Функції політичних партій

Партії соціальної інтеграції не тільки передбачають постійне членство зі сплатою внесків, а й претендують на вплив у всіх галузях повсякденного життя індивідів.

Партії поділяються за ознакою внутрішньої організації: відкриті та закриті. До закритих відносять партії з «обмеженим членством» або партії, які встановлюють суворі вимоги для тих, хто бажає вступити до неї.

Особливе місце у типології партій займають конфесійні політичні партії та рухи, які спираються на релігійно-політичні доктрини християнства, ісламу, іудаїзму. Виникають політичні групи й організації, учасники яких поділяють різні версії анархістської ідеології – від бакунінської до анархокомуністичної. Існують об'єднання, які заявляють про свою прихильність ідеям монархії як політико-правового устрою суспільства.

 

 

Конституція Індії – верховний закон Індії, який являє собою основу побудови фундаментальних політичних принципів, встановлює структуру, процедури, повноваження і обов'язки уряду і відбиває основні права й обов'язки громадян. Конституція Індії була прийнята Установчими зборами 26 листопада 1949 року, через два роки після отримання Індією незалежності, і набула чинності в 26 січня 1950 року, продовжуючи діяти до сьогодні. У ній Індія оголошується суверенною демократичною республікою, яка гарантує своїм громадянам правосуддя, рівноправність і свободу; слова «соціалістична» і «світська» були додані до визначення Індії в 1976 році в результаті конституційного виправлення.

День прийняття конституції є офіційним святом в Індії й відзначається щорічно 26 січня як День Республіки. Конституція Індії є найбільшою за обсягом конституцією у світі і включає 395 статей, 12 великих додатків та 83 виправлення, складається з 117 369 слів у версії англійською мовою, крім якої існує також офіційний переклад на гінді. Кожен прийнятий урядом закон повинен узгоджуватися з конституцією, тому що вона є верховним законом держави.

Конституція Індії дуже докладна й детальна і її основний зміст відноситься до найбільш важливих сторін суспільного і державного ладу, а також правового статусу особистості. Конституція Індії відрізняється еклектичністю: її автори прагнули об'єднати в ній всі кращі конституційні досягнення інших держав, у результаті чого індійська конституція запозичила ряд положень конституційних актів колишньої метрополії – Великобританії, а також конституцій СРСР, США, Канади, Японії, Австралії й інших держав [1, c. 99].

Індійська конституція є дуже гнучкою, передбачаючи вкрай простий порядок внесення виправлень, у результаті чого за час свого існування сотні її різних положень перетерпіли зміни, у такий спосіб роблячи конституцію все більш пристосованою до існуючої ситуації. У результаті виправлень було додано близько 80 нових статей і виключено близько 20 – всього було зроблено близько 500 змін тексту. Одні виправлення вносяться в текст Конституції, змінюючи його, інші додаються до неї. Деякі виправлення настільки великі, що за обсягом близькі до Конституції США.

Незважаючи на те, що Конституція Індії дуже об'ємна і має складну структуру, можна виділити найбільш важливі характерні її риси:

юридичне закріплення суверенітету Республіки Індія, отриманого в результаті індійського національно-визвольного руху (преамбула) ;

негативне відношення до соціальної нерівності;

проголошення досить широкого кола прав, свобод і обов'язків громадян (частини 3, 4, 4-А) з врахуванням таких специфічних рис індійського суспільства, як кастова система і розрив в рівні розвитку різних етнічних груп;

закріплення принципу змішаної економіки, у якій державний сектор відіграє важливу роль. Зокрема, передбачається обмеження і скасування великих монополій, введення антимонопольного законодавства;

поєднання традиційних індійських інститутів з інститутами, які з'явилися в результаті глобального розвитку конституційного права;

політика підтримки загального миру і міжнародної безпеки, у якій першорядну роль відіграють інтереси Індії [1, c. 101].

Основи правового статусу громадян Індії однакові, але визначаються статтями конституції, нерівними за своїм значенням. Соціальні й економічні права формулюються як керівні принципи політики з особливостями, які випливають звідси, їх судового захисту; інші права закріплені іншими статтями конституції. Фактичне здійснення всіх цих прав у специфічних умовах країни відбувається неоднаково і багато в чому залежить від таких факторів, як збережені елементи системи каст і рівня розвитку етнічних груп.

Основні цивільні права забезпечуються конституційними гарантіями. У випадку їх порушення, громадянин може звертатися в суд будь-якої інстанції, включаючи Верховний, причому останній може прийняти примусове рішення, у той час як низовий суд не може оголосити той або інший закон неконституційним, – до його юрисдикції входить тільки здійснення основних прав. Права, які закріплені в розділі про керівні принципи політики, такими гарантіями не забезпечені.

Конституція встановлює рівноправність громадян перед законом, забороняє дискримінацію за мотивами релігійної, расової, кастової і статевої приналежності.

Серед соціальних і економічних прав можна виділити право на захист від експлуатації, з числа керівних принципів політики – право на працю, на достатні засоби до існування, на захист від економічної експлуатації, на державну допомогу у випадку хвороби або безробіття, право на прожитковий мінімум, право дітей на обов'язкове безкоштовне навчання.

Політичні права включають традиційні права і свободи, такі як свобода слова, друку, право на об'єднання та інші.

Серед особистих свобод Конституція затверджує недоторканість особи (за винятком ситуації надзвичайного стану, коли дозволяється тривале превентивне взяття під варту без суду), свободу пересування, недоторканність житла і таємницю листування. У Конституції скасовується недоторканість або приниження однієї з каст.

У Конституції Індії викладені основні обов'язки громадян, багато з яких мають не юридичний, а моральний характер. До числа цивільних обов'язків відносяться: дотримання ідеалів й інститутів країни, повага державного прапора і державного гімну, військовий обов'язок, обов'язок дотримуватися ідеалів національно-визвольної боротьби, розвивати науковий підхід, проявляти гуманізм, прагнути до досконалості у всіх областях індивідуальної й колективної діяльності [1, c. 105].

Верховний суд Індії очолює судову систему країни і займається тлумаченням Конституції. Він є першою інстанцією в суперечках між федерацією і штатами, а також між штатами, виступає вищою апеляційною інстанцією у цивільних і кримінальних справах, на прохання президента дає висновки з питань права, зі схвалення президента республіки видає приписи і правила, які стосуються питань судочинства. Верховний суд Індії й вищі суди штатів здійснюють конституційний контроль.

При розгляді будь-якої справи Верховний суд може давати тлумачення конституційних положень, а сформульоване ним право є обов'язковим для всіх судів країни. Верховний суд може оголосити неконституційним будь-який закон, який суперечить основному закону Індії.

Право Верховного суду й вищих судів штатів на здійснення конституційного контролю неодноразово намагалася використати опозиція проти ряду рішень уряду, пов'язаних зі здійсненням земельних реформ, скасуванням пенсій і особливих привілеїв колишніх правителів князівств в 1950-і роки, націоналізацією банків в 1970-і роки. У той же час практика знає чимало прогресивних рішень Верховного суду й Вищих судів штатів, прийнятих у порядку конституційного контролю, які зміцнили й розширили право на свободу слова і друку, на страйки, мінімальну заробітну плату, юридичний захист громадян.

Конституція Індії закріплює систему прийняття виправлень, які дозволяють оперативно змінювати положення основного закону країни. Значна частина виправлень приймається Парламентом досить простим способом. Проект виправлення вноситься депутатом в одну з палат Парламенту. Одержавши схвалення кожної палати (2/3 голосів), він передається президентові, який зобов'язаний його підписати. Після цього закон про виправлення набуває чинності і вставляється в текст Конституції.

Для найбільш значимих статей застосовується більш складний порядок: після прийняття, але до передачі виправлення на підпис Президентові вона повинна бути ратифікована не менш як половиною законодавчих зборів штатів.

Високий ступінь ефективності дії Конституції Індії забезпечується, деякою мірою, особливою гнучкістю конституційного регулювання і застосуванням поєднаного гнучкого-твердого порядку її зміни. Це стосується економічних відносин, правового статусу людини, різноманіття федеративних зв'язків, вибор-чого права, а також положення найбільш соціально незахищених верств населення.

 

 

Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник/ М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін. ; За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і псрероб. – К. : Юрінком Інтер, 2004.

Михалева Н. А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. – М. : Юристъ, 1999.

Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн / ред. Лісничий В. В. – Харків: Торнадо, 2001.

Політологія. Навчальний посібник / Юрій М. Ф. – К. : Дакор, КНТ, 2006.

Чиркин В. Е. Сравнительное конституционное право: Уч. пособие, 2002.