Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Ґрунтознавство в системі природничих наук

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 

у ґрунтовому розчині колоїдні міцели. Між ґрунтовим розчином і колоїдною міцелою проходить в еквівалентній кількості обмін іонами.

Колоїдна міцела, або частинка, складається із ядра (агрегат недисоційованих молекул), шару адсорбованих потенціалвизначаючих іонів, шару компенсуючих іонів, який поділяється на нерухомий, або міцно-зв'язаний, і рухливий, або дифузійний, шари.
Провідна роль в утворенні колоїдних міцел належить гумусовим кислотам та іонам Са2+ і Мg2+.
З фізико-хімічною вбирною здатністю пов'язані поняття ємності вбирання ґрунту і ґрунтового вбирного комплексу.
Ємність вбирання – це сума поглинутих або обміняних іонів.
Ґрунтовий вбирний комплекс (ҐВК) являє собою сукупність колоїдів, які здатні до реакцій обмінного вбирання
Кожен ґрунт має певну реакцію ґрунтового розчину, що залежить від наявності в ньому, в першу чергу, іонів водню, які зумовлюють кислу реакцію (наприклад, болотні і підзолисті ґрунти), та гідроксильних іонів, що зумовлюють лужну реакцію (наприклад, каштанові і солонцеві ґрунти).
«Реакцію ґрунтового розчину виражають у pH, що є від'ємним десятковим логарифмом концентрації іонів водню. За величиною pH ґрунти поділяють на такі групи: сильнокислі – pH < 4, 5; середньокислі – 4, 6-5, 0; слабокислі – 5, 1-5, 5; близькі до нейтральних – 5, 6-6, 0; нейтральні – 6, 1-7, 0; лужні – 7, 1-8, 0; сильнолужні – pH > 8, 1» [1; 422].
У районах Полісся і Півночі Лісостепу частіше зустрічається саме кисла реакція ґрунтового розчину, що негативно впливає на продуктивність сільськогосподарських рослин та життєдіяльність ґрунтових організмів.
Розрізняють актуальну і потенційну кислотність ґрунту.
Актуальна, або активна, кислотність зумовлюється наявністю в ґрунтовому розчині вільних іонів Н+. Визначається у водних ґрунтових витяжках.
В якості меліорантів лужних ґрунтів останнім часом широко почали використовувати фосфогіпс – відхід суперфосфатного виробництва. У деяких країнах використовують сірчану кислоту, яка особливо ефективна на ґрунтах карбонатного засолення, та сірчанокисле залізо; хлористий кальцій – за содового засолення.
У південних степових районах України, де в ґрунтах близько до поверхні залягають карбонати, застосовують так звану самомеліорацію – перемішування верхніх горизонтів з нижнім карбонатним під час глибокої оранки.
 
Розділ ІІІ. Вивітрювання як чинник ґрунтоутворення
 
3.1 Структура та фізичні властивості ґрунту
 
Структура ґрунту – це різні за формою і розміром агрегати, на які розпадається ґрунт. Структура ґрунту є важливою його морфологічною ознакою. Найбільше агрономічне значення мають частинки орного шару розміром 0, 25 – 10 мм. За таких умов ґрунт найпухкіший, втрачає найменше вологи, має високу водопроникність та водозатримуючу здатність, стійкий проти ерозії. У структурному ґрунті добре виражені капілярні та некапілярні пори.
Виділяють три види структури ґрунту (за С. А. Захаровим) : кубоподібна, призмоподібна і плитоподібна.
За кубоподібної структури агрегати ґрунту рівномірно розвинуті за всіма трьома взаємоперпендикулярними векторами (агрегати грудочкові, пилуваті, горіхоподібні, зернисті).
Призмоподібна – структурні частинки розвинуті переважно у вертикальній осі (агрегати стовпчасті, призматичні).
Плитоподібна – характеризується частинками, які розвинуті переважно у горизонтальній площині та вкорочені у вертикальному напрямку (агрегати сланцеві, пластинчасті, листкоподібні, лускоподібні).
Ґрунти, в яких частинки містяться не в агрегатах (піски) або взагалі не мають грудочкової структури (сильно ущільнені), називаються безструктурними. Безструктурні ґрунти не мають сприятливого для рослин водного і повітряного режимів.
«Причиною погіршення структури ґрунту є: механічне руйнування агрегатів під час обробітку ґрунту; фізико-хімічне руйнування опадами, які містять іони водню та амонію, що витісняють з обмінного шару колоїдних частинок іони кальцію та магнію, руйнуючи їх; біологічне руйнування – мінералізація мікроорганізмами органічних сполук, які приймають участь в утворенні структурних агрегатів» [16; 122].
Покращення грудочкової структури ґрунту досягається: внесенням у ґрунт органічних та мінеральних кальцій- і магнійвмісних добрив, які коагулюють колоїди, тим самим сприяючи утворенню грудочок; посів злакових і бобових трав, які підвищують вміст гумусу в ґрунті, складові якого з іншими компонентами ґрунту утворюють агрегати; посів рослин з потужною кореневою системою, яка механічно сприяє утворенню грудочок; дотримання сівозміни; зменшення кількості обробітків ґрунту та ін.
Механічний і мінералогічний склад ґрунту, вміст у ньому органічних речовин, увібраних іонів, його структура та інші компоненти визначають фізичні властивості ґрунту.
До загальних фізичних властивостей ґрунту належить питома і об'ємна маса та пористість.
Питома маса твердої фази – це маса одиниці об'єму абсолютно сухої твердої фази ґрунту без пор. Наприклад, малогумусові чорноземи мають питому вагу 2, 5-2, 65 г/см3, високогумусові – 2, 3-2, 4 г/см3.
Об'ємна маса – це маса одиниці об'єму абсолютно сухого ґрунту з непорушеною будовою. Наприклад, об'ємна маса орного горизонту глинистих і суглинистих ґрунтів становить 1, 6-1, 8 г/см3. Оптимальною для більшості cільськогосподарських рослин є на суглинистих ґрунтах їх об'ємна маса 1-1, 2, а піщаних і супіщаних – 1, 2-1, 4 г/см3.
Пористість ґрунту – це відношення сумарного об'єму всіх пор до загального об'єму ґрунту.
Пористість вираховують діленням показника об'ємної ваги ґрунту на його питому вагу, виражену у відсотках. Наприклад, пористість верхнього горизонту піщаного ґрунту близько 30%, суглинистого – 45%, глинистого – 53%, структурного чорнозему – 55-60%. Оптимальною для культурних рослин є пористість ґрунту 50-60%.
Сумарну пористість ґрунту поділяють на капілярну (діаметр пор менше 0, 1 мм)
Фото Капча