Форми господарювання у сільськогосподарському виробництві

Суперечність між споживною вартістю і вартістю виявляється як суперечність між приватною і суспільною працею.

 

 

Колгоспи і радгоспи до аграрних перетворень, зокрема у сфері власності і форм господарювання на селі, як відомо, не могли бути господарствами послідовно підприємницького типу. Реорганізувати КСП можна в такі підприємницькі організаційно-правові структури, які не суперечать чинному законодавству України, зокрема передбачені цим законодавством. Насамперед, мова може йти про господарські товариства, передбачені Законом України «Про господарські товариства». Це – товариства з обмеженою, додатковою і повною відповідальністю, командитні і акціонерні товариства (закриті й відриті), орендні підприємства, особисті товарні господарства, фермерські господарства.

У товаристві з обмеженою відповідальністю кожний його учасник по зобов'язаннях товариства перед кредиторами за несплачені борги та по інших зобов'язаннях відповідає лише своєю часткою у статутному фонді товариства. На особисте майно ця відповідальність не поширюється. У товариствах з додатковою відповідальністю сплата боргів може здійснюватися частково і власним майном – у випадках, коли для цього не вистачає вартості статутного фонду. В товариствах з повною відповідальністю до сплати боргів може бути залучене і все особисте майно учасника.

Дещо специфічними є командні товариства (підприємства), в яких певна кількість учасників повністю бере на себе прийняття рішень щодо всіх питань підприємницької діяльності товариства, відповідаючи при цьому за борги підприємства як своїми частками у статутному фонді, так і особистим майном. А інші учасники такого товариства відповідають за його борги лише частками у статутному фонді. Виходячи з цього вони не беруть участі в управлінні підприємством. На зборах учасників вони мають право лише дорадчого голосу.

Серед законодавче визначених видів господарських товариств дещо відособленими від інших є акціонерні товариства, їхні статутні фонди формуються за рахунок коштів від продажу акцій їх учасникам. Тому акціонерні товариства від інших товариств відрізняє те, що вийти з них можна тільки шляхом продажу акцій.

На підвищену увагу заслуговують особливості акціонерних товариств. Головна особливість їх полягає в тому, що будь-яке майно і земля, передані акціонерному товариству в сплату за акції, стають власністю товариства. Акціонер, який бажає вийти з товариства, не може вимагати від нього повернення йому переданого ним майна і землі. Вихід з акціонерного товариства можливий єдиний – шляхом продажу акцій. Товариство і його акціонери мають пріоритетне право на купівлю акцій товариства, що продаються, але не зобов'язані цього робити. При цьому треба мати на увазі, що ціна акції при продажу визначається не її номінальною вартістю, а прибутковістю акціонерного підприємства. В сучасних умовах низької рентабельності сільськогосподарських підприємств ринкова ціна акції буде низькою, а тим більше при збиткових результатах господарювання. Отже, за таких умов акції акціонерних сільськогосподарських підприємств у переважній більшості випадків можуть бути продані за безцінь.

Фермерських господарств в Україні створено більше 55 тис, у їхньому користуванні знаходиться 1435 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 965 тис. га ріллі що складає біля 2, 8% від сільськогосподарських земель та 3, 1% від площ орних земель (станом на початок 2007 р.). Середня площа їх землекористування – близько 24 га сільськогосподарських угідь. Активніше селянські (фермерські) господарства створювалися в перші роки проведення аграрної реформи (1991-1993 рр.). В наступні роки цей процес загальмувався, що зумовлено рядом причин. Головна з них полягає у відсутності у бажаючих створити фермерські господарства власних і кредитних коштів на придбаний необхідних засобів виробництва і у обмеженості можливостей у держави надати їм у цьому допомогу. Через низьку забезпеченість засобами виробництва, фермерські господарства не змогли ще розкрити своїх потенціальних можливостей, зумовлених фактором приватної власності і повною самостійністю у вирішенні всіх питань господарської діяльності.

Серед існуючих селянських (фермерських) господарств слід виділити окрему групу ті з них, які широко застосовують оренду земельних часток чи земельних ділянок і майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств. Часто їх називають приватно-орендними підприємствами, приватно-орендними агрофірмами тощо. Такі підприємства не являють собою самостійну організаційно-правову форму господарювання, а є одним з видів приватних підприємств, у даному випадку – селянських (фермерських) господарств, які тією чи іншою мірою здійснюють свою діяльність з використанням орендованих засобів виробництва, зокрема землі.

Прийнято вважати, що на селі мале підприємництво існує у формі селянських (фермерських) господарств, кооперативів та малих підприємств, але до цього списку можуть бути включені також товарні особисті підсобні господарства населення. До товарного особистого підсобного господарства населення відноситься господарство, виробництво продукції в якому перевищує обсяги, необхідні для споживання в домашньому господарстві, і цей надлишок реалізується як товар різними каналами на ринку поза межами домашнього господарства. За ознаками товарне особисте підсобне господарство підпадає під це визначення, тому таке господарство можна вважати формою малого підприємництва, яка має широке розповсюдження на селі та є найбільш масовою. Високотоварні господарства населення можна вважати попередньою формою до формування фермерського господарства.

 

 

 

Ціна одного виробу становить 4 грн. Робочий день – 10 годин.

Як зміниться денна виручка товаровиробника, якщо індивідуальні затрати праці на один виріб знизяться з 2, 5 до 2 годин?

 

Рішення:

 

Денна виручка товаровиробника дорівнює: В = Р ∙ Ц, де

В – денна виручка;

Р – кількість реалізованих виробів;

Ц – ціна реалізації одного виробу.

Продуктивність праці за один робочий день (10 годин), за умови індивідуальних затрат праці на один виріб 2, 5 години, дорівнює:

10 годин: 2, 5 години = 4 вироби

В разі, якщо індивідуальні затрати праці знизяться до 2-х годин на один виріб, продуктивність праці за 1 робочий день складе:

10 годин: 2 години = 5 виробів.

При реалізації всієї продукції в першому і другому випадках денна виручка товаровиробника складе:

В1 = 4 ∙ Ц; В2 = 5 ∙ Ц; В2 / В1 = 5/4 = 1, 25

Відповідь: Отже, якщо індивідуальні затрати праці на один виріб знизяться з 2, 5 до 2 годин, то денна виручка виробника збільшиться на 25%

 

 

Витрати виробничого капіталу 700 млн. дол., його органічна будова 3: 1, норма додаткової вартості – 150%. У реалізації продукції приймає участь торговий капітал у 350 млн. дол. Чисті витрати обігу складають 50 млн. дол.

Визначте валовий прибуток виробничого і торгового капіталу, а також оптову і роздрібну ціни продукції.

 

Рішення:

 

Органічна будова капіталу: С/V, де

С – постійна частка капіталу, (витрачається на купівлю засобів виробництва) ;

V – змінна частка капіталу, (витрачається на робочу силу).

Норма додаткової вартості:  , де

m – додаткова вартість; V – змінний капітал.

Торговий капітал складається з двох частин: капітал обігу – авансований на купівлю товару і частини капіталу авансованої на обслуговування процесу продажу товару (витрати обігу).

Торговий капітал = Капітал обігу + Витрати обігу

 

Виробничий капітал (Квир) = 700 млн. дол., так як його органічна будова (С/V) 3: 1, то змінний капітал (V) = 700 млн. дол. : 4 = 175 млн. дол. ;

постійний (С) = 700 – 175 = 525 млн. дол. або 175 ∙ 3 = 525 млн. дол.

Норма додаткової вартості складає 150%. Додаткова вартість дорівнює:

m = 1, 5 V

За цих умов вартість виготовленої продукції (W) буде дорівнювати:

W=C+V+m=525 млн. дол. +175 млн. дол. +1, 5∙175 млн. дол. = 962, 5 млн. дол.

Якби виробник самостійно реалізовував би свою продукцію, він міг би претендувати на прибуток Р1 в розмірі:

 

Однак, виробник передає функцію реалізації торговцю, який теж робить певні затрати капіталу. В задачі торговий капітал Кт = 350 млн. дол.

Таким чином весь капітал, витрачений на виробництво і реалізацію продукції дорівнює:

Квир + Кт = 700 + 350 = 1050 млн. дол.

Розподілення прибутку між виробником і торговцем буде розподілятися по середній нормі прибутку. Середня норма прибутку дорівнює:  

Звідси прибуток виробника:  млн. дол.

Прибуток торговця:   млн. дол.

Оптова ціна дорівнює витратам на виробництво плюс середній прибуток виробника: Wопт = С + V + Рвир = 525 + 175 + 175 = 875 млн. дол.

Реалізується продукція за цінами, що базуються на вартості даного товару:

Wторг = W = С + V + m = 525 + 175 + 262, 5 = 962, 5 млн. дол.

Прибуток торгового капіталу мав би складати:

962, 5 млн. дол. – 875 млн. дол. = 87, 5 млн. дол., як було обчислено вище,

але оскільки чисті витрати обігу склали 50 млн. дол., то прибуток торгового капіталу склав: 87, 5 млн. дол. – 50 млн. дол. = 37, 5 млн. дол.

 

Відповідь: прибуток виробничого капіталу 175 млн. дол.

прибуток торгового капіталу: розрахований 87, 5 млн. дол.

фактичний 37, 5 млн. дол.

оптова ціна продукції 875 млн. дол.

роздрібна ціна продукції 962, 5 млн. дол.

 

 

Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. – К. : Ніка-центр, 2000. – 527 с.

Гош О. П. Політична економія. – К. : Преса України, 1999. – 319 с.

Заглинський А. О., Матусевич М. К. Політична економія. Навчальний посібник. – Рівне: Волинські обереги, 2000. – 408 с.

Мочерний С. Економічна теорія. – К. : Академія, 2001. – 653 с.

Климко Г. Н., Нестеренко В. П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. – К. : Вища школа, 1994. – 559 с.

Основи економічної теорії. Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко. – К. : Вища школа. – 2001. – 606 с.

Основи економічної теорії. Підручник. / Крупка М. І., Островерх П. І., Реверчук С. К. – К. : Атіка, – 2001. – 344 с.