Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Функціональна асиметрія мозку людини (ФАМ)

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Дослідження функцій півкуль мозку. Функції правої півкулі. Функції лівої півкулі. Особливості функціонування мозку у лівшів. Причини функціональної асиметрії мозку. Дві півкулі – спільне мислення.
Функціональна спеціалізація півкуль великого мозку є фундаментальною основою психофізіологічної індивідуальності людини.
Систематичні дослідження функціональних особливостей мозку показали, що домінуюча ліва півкуля мозку у праворуких осіб бере участь у здійсненні абстрактно-логічного, а права – чуттєво-образного мислення.
Поряд з «горизонтальним» діє «вертикальний» принцип функцій головного мозку. Йдеться про явище функціональної асиметрії (від гр. – невідповідність) – спеціалізованої активності півкуль. Вона має широкий спектр проявів: починається з рухової і закінчується психічною асиметрією – розподілом психічних (психофізіологічних) функцій між правою і лівою півкулями. Так, ліва півкуля здебільшого оперує інформацією, яка існує у словесній або знаковій формі, та забезпечує читання і лічбу, права – наочною інформацією та забезпечує орієнтацію людини у просторі, розрізнення музичних тонів, мелодій, розпізнавання складних об'єктів, продукування сновидінь, емоційне ставлення до оточення.
Проте головні відмінності між півкулями полягають у характері переробки інформації. Ліва півкуля здійснює аналіз даних сприймання та словесно-логічної пам'яті і формує образ світу, ознаки якого можна передати словом. Права півкуля забезпечує миттєве та цілісне оперування інформацією різного, не завжди усвідомлюваного, змісту, що робить образ багатим, різноплановим і різнорівневим явищем.
Психічна асиметрія тісно пов'язана з руховою. При цьому складніші психічні процеси потребують більшої участі лівої півкулі, а простіші – правої. Наприклад, у разі довільного оперування словами збуджуються рухові центри у лівій півкулі мозку, а при їх автоматичному використанні – у правій. Вертикальний принцип роботи мозку діє на рівні вторинних і третинних зон кори. Саме тому їх будова у правій і лівій півкулях відрізняється, а їх ушкодження викликає різні симптоми. Загалом обидві півкулі діють як єдине ціле, що дає підставу говорити про білатеральну (від лат. bis – двічі і lateralis – бічний) регуляцію як цілісний механізм функціонування мозку.
Психічна асиметрія притаманна лише людині, а передумови її становлення передаються генетично. Проте характер цієї асиметрії (домінування лівої чи правої півкулі при функціонуванні психічних процесів) формується впродовж раннього онтогенезу.
Дослідження функцій півкуль мозку.
Характерною рисою людського мозку є чіткий розподіл функцій між півкулями. Ця функціональна асиметрія мозку певною мірою пов'язана з його анатомічною асиметрією. Так, задня частина вискової пластинки, яка входить до складу зони Верніке, звичайно більша в лівій півкулі, причому ця асиметрія помітна уже у людського ембріона, тобто можна припустити, що «лінгвістична зверхність» лівої півкулі є в людини природженою. Крім того, ліва вискова пластинка вирізняється і за клітинною організацією, а не лише за своєю величиною.
За допомогою методу комп'ютерної томографії та тесту Векслера встановлено, що у людей об'єм лівої півкулі більший, ніж правої, і вона має велике значення у вербальному інтелекті. Цитоархітектонічні дослідження свідчать, що у сучасної людини в лівій півкулі мозку маса сірої речовини (тіл нейронів) більша, ніж у правій, особливо в лобній і прецентральній зонах кори. Тому вважається, що організація лівої півкулі складніша і там знаходиться більше нейронів, ніж у правій, що відображає посилену переробку та передачу сигналів у відповідних зонах мозку [63].
Вивчення пізнавальних здібностей і асиметрії мозку в чоловіків і жінок показало перевагу жінок над чоловіками у вербальних тестах і чоловіків над жінками в тестах, пов'язаних з розв'язанням просторових завдань. Сама асиметрія мозку неоднаково виявлена в чоловіків і жінок – у жінок у лівій півкулі краще розвинуті центри мови [80].
Функціональну асиметрію мозку вивчали на людях з мозковими травмами та у хворих з перерізкою мозолистого тіла, де проходить основна маса волокон, що з'єднують обидві півкулі. Систематичні дослідження функціональних особливостей півкуль у людей з «розщепленим» мозком, виконані Р. Сперрі, свідчать, що ліва півкуля мозку у правшів бере участь у здійсненні переважно логічної діяльності, а права – емоційної [93].
Одним із способів визначення функціональної асиметрії мозку людини є також метод однобічного електрошоку, який застосовується під час лікування психічних хворих. Такий шок на 30-40 хв пригнічує діяльність лише тієї півкулі, над якою розташовані електроди, а друга півкуля (судячи з характеру ЕЕГ) залишається активною. За допомогою цього методу можна спостерігати ефекти виключення однієї з півкуль у тієї самої людини та порівнювати її поведінку в «однопівкульному» стані з поведінкою, під час якої функціонують обидві півкулі.
Функції правої півкулі.
Виключення лівої півкулі чітко виявляє функціональне значення центру мови Брока. Одразу ж після такого заходу хворі неспроможні говорити. Пізніше, через 5-10 хв хворий, намагаючись відповісти на запитання, виголошує лише нерозбірливі звуки. Такий стан «оглушеності» спостерігається до 20-30 хв, після чого хворі починають відгукуватися на своє ім'я, розуміти звертання до них, називати спочатку прості, а. потім і складніші предмети.
«Правопівкульна» людина втрачає цікавість до живої людської мови, вона часто не реагує на звертання. Спілкуючись з такою людиною, необхідно безперервно привертати її увагу, постійно повторювати запитання, хоча багато слів вона пізнає й відповідає на запитання повільно, поступово збираючись з думками.
Проте, не завжди розуміючи сенс слів, хворий намагається за інтонацією визначити, чи це було запитання, інструкція чи якесь побажання. Він безпомилково розрізняє голоси знайомих людей, відрізняє чоловічий голос від жіночого, хоча словесна пам'ять у нього порушена. Отже, в «правопівкульної» людини зберігаються власні просодичні (інтонаційні) компоненти мови, і вона чудово розрізняє їх, слухаючи співрозмовника.
Характерною особливістю «правопівкульної» людини є збіднення мови та словникового запасу, випадіння з нього узагальнених, абстрактних понять, обмеження граматичної побудови мови, переважання речень, що складаються з двох слів. Різко зменшується кількість службових слів – прийменників, сполучників, прислівників, часток, які визначають граматику речень.
У «правопівкульної» людини порушується процес читання, оскільки вона не може аналізувати звуки, що складають слово, чи синтезувати з окремих звуків слова. Така людина не здатна прочитати окремі літери чи їхні поєднання, незнайомі слова, але значення знайомих слів, таких як «Київ», «земля», своє прізвище, розуміє за їх накресленням. На кольоровому малюнку та в природі вона чітко розрізняє кольори та забарвлення різноманітних предметів.
Після виключення лівої півкулі втрачаються знання, одержані під час професійної підготовки, тобто математик не може розв'язати елементарного арифметичного завдання, а лікар – відповісти на просте медичне питання. Це пов'язано з порушенням абстрактного мислення, що супроводжується негативним емоційним тонусом: настрій у «правопівкульної» людини погіршується, вона стає похмурою, песимістично оцінює свій стан і перспективи лікування, скаржиться на погане самопочуття [93].
Функції лівої півкулі.
Перша й основна особливість «лівопівкульної» людини полягає у збереженні мови, оскільки в усіх правшів у лівій півкулі знаходяться центри усної та письмової мови – центри Брока та Верніке. «Лівопівкульна» людина стає говіркою, мова в неї збагачується, з'являються нові слова та словосполучення, будь-яке запитання вона намагається висвітлити з усіма подробицями; конструкції речень ускладнюються, в них збільшується кількість службових і допоміжних слів. Розмовляти з такою людиною нелегко і не лише тому, що вона надзвичайно говірка, але й з тієї причини, що через втрату просодичних компонентів мови, пов'язаних з діяльністю правої півкулі, в неї неприємний голос – глухий, невиразний і навіть «гавкаючий». Мова в «лівопівкульної» людини втрачає свій звичний ритм, і фраза, яку вона починає тихим голосом, може закінчитися дуже голосно, на високій ноті. Наголос у словах і цілих фразах спотворений, тому одразу важко зрозуміти, що такий хворий хотів сказати. З його мови зникають також логічні й емоційні паузи, голос втрачає свої індивідуальні особливості.
Все, що не стосується людської мови, «лівопівкульну» людину не хвилює. Різні звукові образи (морський прибій, сміх, плач, гавкання, іржання) видаються їй одноманітним шумом. Вона не цікавиться музикою, не може помітити різницю між двома музичними фразами, якщо їхній ритм збігається, не пізнає знайомих мелодій, втрачає бажання й здатність до співу.
«Лівопівкульна» людина не може зрозуміти сенс спортивних ігор без відповідного коментаря, не пізнає знайомих людей, не розрізняє чоловічі й жіночі обличчя. Будь-які піктографічні символи є для неї незрозумілими, вона не сприймає нотні записи, не пам'ятає музичні звуки та способи їхнього зображення. Як правило, пошкодження чи виключення правої півкулі не впливає на здатність до читання чи писання, але китайці та японці втрачають здатність до письмової мови, яка має у них ієрогліфічний, образний характер. Щоправда, якщо така людина знає європейську мову, вона може читати й писати цією мовою, оскільки латинські літери мають простіше накреслення.
Чи означає все це, що права півкуля не здатна до абстрактного мислення? Зовсім ні. Абстракції правої півкулі не пов'язані з логічними побудовами, не позначені словом, вони мають образний, невербальний характер, тому про них так мало відомо.
У «лівопівкульної» людини посилюється позитивний емоційний тонус, часто виникає ейфорія, причому зміни настрою не завжди зникають через 1, 5-2 год після електрошокового впливу, а можуть зберігатися до двох діб. Така людина стає привітною, толерантною, веселою [93].
Особливості функціонування мозку у лівшів.
Вважається, що кількість лівшів становить близько 5-7%. Однак лівшів чоловіків у півтора-два рази більше, ніж жінок. Це, мабуть, пов'язано з більшою пластичністю мозку дівчаток, які легше можуть перевчитися в дитинстві, тому серед жінок удвічі більше амбідекстрів порівняно з чоловіками. Проте з віком, кількість лівшів серед населення зменшується. Так, серед 20-річних – їх майже 13%, а серед 80-річних – лише 1%. Така закономірність існує тому, що лівші мають більше травм на роботі та вдома (на 20-49%), частіше (на 54-85%) потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди.
Спостереження свідчать, що лівші – це люди з дуже яскравою уявою, тендітні, з помітними коливаннями настрою, тобто їх емоційний світ більш крихкий і нервова система слабша. Встановлено, що тільки у 25-35% лівшів центр мови локалізований у правій півкулі. Звичайно, ж мовні функції розподілені між півкулями, що знижує ступінь асиметрії мозку.
У лівшів досить часто спостерігається таке цікаве явище, як дзеркальне письмо: людина тримає перо лівою рукою і пише справа наліво, причому кожна літера виявляється перевернутою, так що фразу можна прочитати, якщо дивитися на її зображення в дзеркалі. Леонардо да Вінчі більшість своїх творів написав лівою рукою в дзеркальному зображенні. Проте особливої різниці між рівнем інтелекту правшів і лівшів не виявлено. Лівшами була Мікельанджело, Пікассо, Чаплін. Щоправда, існують відомості, згідно з якими в ліворуких гірше виявлений невербальний інтелект.
Слід зауважити, що поділ людей на правшів, лівшів і амбідекстрів досить умовний. Деякі дослідники виділяю шість-вісім типів функціональної асиметрії (так звані профілі латеральності), виходячи з різного співвідношення домінування рук, ніг, ока та вуха.
Причини функціональної асиметрії мозку.
Домінування однієї з частин вищих відділів ЦНС спостерігається в найрізноманітніших тварин. Воно виявляється в право- або лівосторонньому переміщенні. Так, просторово-моторна асиметрія є в бокоплавів (вищі ракоподібні), а також приблизно у 30-50% особин різних видів планарій. Ця видова функціональна асиметрія в різних планарій неоднакова: одні види роблять правий, інші – лівий поворот під час вироблення відповідного навику в Т-подібному лабіринті.
У процесі навчання мурашок «розвідників» у багато альтернативному лабіринті за наявності соціальної мотивації піклування про потомство для всієї виборки в цілому (і для більшості особин зокрема) також встановлено просторово-моторну асиметрію: більшість тварин воліла пересуватися в правій половині лабіринту. Отже, в безхребетних існує функціональна асиметрія мозку, хоча її біологічне значення не зрозуміле [139].
У хребетних тварин можна виявити домінуючу кінцівку під час виконання складних маніпуляцій, коли їх навчають діставати їжу з невеликих отворів. Так, у хатніх мишей є 44% правшів, 28 – лівшів і 28% амбідекстрів. Серед південноамериканських і австралійських папуг переважають лівші, оскільки в процесі маніпуляції різними предметами вони використовують у більшості випадків ліву лапу [139].
У щурів також спостерігається виявлена моторна асиметрія під час виконання різних маніпуляційних рухів передньою кінцівкою. Проте вона не є абсолютною і залежить від таких факторів, як характер руху, що виконується, тривалість навчання в процесі формування цього руху. Домінування однієї з кінцівок посилюється під час виконання спеціалізованих, складних і точних рухів [13].
На сучасному етапі розвитку науки багато дослідників заперечує існування видової функціональної асиметрії тварин, вважаючи, що латералізація функцій у них індивідуальна, значною мірою зумовлена навчанням і залежить від складності реакції, що виробляється, умов її здійснення та ступеня тренованості. У людей, які є правшами чи лівшами, ця ознака є незмінною протягом усього життя [139].
Проте в багатьох тварин функція правої півкулі полягає у виконанні складних просторових рухів. Так, у пацюків права півкуля домінує в екстраполяції напрямку руху, що пов'язано із переважним значенням цієї півкулі в аналізі просторових факторів середовища. Встановлено, що в щурів ліва півкуля обробляє подразники, виходячи з їхніх відносних ознак, а права – аналізує конкретні характеристики сигналів [13].
Вивчення ендокранів доісторичних людей показало, що вже в неандертальців центри Брока та Верніке розташовані в лівій півкулі. І хоча форма та розмір глотки, обчислені на підставі вивчення черепів, у неандертальців були майже такими, як у людиноподібних мавп, можна припустити, що 30-50 тис. років тому неандертальці спілкувалися між собою, але це була дуже давня, образна, «правопівкульна» мова.
Мабуть, функціональна асиметрія мозку є універсальним явищем серед живих організмів, яке засноване на такій важливій ознаці живої матерії, як асиметрія молекул. Фундаментальною, властивістю органічної матерії є здатність біополімерів до самореплікації (самовідтворення). Припускається, що ключовим моментом добіологічної еволюції було спонтанне порушення симетрії, внаслідок якого протягом кількох мільйонів років сформувалося хірально-неоднорідне середовище, тобто органічні сполуки стали накопичуватися тільки у вигляді «лівих» (амінокислоти) чи «правих» (вуглеводи) форм.
Дві півкулі – спільне мислення.
Переважання лівої півкулі спостерігається в багатьох дітей на ранніх етапах розвитку мови. Проте під час опанування мови обробка словесних сигналів здійснюється обома півкулями, домінантність лівої півкулі формується протягом періоду засвоєння мови і це сприяє її розвиткові.
Ліва півкуля забезпечує членороздільну мову, письмо та читання. Аналізуючи та синтезуючи словесні сигнали, вона спирається на граматичну структуру мови, тобто є апаратом обслуговування абстрактно-логічного мислення. В ній зберігаються логічні програми для нашого мислення. Але без участі правої півкулі розумовий процес втрачає сенс, оскільки значення слів зберігаються в правій півкулі, яка відає також просодичними компонентами мови, що обмежують надмірний словесний потік та надають мові конкретного сенсу.
Аналізуючи вербальний осмислений матеріал, не завжди можна помітити спеціалізацію лівої півкулі мозку. Вирішальне значення для визначення спеціалізації півкуль має аналіз експонованого матеріалу. Так, під час просторового зорового аналізу пред'явлених стимулів переважає права півкуля, а під час семантичного аналізу вербального матеріалу – ліва, особливо скронева, потилична та тім'яна ділянки кори [80].
На підставі вивчення здатності до формально-логічних операцій у людей з виключенням однієї з півкуль встановлено, що коли людина стикається із завданням, побудованим на абстрактному матеріалі, якого бракує в її життєвому досвіді, активізується ліва півкуля і завдання розв'язується дедуктивним формальним способом. Якщо ж завдання стосується знайомого матеріалу, воно розв'язується правою півкулею за аналогією з відомими ситуаціями при залученні власного досвіду [80].
Свідомість лівої півкулі, яка виявляється за допомогою мови, аналогічна чи схожа з понятійною свідомістю та самосвідомістю нормального цілісного мозку людини. Разом з тим права півкуля має характерну для людини свідомість, але не таку, яку можна виразити на понятійному рівні. Проте права півкуля також здатна до абстрактного символічного мислення, наприклад, вона вміє розв'язувати прості арифметичні завдання (додавати й віднімати в межах 20).
Під час сприймання музики людьми, які не мають спеціальної музичної освіти, переважає активність лівої півкулі, а з набуванням музичного досвіду все більше активізується права півкуля. Французький композитор Моріс Равель у віці 57 років був серйозно травмований (пошкодження лівої півкулі мозку в автокатастрофі). Після одужання вій слухав та розумів музику, але не міг компонувати нові мелодії, грати на роялі, не розумів нотних знаків, втратив пам'ять на музичні звуки.
Відомий фізик-теоретик Л. Д. Ландау у віці 52 років одержав травму лівої півкулі мозку і до кінця життя не міг займатися теоретичною фізикою. Проте Л. Пастер, як виявилося, все життя прожив фактично з однієї півкулею мозку, що не перешкодило йому стати видатним ученим-мікробіологом.
Психологічні дослідження на людях з «розщепленим мозком» свідчать, що права півкуля здатна сприймати й розрізняти слова, розуміти основні логічні зв'язки між ними, але без їхнього, усвідомлення. Отже, права півкуля може виконувати гностичні та емоційні функції, в ній здійснюється синтез відчуттів різних модальностей у конкретні образи, відбувається їхня емоційна оцінка тощо. Робота правої півкулі лише на перший погляд здається менш важливою, ніж лівої. Адже більшість сучасних мов не має чітко окреслених конкретних значень. Коли одна людина називає іншу «віслюком», нікому із слухачів навіть не спадає на думку, що в тієї людини, наприклад, довгі вуха. Нікого не дивує та обставина, що годинник «йде», совість «спить» тощо. Європейські мови дуже метафоричні, проте це не заважає людям розуміти сенс повідомлення. За цим стоїть величезна робота всього мозку, обох його півкуль.
Звичайно, функції лівої півкулі в діяльності другої сигнальної системи є надзвичайно важливими; її завданням е не лише аналіз звукової оболонки мови, а й визначення сенсу з інформації, що надходить. У лівій півкулі генетично запрограмована здатність людини працювати з абстрактними знаковими символами, причому важливим є принцип використання різних знаків, а не спосіб їхнього кодування.
Незважаючи на певну спеціалізацію півкуль, кожна з них здатна до переробки образної та знакової, абстрактно-символічної інформації. Так, під час пізнавання знайомих перевагу має права півкуля, а при запам'ятовуванні незнайомих осіб – ліва. На відміну від правої» ліва півкуля ефективно обробляє простіше організовану інформацію, розв'язує нескладні завдання. Залучення правої півкулі до розв'язання завдання відбувається перш за все тоді, коли відтворення та інтеграція інформації, що надходить, ускладнені.
Ліва півкуля функціонує за законами формування алгоритмів, а права працює евристично та забезпечує сприйняття погано організованої інформації. Встановлено, що художники обробляють інформацію, спираючись переважно на можливості правопівкульного мислення, а вчені – на можливості лівопівкульного, хоча можливі й винятки [80].
З діяльністю правої півкулі, мабуть, пов'язані й парапсихологічні здібності індивіда, оскільки правопівкульні механізми не підкоряються правилам формальної логіки, не обмежені законами причинно-наслідкових відношень, рамками імовірнісного прогнозу і пов'язані з аналізом величезної кількості сильних і слабких зв'язків [80].
Функції правої півкулі спрямовані на переробку сенсорної інформації. Вона забезпечує безпосередні, наочні форми зв'язку із зовнішнім світом і оцінює інформацію в реальному масштабі часу, тоді як під час переробки інформації в лівій півкулі відбувається деформація реальної часової шкали (розтягування та стискання). Існує точка зору, що права половина мозку в процесі роботи ніби звертається в минуле, а ліва – в майбутнє, права півкуля впорядковує інформацію про минуле, а ліва на цій основі будує прогноз на майбутнє. Разом з тим, права півкуля відповідає за адекватну оцінку часу. Вона пов'язана з переробкою чуттєвої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ організму. У разі пошкодження цієї півкулі порушується «схема тіла», уявлення людини про себе саму. Отже, права півкуля відіграє важливу роль у орієнтації в просторі та часі.
Нині встановлений і доведений зв'язок правої півкулі з невербальним, просторово-образним мисленням. Вона відіграє важливу роль у оперуванні конкретно-образними об'єктами, тісно пов'язана з процесами творчої уяви та фантазії, має особливий зв'язок з емоційними та підсвідомими процесами.
Якщо ліва півкуля здійснює мислительні операції на підставі абстрагуючої та узагальнюючої функції мови за допомогою вербальних сигналів, що є знаками, вільними від конкретного змісту, то права півкуля оперує образами й символами, які зберігають риси схожості з реальними об'єктами. До символів, якими оперує права півкуля, належать різні малюнки, іконічні знаки, ієрогліфи, ідеограми, піктограми, що містять інформацію, зрозумілу для всіх людей незалежно від мови спілкування.
Отже, образи й символи можна вважати елементами специфічної мови правої півкулі. Права півкуля філогенетичне давніша, має відношення до архаїчних, реліктових форм мислення, які базуються на наочних уявленнях, образах і символах, передмовних засобах передачі інформації. Припускається також, що в правій півкулі переважають безперервні форми перетворення інформації у вигляді гештальтів, для цієї півкулі більше підходить аналоговий спосіб переробки інформації. Ліва півкуля обробляє інформацію дискретно, має справу з швидкими змінами в часі, аналізує стимули з точки зору окремих ознак. Вважається, що правий мозок працює в образній, синтетичній манері та нагадує аналогову обчислювальну машину, а лівий мозок діє логічними, аналітичними способами, обробляє інформацію дискретно, подібно до цифрової ЕОМ [93].
В. Л. Біанкі вважає, що в процесі навчання права півкуля працює за принципом дедукції, тобто спочатку здійснює синтез, а потім аналіз, тоді як ліва півкуля функціонує за принципом індукції – спочатку аналізує інформацію, а потім синтезує її [13].
Стосовно емоцій виявлено функціональну міжпівкульну асиметрію: більш емоціогенною є права півкуля порівняно з лівою; проте позитивні емоції пов'язані переважно з лівою, а негативні – з правою півкулею великого мозку. Досить інформативним тестом емоційної асиметрії мозку є почуття гумору.
Результати новітніх досліджень свідчать, що функціональна асиметрія мозку не абсолютна; вона є певним континуумом, тобто кожна півкуля здатна впоратися з багатьма видами завдань, проте стиль і характер виконання, а також ефективність рішення в них істотно різняться. Тому майже в третини людей немає чіткої функціональної спеціалізації півкуль. Мабуть, людський мозок досяг лише початкового ступеня функціонального диференціювання півкуль і подальша його еволюція буде полягати в прогресивному зростанні їх функціональної спеціалізації. Надмірна праворукість пов'язана з дефектом розвитку правої півкулі, що негативно впливає на можливості переробки інформації мозком у цілому.
Обидві півкулі працюють надзвичайно узгоджено, хоча між ними існують складні взаємовідносини: вони активно доповнюють одна одну, але, крім того, кожна півкуля дещо пригнічує діяльність іншої. Нормальна психічна діяльність людини можлива при роботі обох півкуль, поєднанні образного та абстрактного мислення, що забезпечує всебічне охоплення явищ зовнішнього світу. Наслідком роботи півкуль є творчість і символічне мислення.
Короткий словник наукових термінів:
Амбідекстри (від лат. ambo – обидва і dexter – правий) – однаковий розвиток функцій правої та лівої руки, що є спадковим або виробляється шляхом тренування.
Абстракція [< лат. abstractio – віддалення] – 1) мислене виділення найістотнішої частини властивостей предметів та відношень між ними; 2) поняття, що утворюється внаслідок абстрагування в процесі пізнання; результат абстрагування; абстрагувати [< лат. abstraho – відтягаю, відвертаю < abs- (ab-) – геть і traho – тягну] – утворювати абстрактні поняття шляхом уявного виділення ряду найзагальніших властивостей предметів та відношень між ними і завдяки виокремленню якихось суттєвих властивостей та відношень; абстрактний [< лат. abstractio – відтягнення, відвернення] – який ґрунтується на абстракції, виник унаслідок абстрагування; 2) абстрактна лексика – слова на позначення якостей, властивостей, станів, відчуттів, категорій мислення тощо; абстрактне мислення – утворення абстрактних понять і оперування ними; абстрактне мистецтво – див. абстракціонізм; абстракціонізм [< лат. abstractio – віддалення] – модерністська течія в живопису, скульптурі, графіці XX ст, представники якої принципово відмовлялися від зображення реальних предметів і явищ; їхні твори є поєднанням геометричних форм, кольорових плям, ліній.
Логіка [< грец. logike] – 1) наука про закони та форми мислення; формальна логіка – наука, що вивчає форми мислення, абстрагуючись від конкретного змісту суджень, понять; 2) хід міркувань, побудова висновків; 3) внутрішня закономірність, зумовленість, напр., логіка розвитку подій; логічний [грец. logikos] – 1) той що стосується логіки, заснований на законах логіки; 2) закономірний, внутрішньо зумовлений; 3) логічний наголос – виокремлення головного слова в реченні за допомогою інтонації.
Семантика: [< грец. semantikos – означальний] – розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення знаків і знакових виразів, окреслених предметною (екзистенціальною) та понятійною (інтенціальною) сферами. У широкому розумінні семантика – частина семіотики, тісно пов'язана з металогікою, яка висвітлює відношення висловів логічної мови до позначуваних ними об'єктів та змісту, що вони виражають, пояснюючи поняття “смисл”, “значення”, “ім'я” тощо.
Семіотика: [< грец. semeiotike – учення про знаки] – 1) наука про функціонування інформаційних знакових систем, за допомогою яких здійснюється спілкування в людському середовищі (природна мова, система мистецьких та наукових, серед них формалізованих засобів передачі думок та почуттів, система жестових, світлових, звукових, речових та інших сигналів обрядового, побутового, сакрального характеру тощо), а також у світі тварин; 2) мед. розділ діагностики, що вивчає ознаки хвороб.
 
Література:
 
Чайченко Г. М. Фізіологія вищої нервової діяльності. – К. : Либідь, 1993. – 218 с.
Чайченко Г. М., Цибенко В. О., Сокур В. Д. Фізіологія людини і тварин: За ред. В. О. Цибенка. – К. : Вища шк., 2003. – 463 с.
Словник іншомовних слів / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К. : Довіра, 2000. – 1018 с.
Фото Капча