Господарський договір

Суть утримання полягає в тому, що кредитор, у якого перебувала річ, що її належить передати боржникові або особі, зазначеній боржником, у разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право утримувати її доти, доки відповідне забезпечення не буде виконано. Утриманням речі можуть забезпечуватися й інші вимоги кредитора, якщо це передбачено угодою сторін. Кредитор, який утримує річ, зобов'язаний негайно повідомити боржника щодо цього утримання. Кредитор не має права користуватися утримуваним майном і несе ризик випадкового знищення або випадкового псування утримуваної речі, якщо інше не передбачено законом. Він відповідає за втрату, псування або пошкодження утримуваного майна, якщо не доведе, що це сталося внаслідок дії непереборної сили,

Звичайно, утримування речі кредитором не породжує виникнення у нього права власності на цю річ.  Боржник, який є власником утримуваної речі, зберігає право розпоряджатися нею. У цьому випадку він повинен повідомити набувача речі про факт утримання речі і права кредитора. Кредитор же має право утримувати річ, що перебуває у нього, незалежно від набуття третіми особами прав на неї, якщо ці права виникли після того, як річ погранила у володіння кредитора. Вимоги кредитора, який утримує річ, задовольняються з її вартості в обсязі та порядку, що передбачені для задоволення вимог, забезпечених заставою.

 

У нинішніх умовах особливо зростає роль договору як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування товарно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації господарському договору належить чільне місце серед форм, які використовуються для подолання монополії державної власності (купівля-продаж державного майна через аукціони, конкурси, біржі тощо).

Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових підприємницьких структур: господарських товариств, спільних підприємств з участю зарубіжних партнерів, господарських асоціацій та ін. Правовою основою створення таких організацій стає установчий договір. У ньому засновники зобов'язуються утворити юридичну особу, визначають порядок спільної діяльності з її створення, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Договором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу тощо.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників – підприємств, громадян – має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, отже розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб юридичних і фізичних осіб у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, бартер, постачання енергії тощо). Не зменшується і роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату тощо), за допомогою яких опосередковуються відносини з тимчасового володіння і користування майном. Зростає значення договорів підрядного типу, договорів про надання різного роду послуг громадянам та організаціями (договори підряду, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукції тощо).

Із запровадженням патентної системи охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки підвищується роль ліцензійних договорів як основної правової форми передачі виключного права на використання цих результатів технічної творчості. Договірна форма використовується і для у ступки виключного права на знаки для товарів та послуг, права на секрети виробництва (ноу-хау) тощо. Розширення кола можливих об'єктів страхової охорони, до яких належить очікуваний прибуток, ризик підприємницької діяльності тощо, теж ведуть до урізноманітнення форм добровільного (договірного) страхування з конкуренцією страхових організацій. Отже, сфера застосування господарських договорів дедалі більше розширюється.

 

1. Брагинский М. И. Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения. – М. : Статут, 1997-682с.
2. Брагинский М. И. Обязательства испособы их обеспечения: неустойка, залог, поручительство, банковская гарантия (комментарий к новому ГК РФ). – М. : АО»Центр деловойинформации», 1995. – 127с.
3. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность: теоретические аспекты. – М., 1976. – 130с. 
4. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Научно-практический комментарий. / Абова Т. Е., Аникина Е. Б., Беляева З. С. и др. / Отв. ред. Т. Е. Абова, А. Ю. Кабалкин, В. П. Мозолин. – М. : Издательство БЕК, 1996. – 714 с. 
5. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий. / Саниахметова Н. А., Харитонов Е. О., Червоный Ю. С. и др. / Под общей ред. Е. О. Харитонова. – Х. : Одиссей, 1999. – 848 с. 
6. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. /Васильев Е. А., Зайцева В. В., Костин А. А. и др. / Отв. ред. Е. А. Васильев. – М. : Международные правоотношения, 1993. – 560 с. 
7. Гражданское право России. Часть первая: Учебник. / Антипов Н. П., Баринов Н. А., Быкова Т. А. и др. / Под ред. З. И. Цыбуленко. – М. : Юристъ, 1998. – 464 с.
8. Цивільне право України. Книга перша. : Підручник. У 2 книгах. / Боброва Д. В., Дзера О. В., Довгерт А. С. та інші. / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 864 с.
9. Гражданское право. / Агарков М. М., Братусь С. Н., Генкин Д. М. и др. – Ч. 1. – М. : Юрид. издат. 1 тип. НКПС, 1938. – 280 с. 
10. Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Белякова А. М., Бессонова А. П., Гендзехадзе Е. Н. и др. / Под ред. Е. А. Суханова. – М. : Издательство БЕК, 1994. – 384 с. 
11. Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Ем В. С., Зенин Е. А., Коваленко Н. И. и др. / Под ред. Е. А. Суханова. – М. : Бек, 1998. – 816 с.
12. Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая. / Валиева Н. Г., Гонтало Б. М., Добрынин Ю. Е. и др. / Под общей ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гонгало, В. А. Плетнёва. – М. : Норма-Инфра – М, 1998. – 464 с. 
13. Гражданское право. Часть 1. Учебник. / Егоров И. Д., Елисеев И. В., Иванов А. А. и др. / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. – СПб. : Проспект, 1997. – 600 с. 
14. Гражданское право. Часть первая. Учебник. / Антокольская М. В., Богачёва Т. В., Глушкова Л. И. и др. / Под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева. – М. : Юристъ, 1997. – 472 с.
15. Дашков Л. П., Бризгалін А. В. Комерційний договір: від укладення до виконання. – К., 1996. -342 с.
16. Зобов'язальне право: теорія і практика. / Дзера О. В., Кузнецова Н. С., Луць В. В. та інші. / За ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком. 1998. – 912 с.
17. Иоффе О, С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – М -, 1955. – 231с. 
18. Кассо Л. А. Понятие о залоге в современном праве (по виданню 1898 року) – М. : Стату, 1999. – 284 с.
19. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: части первой (постатейный). / Авилов Г. Е., Безбах В. В., Брагинский М. М. и др. / Под ред. О. Н. Садикова. – М. : Контракт – Инфра-М, 1997. – 778 с.
20. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР. / Беляева З. С., Братусь С. Н., Генкин Д. М. и др. / Под ред. Е. А. Флейшиц, О. С. Иоффе. – М. : Юридическая литература, 1970. – 823 с. 
21. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации. / Брагинский М. И., Витрянский В. В., Звеков В. П. и др. / Под общей ред. В. Д. Карповича. – М. : Хозяйство и право – Спарк, 1995. – 597 с.
22. Красавчиков О. А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. – Свердловск, 1973. -, 13. – 236с. 
23. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву: Теоретические проблемы. – М., 1981. – 230с. 
24. Мейер Д. И. Русское гражданское право. В 2 частях. – Часть 1. (по виданню 1902 року) – М. : Статут, 1997. – 290 с.
25. Научно-практический комментарий к части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. / Брагинский М. И., Витрянский В. В., Звеков В. П. и др. / Под общей ред. В. Д. Карповича. – М. : Хозяйство и право – Спарк, 1999. – 736 с.
26. Основные институты гражданского права зарубежных стран. / Авилов Г. Е., Вильданова М. М., Гайдаенко Н. И. и др. / Руководитель авторского коллектива В. В. Залесский. – М. : Норма, 1999. – 648 с. 
27. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права (по изданию 1917 г.). – М. : Статут 1998. – 353 с. 
28. Принципы международных коммерческих договоров. – М., 1996. – 234с. 
29. Пучковська И. И. Ипотека: залог недвижимости. – Х. : Консум, 1997. – 132 с. 
30. Савицька А. М. Суть цивільно-правової відповідальності // Юридична відповідальність. – Львів, 1975. – 322с. 

1. Відомості Верховної Ради України. 1991-2002 
2. Голос України. 1991-2002. №23
3. Право України. 1994-2002
4. Юридичний вісник. 1994-2002

1. Арбітражний процесуальний кодекс від 6 листопада 1991 року станом на 30 червня 1999 року 
2. Господарський процесуальний кодекс від 6 листопада 1991 року станом на 1 березня 2002 року 
3. Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р 
4. Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р
5. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р.
6. Закон України «Про оренду державного ікомунального майна» від 10 квітня 1992 р. 
7. Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) « від 6 березня 1992 р. 
8. Закон України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р.
9. Конституція України від 28 червня 1996 року. // ВВРУ. – 1996. – №30. – Ст. 141. 
10. Проект Цивільного кодексу України. – http: //www. liga. kiev. ua 12. Цивільний кодекс Української РСР. Від 18 липня 1967 року. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №1. – С. 5-109.