Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Франція у ХVІ — першій половині ХVІІ ст.

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

а в середині ХVІ ст. – 9 млн. ліврів.

Ґрунт для Реформації був тут менш сприятливий. Королівська влада протистояла папським претензіям. У папську курію представники французької церкви могли звертатись лише у справах віровчення.
 
2. Реформація у Франції. Утворення гугенотської і католицької партій
 
За Болонським конкордатом 1516 р. король одержав право призначати єпископів з наступним затвердженням папою. Він міг довго не призначати єпископа і сам одержувати прибуток.
Однак, ідеї Реформації поширювались і тут. У 1512 р. французький гуманіст Лефевр д’Етапль написав трактат “Послання апостола Павла”, де висунув два положення Реформації – виправдання вірою і визнання священного писання єдиним джерелом віри. У Франції поширювалось лютеранство. Першим засновником протестантської общини був Брісонне, єпископ міста Мо.
Але богословський факультет Паризького університету рішуче виступив проти вчення реформаторів. Буржуазія півночі підтримала католицизм – символ національної єдності. Її гаслом було: “Єдиний король, єдина католицька віра”. Великі мануфактуристи були зв’язані з двором. Селянство теж мислилось католицьким. Реформація поширювалась лише серед буржуазії і ремісників південно-західних міст.
У 30-х рр. ХVІ ст. протестанти стали діяти більш активно. Королівський уряд перейшов до репресій: у 1535 р. було схоплено 35 лютеран і 300 заарештовано. При Генріху ІІ був створений надзвичайний трибунал для боротьби з кальвінізмом, що називався “Вогненна палата”. За три роки він виніс близько 500 звинувачень, з них 60 смертних.
Але Реформація поширювалась у містах. З середини XVI ст. – кальвінізм, в т. ч. і серед ремісників. До нього примкнула і частина дворянства, зацікавленого в секуляризації церковних земель.
Опозиція до королівської влади набувала форм кальвінізму. На півночі кальвіністи були лише в містах Нормандії. Феодальна знать і дворянство Північної Франції підтримали католицький табір, очолюваний Гізами. Франсуа Гіз був головнокомандуючим королівською армією. Гізи мали великі володіння в Шампані, Лотарінгії, Бургундії.
Кальвіністів називали гугенотами і цю партію очолив дім Бурбонів (король Наварри Антуан Бурбон, його син Генріх і принц Конде), а також представник старовинного роду Шатильонів – адмірал Гаспар де Коліньї. Це була група південного дворянства, що трималась за свої привілеї. Оскільки королівська влада надавала посади дворянам з півночі і центру, вони почувались обділеними.
Обидва табори були за відродження Генеральних штатів і провінційних штатів.
У таборі захисників абсолютизму найбільш надійною опорою були “люди мантії” півночі, до яких примикала і буржуазія півночі. З них склалась партія “політиків”.
Отже, соціальні і політичні суперечності набули релігійного забарвлення.
Селяни бачили ворогів і в гугенотах, який не розуміли, і в католиках – проти них були повстання.
 
3. Громадянські війни (3 періоди)
 
Гугенотські війни. Гугенотські війни тривали 36 років (1562-1598). Вони почались в 1562 р. з епізоду в містечку Вассі, коли герцог Гіз із своєю збройною силою напав на молитовні збори гугенотів. Гугеноти були озброєні, відбулось зіткнення. Після третьої війни в 1570 р. був укладений мир в Сен-Жермені. Протестантське богослужіння дозволялось по всій країні. Гугеноти одержували 4 фортеці, мали право займати великі державні посади.
Після загибелі лідера гугенотів Антуана Бурбона його місце зайняв його син Генріх Наваррський.
У 1572 р. виник план примирення партій з допомогою династичного шлюбу Генріха Бурбона і Маргарити Валуа, сестри Карла ІХ. Цей проект був зірваний Гізами і матір’ю короля Катериною Медічі, які боялись посилення гугенотів. Гугеноти, які приїхали на весілля, були перебиті 24 червня 1572 р. (Варфоломіївська ніч). Загинуло понад 2 тис. гугенотів, був убитий і адмірал Коліньї.
Але війна не припинилась. Воєнні дії стали ще більш запеклими.
ІІ період війни (1572-1576). Не сподіваючись на перемогу в усій державі, гугеноти створили на південному заході Франції свою державу як федерацію кількох провінцій. Міста схилялись до королівської влади, а дворяни змушували їх виступати проти. Влада на півдні опинилась в руках кальвіністів.
В другий період сформувалась політична ідеологія гугенотів, які боролись проти абсолютизму. В памфлетах монархомахів – гугенотських публіцистів виславлялись середньовічні Генеральні штати.
Юбер Ланге і Дю Плессі Морне – публіцисти. Другий написав “Позов до тиранів”, де визначав народ як багатоголове чудовисько.
Ідея Бодена – монарх не повинен бути тираном, повинен радитись з “ліпшими людьми”.
ІІІ період (1576-1598). Після смерті Карла ІХ у 1574 р. трон Франції перейшов до Генріха ІІІ, його брата. Католики боялись, що в разі його смерті трон перейде до Генріха Наваррського, його родича, кальвініста.
У 1576 р. католики створили Лігу. Очолив її Генріх Гіз, якого католицька Ліга розглядала як претендента на престол.
У 1576 р. в Блуа зібрались Генеральні штати. Прихильники протестували проти спроб Генріха ІІІ примиритись з гугенотами і надати їм свободу віросповідання. Однак королівським едиктом це право було надане скрізь, крім Парижа. Гугеноти одержали також 8 фортець і зберегли свою армію.
Гізи повели агітацію проти короля, використовуючи невдоволення низів – ремісників і дрібних торгівців. У 1584-85 рр. В Парижі була утворена Паризька ліга, більш демократична, ніж католицька. Керівниками були монахи-фанатики, але основну роль відігравали нотаріуси, прокурори, адвокати, середня буржуазія. Був створений “Комітет 16-ти” (по числу 16 кварталів). За
Фото Капча