Гуманізм

Поняття гуманізму, як суспільного явища, вперше з’явилось в епоху Відродження

На той час людство накопичило досить вагомі надбання в культурі, мистецтві, природничих та суспільних науках. Це була епоха заперечення норм життя середньовічча з його жорстокістю людей один до одного, до природи, міждержавними війнами, переходу до нових стосунків. Таким чином в історії людства з’явилась нова ідеологія, яка почала відстоювати найкращі сторони в відносинах між людьми, яка заперечувала нерівність людей в фінансовому, майновому та інших відносинах. Ідея гуманізму полягає в закріпленні норм людяності в суспільстві, в звільненні людини від рабського, феодального способу мислення. Надалі поняття гуманізму розповсюдилось і на міжнаціональні, міжрасові та міждержавні відносини людей. Ідея гуманізму на той час не була новою. Багато тез, які відстоює гуманізм втілювались в релігійних вченнях різних народів світу. Про це, наприклад, свідчать славнозвістні заповіді Біблії (не вбий, не вкради і т. д.). Найпершим його носієм в ті часи був письменник тієї епохи – Петрарка.

З часів появи ідеї впрвадження гуманних відносин між людьми, націями, державами поняття гуманізму не змінило свого значення в процесі розвитку людської цивілізації. Однак весь цей час ідеї гуманізму протистоїть антигуманізм. Про це свідчить світовий досвід всьго людства з його численими конфліктами, війнами, бунтами, спустошувальними революціями. Навіть в наш час ми є свідками таких війн. Це війна в Югославії, війна в Чечні, Дагестані, Індії та інші війни. Безперечно війни не можна віднести до гуманних проявів людських відносин, наввпаки вони є протигуманними. Адже на війнах гинуть люди, а внаш час розвинених військових технологій над людством нависає загроза знищення природнього середовища та знищення людства взагалі. Весь хід світової історії свідчить про те, що ігнорування ідей гуманізму приведе людство до глобальної катастрофи – знищенню життя на Землі. Таким чином бажаним для всього людства є підтримка та розвиток ідеї гуманізму і боротьби з антигуманізмом. Все ж людство в наш час усвідомлює всю небезпеку війн, як крайнього уособлення антигуманізму і в особі світового співтовариства намагається боротися з цим негативним явищем. Цими проблемами займаються такі міждержавні організації як ООН, ОБСЄ та інші. Завдяки ним припинено міжетнічний конфлікт в Югославії, вирішуються проблеми взаємовідносин між народами Ізраїлю та Палестини. Міжнародна спільнота намагається зменшити накал протистояння між Південною та Північною Кореєю, між Індією та Пакістаном. Ідея гуманізму в наш час проявляється і в актах міжнаціональної підтримки націй та держав в боротьбі з міжнародним тероризмом, у випадках стихійних лих (засухи, землетруси, техногенні катастрофи). Всі ми є свідками надання фінансової та матеріальної підтримки міжнародного спів-товариства Україні для ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, а в ці дні – Турції для ліквідації наслідків землетрусу, надання моральної та матеріальної допомоги країнам, що розвиваються в подоланні відсталості від інших країн світу.

В результаті сучасного розвитку історії ми спостерігаємо збільшення впливу ідей гуманізму в міжнародному житті та житті народів нашої країни. Значення цих ідей дуже важливе у внутрішньому житті кожної країни. Усвідомлення цього владою нашої країни дозволяє уникнути серйозних конфліктів між різними шарами населення, різними націями, превести відносини між людьми в цивілізоване русло.

Тому для того щоб ідея гуманізму приносила свої плоди і була життєздатною необхідно зробити так, щоб вона стала нормою життя кожної людини. Для цього кожен з нас повинен керуватись ідеєю гуманізму в побуті, у відносинах між друзями, з батьками, вчителями. В чому ж полягає виконання вимог гуманізму в повсякденному житті? Відповідь проста: це доброзичливість, ввічливість, людяність, повага до старших, співчуття чужому горю, взаємодопомога, добре ставлення до природи в осбі тварин та рослин. Це і буде запорукою розвитку нашого суспільства в бажаному напрямку – напрямку злагоди в суспільстві, миру в усьому світі.

Першоджерелом розвитку будь-якого суспільства і цивілізації загалом завжди був і є гуманізм, який є ідеологією людини і людяності, конструктивної звитяги й непримиренності до всього, що принижує людську гідність. На межі третього тисячоліття ця проблема актуальна як ніколи раніше не тільки в національному, а й у загальнопланетарному сенсах. Під гуманізмом (від лат. humanus – людський) розуміють прагнення до людяності, до створення гідних людського життя умов, а також турботу про щастя окремих людей і народів. Загалом існує досить багато визначень цього поняття. Так, Т. Панфілова характеризує поняття гуманізму як «історично зумовлену систему поглядів, яка визнає людину самодостатньою цінністю, розглядає її як свідомого суб'єкта своїх дій, розвиток якого за законами власної діяльності є необхідною умовою розвитку суспільства».

У словниках прийнято розрізняти гуманізм у широкому і вузькому розуміннях. У широкому сенсі гуманізм – це система поглядів, яка історично змінюється і визнає цінність людини як особистості, її права на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей, система, яка вважає благо людини критерієм оцінки соціальних інститутів, а принципи рівності, справедливості, людяності – нормою стосунків між людьми; у вузькому сенсі – це культурний рух епохи Відродження. У широкому розумінні гуманізм – це чітке усвідомлення природної людяності людини, культивування цієї людяності в конкретних формах поваги, допомоги, любові до людини; у вузькому значенні – це ідея чи концепція людини, яка розвивається на базі визнання і прийняття феномена людяності людини, її свободи, відповідальності й розумності.