Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Функціонування друкарського центру при «Сирітському домі» Августа Франке

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
7
Мова: 
Українська
Оцінка: 
УДК 37: 261. 5
                                                                                                                              Андрій ЗАВАЛЬНЮК
 
ФУНКЦІОНУВАННЯ ДРУКАРСЬКОГО ЦЕНТРУ ПРИ «СИРІТСЬКОМУ ДОМІ» АВГУСТА ФРАНКЕ
 
Анотація
У статті досліджується функціонування друкарського центру культурно-освітнього комплексу „Сирітський Дім» у Німеччині, заснованого на зламі XVII-XVIII ст. великим педагогом Німеччини Августом Франке. У статті розглядається заснування друкарського центру, його утримання, книговидання, книготоргівля, видавництво біблійної літератури.
 
Аннотация
В статье исследуется функционирование печатного центра культурно-просветительского комплекса „Сиротский Дом» в Германии, основанного на границе XVII-XVIII ст., великим педагогом Германии Августом Франке. В статье рассматривается основание печатного центра, его содержание, издательство книг, книготорговля, издательство библейской литературы.
 
Annotation
This article investigates the functioning of the printing centre of cultural and educational complex „The Orphan House» in Germany, founded on the site of XVII-XVIII century, by a great German teacher August Francke. This article deals with the printing centre foundation, its maintenance, publication, bookselling, Biblical literature publishing.
 
Актуальність дослідження. Всесвітньо відомим є великий педагог і релігійний діяч Німеччини Авґуст-Герман Франке, який на зламі XVII-XVIII ст. створив у м. Галле (Німеччина) культурно-освітній комплекс, відомий під назвою „Сирітський Дім». Август Франке став реформатором освіти свого часу, новатором нових педагогічних ідей, спрямованих на відновлення духовності в людині, пошук прекрасного в ній, гуманне ставлення до ближнього, служіння суспільству та Богу, що у наш час стає надзвичайно актуальним і для України. Державна національна програма „Освіта (Україна XXI століття) « одним із пріоритетних напрямів виховання визначає розроблення теоретико-методологічних аспектів національної системи виховання з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також оптимальне поєднання у педагогічному процесі навчальних закладів сучасної національної науки та кращих зразків зарубіжної педагогіки.
До педагогічної та релігійної спадщини Авґуста Франке, починаючи з XIX ст., зверталося чимало дослідників. На нашу думку, на увагу заслуговують праці Б. Шмідта, О. Мойзеля, К. Вайске, К. Алана, Г. Арнольда, Д. Бергнера, Е. Бай-ройтера, Д. Блауфуса, Ф. Де-Бора, К. Хінрікса, Е. Хірша, К. Холля, Й. Кучінські, X. Лемана, X. Льойбе, А. Річля, X. Шміда.
Серед вітчизняних досліджень на увагу заслуговує монографія В. Люба-щенко „Історія протестантизму в Україні», в якій знаходимо інформацію про існування у Галле просвітницього комплексу „Сирітський Дім» та його вплив на українських діячів культури та освіти.
Завданням нашої роботи є дослідження процесу заснування та функціонування на зламі XVII-XVIII ст. у Галле (Німеччина) друкарського центру, як частини культурно-освітнього комплексу „Сирітський Дім».
Крім навчально-виховних закладів „Сирітського Дому», не менше значення мали його виробничі інституції. Вони виконували подвійну функцію: по-перше, вони приносили чималі прибутки, за рахунок яких утримувався „Сирітський Дім», по-друге, вихованці „Сирітського Дому» на виробничих підприємствах здобували певну професійну кваліфікацію.
Основне фінансове навантаження усього „Сирітського Дому» несли на собі друкарський центр та аптека. Обидві установи отримали офіційне право на заснування, завдяки наданим ним державним привілеям від 1698 та 1702 pp. Так, у пункті 7 привілеїв від 1702 р. записано, що „Сирітському Дому» надаються привілеї, згідно з якими він отримує право на утримання друкарні та аптеки [З, с 121]. Ці виробничі установи не були створені згідно з отриманими привілеями від 1698 р. через брак коштів і кваліфікованих працівників. Керівництво „Сирітського Дому» намагалося виправити це положення. Так, X. Елерс, який у подальшому опікувався друкарнею, продавав на пасхальному ярмарку у Лейпцизі проповідь Франке „Про обов»язок до бідних», а у 1699 р. „Сирітський Дім» продавав твори власного видавництва, серед яких особливою популярністю користувалися твори Франке та Шпенера.
Хороші можливості для розвитку книготоргівля отримала 2 серпня 1700 р. у новозбудованих приміщеннях „Сирітського Дому». До 1701 р. „Сирітський Дім» видавав книги за свої власні гроші. 28 червня 1701 р. було закуплено на 542 талери перше друкарське приладдя, керівником друкарні став пан Зіверт, а після осіннього ярмарку було запрошено декількох підмайстрів. Умови для ділових стосунків у книготоргівлі були суворими: заборонялося підвищувати чи понижувати ціни на товар. Через низькі ціни друкарський центр створював ринки збуту в інших країнах.
П'ятого вересня 1702 р. „Сирітський Дім» отримав дозвіл на спорудження філії друкарні у Берліні, яка була відкрита 23 вересня 1702 р. у присутності Франке та Елерса. Наступні філії було відкрито у Лейпцизі та Франкфурті-на-Майні. Існували також плани щодо відкриття подібних друкарських центрів у Голландії та Англії. Щоб зробити книгарню самостійнішою, 31 січня 1725 р. було куплено паперову фабрику.
Розквіт „Сирітського Дому», який припадає на 1700-1730 pp., позитивно вплинув на розвиток друкарні. За цей період було видано понад 157 творів. У друкарні видавалися як теологічні твори Франке та його друзів і соратників Шпенера, Фреилінґгаузена, Брайтгаупта, Ланґе, так і твори дослідників у інших галузях науки. Це, зокрема, праці історика фон Людвига, дослідника права Хайнесіуса, медика Шталя.
Заради хорошого збуту друкарня „Сирітського Дому» мала постійне місце продажу на ярмарках у Лейпцизі. Починаючи з 1710 р. прибуток друкарні складав щорічно приблизно 2500 талерів, що було вагомим внеском у суму, яка йшла на утримання „Сирітського Дому». Найбільший прибуток друкарня мала у 1725 р. – 3500 талерів. Заснування друкарні „Сирітського Дому» викликало багато протестів з боку інших друкарень м. Галле, оскільки інші друкарні міста виявлялися неконкурентоспроможним.
Друкарня „Сирітського Дому» була справжнім видавничим центром. К. Кан-штайн, засновник Біблійного товариства у Галле, описував її так: „Друкарня у „Сирітському Домі» забезпечена пресами, а також не тільки такими звичайними типами шрифтів, як німецький, латинський та грецький, а й єврейським, сирійським, ефіопським та слов'янським. Вона має власного керівника, чотирьох підмайстрів, чотирьох учнів та одного прислужника [2, с 16]». Таке забезпечення вимагало певних знань та умінь від учнів. Так, однією з передумов роботи на такому обладнанні було знання мов. Перед тим, як розпочати навчання друкарству, учні мали засвоїти програму початкової школи і обов'язково вивчити латинь, грецьку та єврейську мови. На цих мовах майбутні книго-торговці та друкарі мусили вміти читати, а на латині – ще й відмінювати імена та дієслова. Франке вважав, що за допомогою цих знань учням буде легше оволодіти цими професіями [4, с 174].
Із друкарським центром „Сирітського Дому» було пов'язано видавництво газет. 27 липня 1703 р. Франке отримав дозвіл на газетний друк. Через брак кваліфікованих друкарів перший газетний номер вийшов лише 25 червня 1708 р. До цього часу газетні друковані статті замінялися рукописною кореспонденцією, яка була конфіденційною та доставлялася лише певному колу осіб. Така кореспонденція надсилалася поштою і складалася не більше, ніж із 40 примірників. З 1709 р. рукописна кореспонденція більше не надсилалася. 25 червня 1708 р. вийшов перший номер „Галльської газети», яка починаючи з 1709 p., отримала назву „Привілегійована галльська газета». Редактором газети був кандидат юриспруденції Г. Вольф. Новини, які друкувалися у газеті, надходили з великих газет Німеччини та з-за закордону: Амстердама, Роттердама, Лондона, Гамбурга, Нюрнберга, Франкфурта, Берліна, Вроцлава, Венеції, Шафгаузената Відня. Джерелом інформації служили також численні листи, які Франке отримував із Скандинавії, Угорщини, Російської імперії, Америки, Англії, Африки, Індії.
Через газетні статті Франке сподівався впливати на суспільство. Так, у листі до свого друга Д. Герншміда, в якому Франке бачив свого послідовника, він писав, що газета має сіяти добре та сприяти поширенню Царства Божого [6, с 78]. Газета поширювалася в основному у центральній Німеччині. У 1730 р. її тираж складав 370 примірників. У 1728 р. газета приносила прибуток 6729 талерів, хоча ніколи по-справжньому не була надто успішною.
Біблійне товариство, засноване бароном К. Канштайном, було інституцією, що тісно контактувало із друкарським центром. Метою цього товариства було забезпечення народу якомога дешевшими Бібліями. Товариство мало також готувати служителів церкви та місіонерів. Як знавець біблійних текстів мовою оригіналу Франке не раз відмічав, що переклад Біблії, здійснений М. Лютером з єврейської та грецької мов, не завжди відповідав змісту оригіналу. Неодноразово він також помічав, що священнослужителі прагнули поліпшити біблійний переклад Мартіна Лютера. Це підштовхнуло Франке до випуску щомісячної газети під назвою „Біблійні спостереження». З Біблійним товариством був пов'язаний друк Біблії і Нового Заповіту та їх поширення. Біблійне товариство проіснувало у Галле до 1938 р., на сьогодні його діяльність перенесена до Берліна, де воно продовжує своє фунціонування під назвою Головне Євангельське Біблійне товариство. Як найстарішому Біблійному товариству Німеччини, у 1883 р. йому було надано право на друк пробної Біблії, яка містила виправлення до перекладу Мартіна Лютера.
Біблійне товариство розглядало Біблію в перекладі Лютера не тільки як релігійний, але й як мовнотворчий твір, зміст якого оберігає від гріха, та одночасно сприяє отриманню знань. Тому саме друку Біблії приділялася значна увага. Але для забезпечення дешевого друку, необхідно було придбати нову сучасну техніку. В Голландії на початку XVIII ст. почали друкувати методом „застиглого» речення, але введення такої техніки потребувало значних матеріальних витрат. К. Канштайн мав намір надрукувати до 600 000 Біблій. Сам Канш-тайн пожертвував для цієї справи чимало коштів, від інших осіб було отримано 11 285 талерів [1, с 212]. Власну друкарню товариство отримало лише у 1735 р. До цього друкарські роботи виконувались у друкарні Ш. Орбана у Галле. У 1712 р. вийшла перша друкована продукція, за рік було надруковано 100 000 Нових Заповітів в середньому по 2 гроші за один примірник.
Після смерті К. Канштайна керівником Біблійного товариства став А. -Г. Франке, а безпосередньо товариством опікувався Й. Грішов, який ще за життя К. Канштайна був інспектором цієї інституції. Кожний дирекор „Сирітського Дому» був одночасно і керівником біблійного товариства. Особливо позитивну оцінку діяльність товариства мала у англо-американських країнах.
Висновок. Заснування друкарського центру при „Сирітському Домі» Августа Франке стало позитивним явищем у розвитку друкарської справи у Німеччині. Завдяки видавництву біблійної літератури, наукових творів та газет друкарській центр „Сирітського Дому» сприяв підвищенню рівня духовності, освіченості та інформованості населення.
 
ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Beyreuther E. August Hermann Francke (1663-1727). Zeuge des lebendigen Gottes. – Marburg, 1961. – 317 S.
  2. Canstein C. Die II. Fortsetzung derwahrhaften und umstdndlichen Nachricht vom Wdysen-Hause und ьЬгідеп Anstalten zu Glaucha. – Halle, 1709. – 64 S.
  3. Francke A. H. Segensvolle Fusstapfen des lebenden und waltenden liebreichen Gottes. – Halle, MDCCIX. – 224 S.
  4. Kramer G. A. H. Francke's pddagogische Schriften. Nebst der darstellung seines Lebens und seiner Schriften. – Langensalza, 1885. – 405 S.
  5. Michaelis H. Wohlverdientes Ehrengeddchtnis. – Halle, MDCCXXVII. – 458 S.
  6. NebeA. Neue Quellen zu August Hermann Francke//Beitrdge zurFu/derung christlicher Theologie, Band 31, Heft 1. – Gbtersloch, 1927. – S. 307-309.
  7. Schulze J. Franckes Stiftungen // Eine Zeitschrift zum Besten vaterloser Kinder. – Halle, 1792. – S. 332-412.
  8. Schbrmann A. Zur Geschichte der Buchhandlung des Weisenhauses und der Cansteinschen Bibelanstalt in Halle. – Halle, 1898. – 284 S.

 

 
 
Фото Капча