння розгорнути події, продовжити їх в часі. Ми пропонуємо дітям скласти свою розповідь про те, що було до того моменту, що зображено на ілюстрації, а також домислити, що сталося з героями літературного ілюстраці, потім побудувати своє закінчення. Для цього задаємо дітям питання: “Якщо б ти опинився поряд з героєм твору, то що б ти йому сказав; як би ти поступив? ”. Такі завдання активізують дітей, вони із задоволенням фантазують, а разом з тим розвиваються мовленнєво.

Придумуючи назву до ілюстрації, діти вчаться узагальнювати свою розповідь, аналізувати і виділяти головне в ілюстрації.

Проводячи роботу з розвитку монологічного мовлення з дітьми, важливо щоб вони усвідомлювали користь від своїх розповідей; адже діти їх складають переважно за вказівкою вихователя. А якщо ми організуємо з дітьми роботу з виготовлення книжки – розповідей, запису розповідей і їх читання дітям, пропозиції розповісти дома, то такі прийоми стимулюють дитячу мовленнєву творчість.

Отже, основні завдання виховання при роботі з ілюстраціями полягають у тому, щоб навчити дітей сприймати її зміст, правильно висловлювати свої почуття, застосовуючи знання, одержані на заняттях. Тому програмові завдання навчання дітей розповідання за ілюстраціями можна сформулювати таким чином: вчити дітей послідовно, творчо розповідати; удосконалювати композиційну цілісність розповіді; розвивати творчу варіативність розповідання; розвивати оціночне судження про зміст і якість придуманих розповідей, як своїх, так і ровесників; використовувати виразні засоби мовлення; вміти будувати речення, добираючи правильні слова та словосполучення.

 

 

Білан О. Допомагають ілюстрації / О. Білан // Дошкільне виховання. – 2001. – № 4. – С. 14.

Богуш А. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2010. – 304 с.

Кожевникова Т. Мовленнєвий розвиток дошкільнят / Т. Кожевникова // Дошкільне виховання, 2004. – № 12. – С. 7-9.

Порядченко Л. Описове мовлення: методи розвитку та активізації / Л. Порядченко // Палітра педагога. – 2003. – №2. – С. 5-9.