Газове зварювання низьковуглецевої сталі

для лівого способу

  л/год, (2. 1)

для правого способу

  л/год, (2. 2)

де S – товщина зварювальної сталі, мм.

Зварювання швів відбувається в різних просторових положеннях. Найбільш простим є зварювання швів в нижньому положенні. Полум’я пальника напрямляють з таким розрахунком, щоб кромки зварювального металу знаходились в відновлюючій зоні на відстані 2-6 мм від ядра полум’я.

Шви в вертикальному положенні виконують, ведучи зварювання зверху вниз при товщині металу до 3 мм, лівим способом. Пальник розташовують під кутом 45-600 до шва, а дріт – під кутом 900 до полум’я.

Горизонтальні шви зварюють правим способом, запобігаючи стіканню рідкого металу на нижню кромку за рахунок тиску газів полум’ї.

Для того, щоб почати процес газового зварювання або різання, метал потрібно підігріти до температури, достатньої для спалахування його в струмені кисню. Цей нагрів здійснюється на невеликій ділянці поверхні металу, на які безпосередньо направляється підігріваюче полум’я і струмінь ріжучого кисню.

Практично цей підігрів може бути здійснений будь-яким способом, при якому поверхня стального виробу може бути за можливо короткий проміжок часу нагріта до температури 1300-13500С.

Дякуючи великій поширеності в порівнянні із іншими горючими газами ацетилен знайшов найбільше застосування не тільки при зварюванні, але і при різанні металів. В якості переваг ацетилено-кисневого підігріваючого полум’я при різанні потрібно відмітити те, що воно має високу ефективну потужність і найбільш високу температуру у порівнянні із полум’ям інших горючих газів.

Для ацетилено-кисневого підігріваю чого полум’я час початкового підігріву металу до спалахування орієнтовно складає:

Товщина сталі в ммЧас підігріву в с

10-205-10

20-1007-25

100-20025-40

Зварювання низьковуглецевих сталей виконується без попереднього підігріву і наступної термообробки. При зварюванні низьковуглецевих сталей з верхньою межею вмісту вуглецю (0, 27%) можуть виникати кристалізаційні тріщини в кутових швах, однобічних швах з повним проваром кромок, першому шарі багатошарових стикових швів. У таких випадках використовують попередній підігрів до 100-150°С, особливо при виконанні перших шарів на товстому металі (більше 15 мм) і температурі повітря нижче мінус 5°С. Необхідність попереднього підігріву і можливої термообробки має визначатися у кожному конкретному випадку. У конструкцій з кутовими перервними швами всі види термообробки, крім гартування, призводять до зниження міцності й підвищення пластичності металу шва. Відпуск або відпал добре зварюваних сталей використовують як виключення для зняття внутрішніх напруг, уникнення жолоблення конструкції після зварювання та механічної обробки.

При товщині сталі понад 25 мм попередній підігрів обов'язковий у всіх випадках, незалежно від температури навколишнього середовища.

Зварювання сталі товщиною понад 20 мм виконують способами, що забезпечують зменшення швидкості охолодження: секціями, каскадом, гіркою.

Низьковуглецеві сталі зварюють на максимально можливих режимах, які забезпечують високу продуктивність й високу якість зварного шва та з'єднання. Під якістю розуміють відсутність дефектів (газових пор, підрізів, відшарування металу шва, непровару, шлакових уключень), а також одержання механічних властивостей, які відповідають технічним вимогам.

 

До обслуговування пристроїв для оброки металів газовим полум’ям, зварювальних пристроїв, апаратури і до виконання зварювальних робіт можуть допускатися тільки робочі, які пройшли інструктаж і здали екзамен з правил техніки безпеки при виконанні робіт по зварюванню.

Забороняється проводити зварювальні роботи в безпосередній близькості від вогненебезпечних і легкозаймаючих матеріалів (бензин, гас, пакля, стружки і інші). При зварюванні на відкритому повітрі відстань від місця зварювання до вогненебезпечних матеріалів повинна бути не менше 10 м.

Металеві частини електрозварювальних пристроїв повинні бути заземлені. Заземлення виконують до включення пристроїв в мережу. Забороняється працювати із джерелами живлення при відсутності заземлення, виконувати будь-які переключення у випрямлячі при відкритих дверях, або знятих стінці і кришці, не від'єднавши його від мережі і навантаження.

Потрібно забезпечити повну герметичність всієї ацетиленової апаратури, арматури, і трубопроводів, а також надійну і постійно діючу вентиляцію виробничих приміщень, де можливе виділення ацетилену, об'єм цього приміщення 60 м3. Не можна підходити до полум'я, з сигаретою чи тліючими предметами.

При експлуатації балона на ньому завжди повинен бути накручений ковпак для захисту від пошкоджень чи забруднень вентиля. При перевезенні балонів з газом слід прийняти всі заходи безпеки проти падіння і ударів балонів.

При роботі балони потрібно тримати на відстані 5 м від пальника і різака.

Перед запалюванням пальника чи різака потрібно передчасно продувати ацетиленом шланг, з'єднуючий пальник чи різак з водяним затвором.

При роботі з пальником потрібно завжди пам'ятати про полум'я, щоб не зачепити ним другого робочого, шланг, балон, чи який-небудь горючий матеріал.

Для захисту тіла від бризок розплавленого металу і шлаку використовують спеціальний одяг. В склад спецодягу входять костюм (куртка і штани), рукавиці, захисне взуття і головний убор.

Для захисту ніг робітників слід застосовувати спеціальне шкіряне взуття, яке б забезпечувало захист від теплового випромінювання, холоду, контакту з нагрітими поверхнями, іскор і бризок розплавленого металу.

Засоби захисту рук робітників – рукавиці повинні захищати від теплового випромінення, контакту з нагрітим металом вище 4500 С іскор і бризгів, низьких температур повітря.

До експлуатації вуглекислого обладнання допускаються люди, не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження, пройшли навчання і мають посвідчення кваліфікаційної комісії під примєства, або організації, яка провела навчання.

Повторна перевірка знань цих людей повинна проводитись адміністрацією підприємства не рідше 1 разу на рік.

Більше ніж 10-річна практика на підприємствах показує, що дотримання правил техніки безпеки і промислової санітарії забезпечує безпечні умови праці зварювальників.

Зварювання в середині резервуарів, котлів і тісних закритих приміщеннях слід вести з систематичними перервами і виходом робочих на свіже повітря. Ззовні резервуара повинна завжди бути друга людина – спостерігач. Для штучного освітлення застосовують лампи напругою 12 В.

Зварювальні роботи, виконуючи систематично проводять в окремих приміщеннях з вентиляцією, площа яких повинна визначатись з розрахунку не менше 4 м2 на зварювальний пост з проходами між зварювальними постами не менше 0, 08 м. Площа окремого зварювального приміщення повинна бути не менше 10 м2. При цьому вільна площа від спорядження і матеріалів, повинна бути не менше 5 м2 на кожен зварювальний пост.

Всі зварювальні уставноки повинні експлуатуватись під наглядом відповідальних осіб, які мають необхідну технічну і практичну підготовку в області зварювального виробництва.

При газовому зварюванні і різці металів на зір шкідливо діють промені: на сітчатку і судинну оболонки очей, на рогівку і хрусталик очей – невидимі інфрачервоні. Якщо довгий час дивитись незахищеними очима на газове полум'я, то можлива тимчасова втрата зору і утворення катаракти (затемнення хрусталика ока).

Небезпеку для очей представляють також іскри, що утворились при нагріванні, плавленні і окисленні металу, а також бризки розплавлених шлаків.

Для захисту очей від променів вогню застосовують окуляри з світлофільтрами з скла Г-1, Г-2 чи Г-3 в залежності від потужності полум’я. (ГОСТ 9497-60).

 

 

1. Глизманенко Д. Л., Євсеїв Г. Б. Газовая сварка и резка металов: Издание второе, перераб. – М6МАШГИЗ, 1961 – 448 с.
2. Березин В. Л, Суворов А. Ф. Сварка трубопроводов в конструкцій: Учебник для вузов. 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Недра, 1983. – 328 с.
3. Кислородная и газоелектрическая резка, производство ацетилена -М. : МАШГИЗ, 1960. – 206 с.
4. Гаген Ю. Г., Воробьев Н. А. Сварка магистральных трубопроводов – М. : Недра, 1976. – 151 с.
5. Саврка магистральных трубопроводов т конструкций. Таран В. Д., – М. : Недра, 1970. – 384 с.
6. Блинов А. Н., Лялин К. В. Организация и производство сварочно-монтажных работ: Учебник для техникумов. – М. : Стройиздат. 1982. – 307 с.