Гегель як визначна постать в історії політології та основні положення його вчень

 

Вступ

1. Гегель як визначна постать в історії політології та основні положення його вчень

2. Основні тези Гегеля про право

3. Роль держави та її значення у працях Гегеля

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Актуальність. Правова проблематика завжди була і залишається однією з провідних у процесі розвитку філософської думки. Філософські погляди Гегеля на право є цікавими з історико-філософської точки зору тому, що вони є неповторними у своїй глибині і ґрунтовності. Вчення Гегеля про право за своїм змістом далеко виходить за межі юридичної проблематики. Воно потребує більш докладного розгляду із застосуванням не стільки методології правничих наук, скільки філософської методології. Сутність і значення права у філософії Гегеля розкривається саме у міждисциплінарному, комплексному дослідженні і дозволяє вирішити, перш за все, фундаментальні наукові завдання, пов’язані з теоретичним обґрунтуванням такого елемента дійсності, як правова реальність.

Філософські погляди Гегеля цікавили багатьох дослідників філософської спадщини. Серед західних фахівців хотілося б відзначити Стерна Р., Риддинга П., Пінкарда Т., Зідлера К. та ін. Серед вітчизняних – Ойзермана Т., Асмуса А., Нарського І., Шинкарука В. І., Ільїна І., Бачиніна В., Мінакова М. та ін. Але ж філософсько-правова проблематика Гегеля, яка є складною і специфічною, розглядається епізодично, недостатньо послідовно і обґрунтовано. Крім того, спроби розглянути правову проблематику дуже часто носять не комплексний філософсько-правовий, а однобокий характер. Невирішеним, зокрема, залишається питання про те, яким чином право у філософії Гегеля інтегрується у загальнофілософський контекст.

Мета дослідження. комплексний аналіз правової проблематики Гегеля в історії філософії

Предмет дослідження. Науковий наробок Гегеля.

Об’єкт дослідження. Держава та право як центральні категорії політології.

Основними завданнями даного реферування є:

- визначення основних особливостей постатті Гегеля в історії політології та положень його вчень;

- дослідження основних засад Гегеля про право;

- виявлення ролі держави та її значення у працях Гегеля.

 

 

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель народився 27 серпня 1770 р. в місті Штудгарта в сім'ї великого чиновника. Отримавши в місцевій гімназії початкову освіту, він був зарахований до числа студентів теологічного інституту в Тюбінгені. По закінченні, з 1797 р. працював домашнім учителем, далі служив директором гімназії в Нюренберге. З 1801 р. викладав у ненської університеті. З 1816 р. Гегель – професор Гейдельберзького університету, а з 1818 р. – Берлінського, де якийсь час був і його ректором. [1, с. 255]

Вже в студентські роки Гегель був зайнятий творчим освоєнням і осмисленням досягнень попередньої політичної і правової філософії. Філософія права Гегеля – одна з найбільш знаменитих робіт у всій історії правової, політичної думки. Це синтез філософських і політико-правових досліджень Гегеля протягом ряду років.

Творчість Гегеля вважається вершиною класичної німецької філософії. Гегель пішов значно далі своїх великих попередників. Він першим представив весь природний, історичний і духовний світ у безперервному розвитку. Він відкрив і обгрунтував з позиції об'єктивного ідеалізму основні закони і категорії діалектики. Він свідомо протиставив діалектику, як метод пізнання її антиподу, метафізиці, так як, на його думку, явище не менш об'єктивно, ніж сутність.

У своєму вченні Гегель розглянув ідею держави і права, вважаючи завданням науки про право і державу не розробку уявлень про належне розумному право і державу, а знаходженні розумного в самій дійсності. Гегель не прагнув протиставити свій політичний ідеал дійсності, а прагнув перш за все знайти розумність в самій дійсності, звідси заклик до примирення із самою дійсністю, відмова від побудови належного розумного права і держави і прагнення виправдати як розумне існуюче. [1, с. 258]

Гегель першим розрізняє громадянське суспільство і політичну державу, трактуючи цивільне суспільство як опосередковану працею систему потреб, яка покоїться на пануванні приватної власності і загальній формальній рівності. Також поділяє стану і підрозділяє політична держава на три влади, вважаючи підлягає поділ влади в державі гарантією публічної свободи.

Вищим моментом ідеї держави – це те, що Гегель виділив національну сутність держави, поділивши всесвітню історію світу на чотири всесвітньо-історичних світу, возвеличував при цьому германські народи і прикрашаючи ступінь розвиненості Пруссії та інших німецьких держав.

Основні твори Гегеля: «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Філософія права». Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770-1831) – один із найбільш відомих представників німецької класичної філософії. Його праці, зокрема «Конституція Німеччини», «Феноменологія духу», «Філософія права», «Філософія історії», мали великий вплив на розвиток політичної думки. У них містилися геніальні для свого часу, хоч іноді непослідовні и суперечливі, ідеї та концепції про закони суспільного розвитку, громадянське суспільство, національну державу, націю, право тощо. [1, с. 263]

Гегелева філософія дуже складна, і необхідно визнати, що він-найважчий для розуміння з усіх видатних філософів. Тому перш ніж докладно пояснювати його систему, вельми корисною може видатися її загальна характеристика.

Система філософії мислителя побудована на його основному положенні про тотожність мислення та буття, яке виражено у формулі: «Все дійсне – розумне, все розумне – дійсне». Ця формула породжувала ту різноманітність думок, які викликали непорозуміння навіть серед освічених людей. Філософові докоряли