Форми педагогічного контролю

Курсові роботи є продуктом багатоденної праці. Вони включають елементи наукового дослідження. Захист курсової роботи - це особлива форма заліку в комісії з двох-трьох викладачів. Кращі з курсових робіт подаються на наукові студентські конференції. 

Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується, як потрібно усунути усі зауваження. 

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть слугувати основою для оформлення заліку без опитування. 

Заліки з виробничої практики проставляються на основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік - диференційований, а оцінка складається з середніх оцінок з усіх розділів практики. 

VІ. Іспити. Іспити є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою. 

Семестрові і перевідні іспити є ведучими, найбільш значними формами організації контролю, в ході яких проводиться підсумкова перевірка результатів навчальної діяльності студентів по вивченню конкретної дисципліни. 

Державні іспити – заключна форма контролю, направлена на комплексну перевірку підготовки майбутнього спеціаліста до роботи, на визначення ступеню оволодіння знаннями, уміннями та навичками відповідно з характером професійної діяльності. 

Іспит дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст. 

Відомі два основних види іспитів: без іспитових білетів - вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за іспитовими білетами. Перший вид іспитів - іспит- бесіда - проводиться приблизно так: студенту, який складає іспит пропонується для початку бесіди одне запитання і дається деякий час для його обдумування. Бажано, щоб це запитання було не другорядним і не ізольованим від основних понять курсу. В перебігу відповіді залежно від її якості той, хто екзаменує, поступово може розширити поставлене перед студентом завдання. Бесіда дає змогу з "ясувати не тільки формальні знання з даного питання, але і поняття його ролі у всьому курсі, його зв'язку з іншими питаннями. При цьому з'ясовується: чи користувався студент при вивченні усього курсу додатковою літературою. 

Можлива бесіда і іншого характеру, коли екзаменатор ставить перед собою більш просте завдання - з'ясувати, чи засвоєні студентом основні ідеї курсу, чи знає він визначення, чи правильно формулює основні поняття, чи розуміє їх зміст. 

Основна перевага іспиту-бесіди полягає у тому, що у даному випадку надається можливість отримати достатньо повне уявлення про якість підготовки студента з даного курсу і з'ясувати його потенційні можливості у вивченні науки. Випадковість оцінки при такій формі іспиту, як правило, неможлива. Але такий іспит потребує високої кваліфікації екзаменатора і повної довіри до нього студентів. Іспит-бесіда потребує від екзаменатора достатньо великої напруги сил і великих затрат часу. Ця форма не застосовується у тих випадках, коли ставиться за мету перевірка засвоєння практичної частини курсу і тому, хто складає іспит, необхідно запропонувати для вирішення визначену кількість завдань. Екзамени у формі бесіди краще проводити на старших курсах, причому з деяких спеціально відібраних для цієї мети дисциплін. 

Другий основний тип іспиту - за іспитовими білетами - є загальновідомим. У цьому разі особливої уваги потребує складання іспитових білетів. Рівномірне розподілення матеріалу у білетах, різноманітність запитань, повнота охоплення прочитаного курсу, вдалий підбір завдань - усе це значною мірою полегшує хід іспиту і сприяє об’єктивності оцінки. Іспит за білетами ніяк не включає бесіди з тим, хто складає іспит. Мета її полягає у послабленні випадкового фактора, який проявляється при такій формі іспиту. Додаткові запитання при цьому, як правило, задаються з того матеріалу, який висвітлює або побічно торкається у своїй відповіді студент. Але можливі випадки, коли для уточнення оцінки знань доводиться торкатись і інших розділів курсу. 

Відома загальноприйнята рекомендація: не перебивати студента до тих пір, поки він не закінчить відповіді. Але якщо студент відповідає явно не по суті запитання або невірно, то тут потрібне втручання екзаменатора. 

При будь-якій формі іспиту (без білетів або з білетами) екзаменатору, який веде бесіду зі студентом, треба керуватись деякими правилами, порушення яких може призвести до небажаних наслідків: 

• Не можна допускати, щоб запитання до студента, який екзаменується, ставились одне за одним. Це позбавляє студента можливості зосередитись, а іноді і можливості міркувати. 
• Не можна надто відверто висловлювати свій обурення з приводу неправильної відповіді. Це може передчасно збентежити студента, що значно знизить якість відповідей на наступні запитання.
• Не можна виявляти перед студентом свої вагання з приводу оцінки його відповіді і змінювати вже прийняте рішення. 

Потрібно заздалегідь психологічно готувати студентів до екзаменів, навівати їм, що відповідь потрібно шукати, потрібно мобілізувати усі свої внутрішні сили, взяти себе в руки і змусити інтенсивно працювати свій мозок. Необхідно мотивувати оцінку, щоб студент був переконаний у її справедливості і йшов з іспиту без образи на екзаменатора. 

VІІ. Дипломне проектування. Дипломне проектування є завершальним етапом навчання та заключною формою контролю, забезпечує найбільш глибоку системну перевірку підготовленості студентів до професійної діяльності. 

Захист дипломного проекту проходить на відкритому засідання Державної Кваліфікаційної Комісії (ДКК). Центральне місце у захисті дипломного проекту займає доповідь студента, головний зміст якої повинні складати огрунтування вибору рішення виробничої задачі, передбаченої завданням на дипломне проектування, і характеристика отриманих результатів. 

ДКК на підставі аналізу виконаного дипломного проекту (пояснювальної записки та графічної частини), виготовленої моделі (якщо це було передбачено в завданні на дипломне проектування), відгуку керівника проекту, рецензії на проект, результатів захисту дає об’єктивну оцінку рівню знань, умінь дипломника та готовності молодого спеціаліста до самостійної роботи. 

При оцінці якості дипломного проекту враховують актуальність теми, реальність проекту, ступінь самостійності роботи студентів, глибину та тривалість знань та умінь по загально технічним та спеціальним предметам, повноту розкриття теми, обґрунтованість пропонованих рішень, ступінь використання в дипломному проекті наукової і технічної літератури, виробничої документації, дотримання державних стандартів.

 

 

Отже, педагогічний контроль являтися цільної дидактичної і методичною системою перевірочної діяльності. Ця взаємопов'язана спільна діяльність викладачів і учнів при керівній і організуючою ролі педагогів спрямована на виявлення результатів навчального процесу і на підвищення його ефективності. Контроль необхідний для діагностування ходу процессу навчання, виявлення динаміки останнього, зіставлення реально досягнутих на окремих етапах результатів із запланованими.

 

 

1. Аванесов В.С. Основи наукової організації педагогічного контролю у вищій школі. - М., 1989.
2. Аванесов В.С. Форма тестових завдань. - М., 2005.
3. Белоногова Л.А. Сучасні підходи до оцінки якості освіти в школі// Педагогіка № 6. 2008 з. 20-27