Гроші

системи;

- підвищення рівня зайнятості населення.

Реалізація політики НБУ для досягнення означених цілей в умовах уже досить високого рівня реформованості економіки нашої держави і значного піднесення сьогодні може здійснюватись за допомогою значно ширшого, ніж раніше, набору важелів регулювання кредитно-грошових відносин. їх використання стає більш дієвим, а напрями застосування – значно різноманітнішими. До них належать:

- Встановлення кількісного контролю за збільшенням грошової маси шляхом визначення її приросту на основі обліку реальних змін ВВП та цільових показників інфляції.

- Забезпечення потреб економіки в готівкових грошах з акцентом на посилення контролю за рахунками в готівково-грошовій формі між суб’єктами господарювання, підвищення ефективності їх використання, а також децентралізація випуску готівкових грошей в обіг.

- Скорочення обсягу готівкових розрахунків через створення і широке використання національної системи розрахунків на основі пластикових карток.

- Підвищення надійності існуючої системи електронних розрахунків.

- Підтримка високого рівня ліквідності активів комерційних банків на основі їх рефінансування.

- Досягнення того, щоб найбільш важливі урядові програми кредитувались через комерційні банки.

- Посилення рівня капіталізації комерційних банків шляхом збільшення вимог до їх мінімального статутного капіталу.

- Розширення кредитної бази через подальше вдосконалення кредитних аукціонів НБУ, викуп акумульованих Ощадбанком вкладів населення для подальшого продажу цього кредитного ресурсу комерційним банкам.

- Посилення контролю Національного банку над діяльністю небанківських кредитних установ для підвищення ефективності дій НБУ з регулювання грошової маси.

Здійснення заходів, пов’язаних із загальними напрямами в реалізації грошово-кредитної політики НБУ стане новим щаблем на шляху до формування стабільно діючої, а головне, адекватної сучасним ринковим умовам системи кредитно-грошових відносин. Це, у свою чергу, закладе ґрунтовні підвалини для розвитку економіки нашої незалежної держави і посилення її ролі у світовому господарстві.

Проте виконання грошово-кредитної політики на етапі економічного піднесення (тобто починаючи з 2000 р.) показало, що на цьому шляху є досить суттєві проблеми, вирішення яких стає нагальним. Досвід показує, що в довгостроковій перспективі необхідно враховувати дію деяких чинників, які помітно модифікують як загальну економічну ситуацію, так і заходи НБУ щодо здійснення його політики і досягнення визначених цілей.

По-перше, слід зазначити, що досягнута динаміка макроекономічних показників у 2000-2004 pp. була значною мірою забезпечена за рахунок кон’юнктурних змін на світовому ринку і формуванням для нашого товаровиробника сприятливих щодо цього умов. Дійсно, у ці роки спостерігалося помітне зростання зовнішньоторговельного обороту і постійне позитивне сальдо торгового балансу. Отже, в основі позитивних змін, на жаль, ще не лежить структурна перебудова економіки, що робить її, по суті, заручницею кон’юнктури світового ринку, яка є дуже непостійною.

По-друге, можна констатувати, що через недостатній розвиток комерційного кредиту і ринку цінних паперів загалом дієвість впливу такого важливого важеля реалізації монетаристських заходів у грошово-кредитній сфері, як облікова ставка в Україні, не дуже висока. Так, якщо починаючи з 2000 по 2003 р. включно облікова ставка знизилась з 27% до 7%, тобто майже в чотири рази, то середньозважена ставка комерційних банків за кредитами, які вони надають суб’єктам господарювання, знизилася з 37, 2% у 2000 р. до 18% у 2003 р. Це означає, що взята на озброєння на даному етапі розвитку нашої держави експансіоністська модель не спрацьовує на належному рівні. Як наслідок, кредити комерційних банків залишаються дорогими, що стримує розвиток кредитних відносин, а відтак, і економіки в цілому.

По-третє, у період з 2003 по 2010 pp. держава зазнаватиме величезних витрат з погашення раніше реструктуризованих зовнішніх боргових зобов’язань. Щорічні платежі коливатимуться в межах 2, 1-2, 6 млрд дол., а це майже третина Державного бюджету України. Зрозуміло, що розраховуючись із зовнішніми боргами, Уряд буде змушений через Національний банк скуповувати валюту, а ці валютні інтервенції неодмінно посилять надходження в обіг гривні по каналах валютного ринку.

По-четверте, загрозливою є й тенденція щодо зростання зовнішньої заборгованості. Якщо не брати до уваги уряд В. А. Ющенка, який у своїй програмі вперше серед усіх попередніх урядів увів мораторій на зростання зовнішньої заборгованості на рівні 12, 5 млрд дол. станом на 01. 10. 2001 р. і в реальній практиці до цього періоду скоротив його до 10 млрд дол., то наступний уряд А. Кінаха не тільки не встановлював ніякого мораторію, а суттєво (до 14 млрд дол.) збільшив зовнішню заборгованість. Курс на нові запозичення взяв і уряд В. Януковича. Усе це створило загрозливу ситуацію для грошового ринку та для всієї економіки в цілому.

По-п’яте, слабкий розвиток ринку цінних паперів не дає змогу повною мірою використати його як суттєвий важіль зменшення тиску зростаючої грошової маси на грошовий ринок через валютний ринок. І хоч НБУ вдається до розширення спектру інструментів, що спрямовані на пом’якшення цієї ситуації (використання депозитних сертифікатів Національного банку України, поширення операцій РЕПО, поширення операцій з продажу процентних облігацій внутрішньої державної позики і т. ін.), їх ефективність досить низька. Непрямим доказом слабкої дієвості названих інструментів є те, що інфляція вже у 2003 р. досягла 8, 2% при запланованих на весь рік 6%.

Варто зауважити, що політика, спрямована на розширення кредитних операцій комерційних банків, хоч і приводить до збільшення обсягів виробництва і певного зменшення безробіття, у більш віддаленій перспективі через помітне збільшення грошової маси може викликати значну інфляцію. Перші загрозливі ознаки цього вже мають місце. Так, за 2003 р. грошова база зросла до 40, 1 млрд грн при запланованих 35-37 млрд грн, а грошова маса склала 95 млрд грн при запланованих 72-78 млрд грн. Уже в 2004 році інфляція склала 12, 3% при запланованих на рік 6-7%.

Але посилення інфляційних процесів не є єдиним можливим наслідком. За ним може розпочатись відплив іноземного капіталу з країни, зростання імпорту, і як наслідок – поява негативного сальдо платіжного балансу. Усе це говорить про те, що при розробці й реалізації кредитно-грошової політики Національним банком України необхідно дуже ретельно враховувати як позитивні, так і негативні наслідки експансіоністської політики і не робити акцент тільки на забезпеченні максимально можливих темпів зростання ВВП.

Таким чином, можна констатувати, що грошово-кредитна політика Національного банку України є надзвичайно складною в розробці й реалізації системи заходів, яка в той же час визначається великою роллю в організації функціонування ринкової економіки і забезпеченні динамічного економічного зростання нашої держави.

 

Задача

 

Розгляньте ситуацію та визначте найбільш доцільний варіант.

Підприємство А взяло кредит у сумі 900 млн. грн. на 4 роки під 27% річних, кредит та проценти будуть погашені відразу після закінчення терміну позики.

Підприємство Б взяло кредит на тих же умовах, але погашення кредиту буде відбуватись щорічно у рівних пропорціях.

 

Рішення задачі:

Згідно законодавства України відсотки за кредит повинні нараховуватись не рідше одного разу в місяць за формулою:

Але для вирішення даної задачі слід абстрагуватись від загально прийнятої в банківській практиці методики.

Підприємство А заплатить

А) за перший рік 900000000*27% *1рік /100% =243000000 грн. відсотків;

Б) за другий рік 900000000*27% *1рік /100% =243000000 грн. відсотків;

В) за третій рік 900000000*27% *1рік /100% =243000000 грн. відсотків;

Г) за четвертий рік 900000000*27% *1рік /100% =243000000 грн. відсотків.

Через 4 роки підприємство заплатить банку 900000000 грн. основного боргу та 972000000 грн. відсотків.

Платежі підприємства Б наступні:

А) за перший рік 900000000*27% *1рік /100% =243000000 грн. відсотків;

По закінченню першого року підприємство поверне банку 225000000 грн. та 243000000 грн. відсотків;

Б) за другий рік 675000000*27% *1рік/100% =182250000 грн. відсотків;

Через два роки підприємство повертає банку 225000000 грн. основного боргу та 182250000 грн. відсотків.

В) за третій рік 450000000*27% *1рік/100% =121500000 грн. відсотків;

Через три роки підприємство повертає банку 225000000 грн. основного боргу та 121500000 грн. відсотків.

Г) за третій рік 225000000*27% *1рік/100% =60750000 грн. відсотків;

Через чотири роки підприємство повертає банку 225000000 грн. основного боргу та 60750000 грн. відсотків.

Тобто, в цілому підприємство А сплачує банку 972000000 грн. відсотків, а підприємство Б сплачує 607500000 грн. відсотків.

Доцільнішим буде другий варіант. Крім того, слід пам’ятати, що порівнювати слід лише відсотки за кредит, а не загальну суму боргу, оскільки підприємство може взяти значно меншу суму кредиту, але під вищі відсотки і заплатить установі банку більшу суму процентних платежів.

 

Висновки

 

Гроші – це все те, що може бути використане як засіб платежу, оплата боргу, що не втрачає своєї цінності при поділі і може накопичуватись. Інакше кажучи, гроші – це загальна одиниця вартості товарів чи послуг. Гроші можуть класифікуватись за грошовими системами (метало-грошового обігу і паперово-кредитного грошового обігу), за концепціями (раціоналістична, еволюційна, функціональна), за способами розрахунку (готівкові, безготівкові), тощо. Гроші не є товаром, а є кінцевою продукцією, що постійно виробляється як результат витрат суспільного часу.

Основними функціями грошей (за Марксом) є міра вартості, засіб обігу, засіб утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші. Кожна з цих функцій може бути розкрита через дрібніші функції (під функції) та інтегрована в загальніші. У процесі ж товарно-грошового обігу виникають різні представники грошей, що реалізують якусь конкретну функцію або їх комбінації.

Слабкість і сила національних валют виражаються в тому, як вони виконують свої функції. Нестабільність гривні як національної валюти України заважає їй бути повноцінною мірою вартості. Саме тому у нашій державі для визначення вартості того чи іншого товару або послуги використовують долар США (у НБУ розрахунки ведуться в ЕКЮ). Я вважаю, що це – не нормальне явище, хоча усвідомлюю те, що поки інакше чинити неможливо через високу ступінь залежності України від наданих кредитів та нестабільність курсу національної грошової одиниці. На сьогодні, на мою думку, найнадійнішим виразником багатства залишається золото. Це відбувається тому, що ціна золота в основних валютах на всіх фондових біржах світу, практично однакова.

 

Список використаних джерел

 

1. Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати. Економіка України, №2, 1999р.

2. Климко Г. Н., Несторенко В. П. Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. Київ. “Вища школа”, 1994 р.

3. Козубовський Г. А. Основні номінали грошового обігу України Х – ХХ ст. Фінанси України, №10, 1996 р.

4. Мочерний С. В. Економічна теорія. Посібник для студентів ВУЗів. Київ, “Академія”, 1999 р.

5. http: //www. google.com.ua/