Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Господарство Стародавнього Китаю

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 
План
 
Вступ
1. Господарство Стародавнього Китаю
1.1 Землеробство
1.2 Ремесла і промисловість
1.3 Торгівля
1.4 Будівництво
1.5 Наука
Висновок
Використана література
 
Вступ
 
Історія держав Стародавнього Сходу, що виникли в IV тисячолітті до нашої ери в Месопотамії, Єгипті, Китаї дає можливість вивчити найважливіший етап у розвитку людства – розпад родового ладу, виникнення класів і древніх рабовласницьких суспільств, створення держав, початок цивілізацій і економіки, як організованої сфери діяльності людини [1].
Відділення скотарства від землеробства, розвиток сільського господарства і виділення з нього ремесел, виникнення металургії викликали потреби в додатковій робочій силі. Нею ставали головним чином полонені, яких перетворювали в рабів. Зростання виробництва дало надлишковий продукт, що став об'єктом обміну. Як наслідок, з'явилася торгівля, а потім і гроші. Родова громада поступово розпадається. Війни і торгівля збільшували майнове розшарування. Виникає перший розподіл суспільства на класи – рабовласників і рабів. Для охорони інтересів власників, майна, рабовласників і захисту від зовнішньої небезпеки створюється держава.
Тут слід зазначити, що перед філософами Стародавнього Сходу виникала проблема, актуальність якої зберігається дотепер і навряд чи коли буде втрачена. Це проблема тлумачення ідеальної моделі соціально-економічного устрою суспільства. У кожній із стародавніх країн знаходився свій шлях вирішення даної проблеми, у залежності від сформованих традицій. Але незважаючи на ці розходження, можна виділити три загальних особливості розвитку суспільства Стародавнього Сходу:
Перша особливість полягає в тривалому збереженні пережитків первіснообщинного ладу, наприклад, система економічно ізольованих один від одного сільських громад.
Держави на Сході поступово здобували форму «східної деспотії», тобто спостерігалося повне безправ'я жителів перед державою.
Третя особливість складається в слабкому розвитку приватної власності. Земля знаходилася не в приватній, а в державній чи державно-общинній власності.
Остання особливість, знаходила свій прояв у тому, що праця рабів не стала основою господарського життя. Вільні общинники, хлібороби і ремісники були основними виробниками. Праця рабів знаходила застосування головним чином у державному господарстві, наприклад, на будівельних роботах, спорудженні гребель, храмів і т. д [3].
Необхідно сказати, що перші держави, що виникли на Древньому Сході, приймають форму деспотії – уся верховна влада належить царю. Формально і вся земля в державі належала вищому представнику влади, але фактично значна її частина знаходилася в руках вільних людей – общинників, що відстоювали в боротьбі з центральною владою свої права.
 
1. Господарство Стародавнього Китаю
 
Східну частину Азії займає Китай, на території якого з найдавніших часів склалася своя самобутня цивілізація.
Китай – гірська країна. Приблизно 80% території – гори і плоскогір'я. Природні умови західної і східної частин країни відрізняються один від одного. Західний Китай – це в основному гірська місцевість з різко континентальним кліматом. Східний Китай, прорізаний долинами великих рік Хуанхэ і Янцзи, має м'який клімат, родючі алювіальні ґрунти і гарну рослинність [1].
Сприятливі природні умови Східного Китаю дозволили населенню вже з часів неоліту приручити різні породи тварин і займатися скотарством, а потім і землеробством.
Успішне ведення сільського господарства залежало від дощових опадів. Нерівномірний розподіл опадів нерідко приводив до неврожаїв і голоду. Тому вже в древні часи китайці створювали системи штучного зрошення. Але населенню доводилося постійно вести роботи по захисту земель від повеней. Особливість китайських рік – періодичні повені: ліс, що, несуть води цих рік, осідаючи на дно, піднімає їхній рівень, що в сполученні з дощовою погодою стає причиною затоплення великих просторів. Природно, для проведення таких робіт родами, а потім племенами доводилося поєднувати свої зусилля. Усе це стало причиною раннього створення Стародавнього Китаю.
Як і в інших країнах стародавності, в основі економіки Стародавнього Китаю була сільська громада. На тлі постійної боротьби між вільними общинниками і родовою племінною верхівкою общинні землі захоплювалися племінними вождями. З утворенням держави, пануючого двору, чиновників, воєначальників цей процес прискорилася. Частина общинників, що позбавилися своїх наділів, попадала в рабство, рабами ставали полонені, котрі трудилися на полях і в будинках багатих людей [4].
У Стародавній державі ван був не тільки верховним світським правителем, але і первосвящеником. Більш того, він був «сином неба», тобто обожнювався. Усе, що було на землі, – належало йому. Землі сільських громад також належали вану. У сільській громаді землі поділялися на ділянки, одна з яких оброблялася спільно членами громади для суспільних нестатків. Спочатку роботи проводилися на суспільній ділянці, а потім на сімейних. Крім того, общинники платили податки.
Ван роздавав землі з общинниками, що жили на них, своїм чиновникам, воєначальникам. У першу чергу він передавав їм землі, захоплені в ході воєн. Головним чином це були землі кочівників, яких китайці називали презирливим словом, подібним до слова «варвар» у греків. Ван дарував своїм людям рабів цілими родами, селищами.
Рабів також купували, обмінювали. Наприклад, існує запис про обмін п'яти рабів на коня і моток шовку.
В міру розвитку Стародавнього Китаю створювався чиновницький апарат. На чолі цього апарата був помічник вану. Йому підкорялися три чиновники, що керували трьома головними відомствами. Перше відомство здійснювало нагляд за господарським життям країни, тобто за сільськогосподарськими роботами,
Фото Капча