Хакери – хто вони?

Зміст

1. Визначення поняття «хакер»

2. Історичні причини існування відмінностей у значеннях слова «хакер»

2.1 Неофіційний символ хакерського руху

3. Хакерська культура

4. Різниця між хакером і кракером

4.1 Види кракерів

5. Способи комп'ютерних злочинів

6. Всесвітньо відомі хакери

6.1 Відомі хакери-письменники

6.2 Ідеологи хакерської етики

Вступ

Багато хто знає, що хакер – це злочинець, який зламує чужі комп’ютери, в основному за допомогою Інтернету, краде паролі, секретну і особисту інформацію, наживається на цьому. Але чи так це насправді?

Зараз є багато різних видів хакерів. Є хакери, що вламуються в систему з метою розширення свого професійного кругозору; інші – заради забави, не спричиняючи відчутної шкоди електронним мережам і комп'ютерам.

1. Визначення поняття «хакер»

Ха́кер (від англ.  To hack -рубати) – особливий тип комп'ютерних спеціалістів.

Розглянемо сам термін «хакер». Виявляється, його можна застосувати не тільки до комп’ютерних шахраїв, але і до будь-якого фахівця в будь-якій області знань. Так уже повелося, що з появою перших комп’ютерів, утворилася група програмістів, які займалися їх обслуговуванням, писали програми на машинній мові, і взагалі присвячували їм весь вільний час. В кінці-кінців, завдяки їм комп’ютерна техніка розвивалася так бурхливо, а ми маємо зараз можливість нею користуватися, але, до речі, від них же пішла ідея всім відомих вірусів. Саме вони придумали писати крихітні програми – так звані «організми», які запускалися на одному комп’ютері одночасно. Їх мета була одна – «відловити» в пам’яті комп’ютера конкурента, а потім знищити його. Автором перемігшої програми був кращий з кращих програмістів, що знайшов нестандартне рішення. Це були часи справжніх програмістів, асів в своїй області, а їх метою було – створити щось особливе при досить скромній техніці.

«Звичайні програмісти пишуть програми за гроші, а хакери – заради задоволення» (Пол Грем – «Великі хакери»)

2. Історичні причини існування відмінностей у значеннях слова «хакер»

З моменту появи цього слова в формі комп'ютерного терміну (започаткованого в 1960-ті роки), в нього з'явилися достатньо різноманітні значення.

Спочатку з'явилося жаргонне слово «to hack» (рубати, шматувати). Воно означало процес внесення змін «на льоту» в свою або чужу програму (передбачалося, що є вихідні тексти програми). Віддієслівний іменник «hack» означало результати такої зміни. Вельми корисним і гідною справою вважалося не просто повідомити автору програми про помилку, а відразу запропонувати йому такий хак, який її виправляє. Хак, однак, не завжди мав на меті виправлення помилок – він міг змінювати поведінку програми всупереч волі її автора.

Потім настала епоха закритого програмного коду, вихідні тексти багатьох

програм стали недоступними, і позитивна роль хакерства почала сходити нанівець – величезні витрати часу на хак закритого вихідного коду могли бути виправдані тільки дуже сильною мотивацією – такою, як бажання заробити гроші або скандальну популярність.

У результаті з'явилося нове, спотворене розуміння слова «хакер»: воно означає зловмисника, котрий використовує великі комп'ютерні знання для здійснення несанкціонованих, іноді шкідливих дій в комп'ютері – злом комп'ютерів, написання та поширення комп'ютерних вірусів.

Вперше в цьому значенні слово «хакер» було вжито Кліффордом Столлом в його книзі «Яйце зозулі», а його популяризації чимало сприяв голлівудський кінофільм «Хакери». У подібному комп'ютерному сленгу слова «хак», «хакати» зазвичай ставляться до злому захисту комп'ютерних мереж, веб-серверів і тому подібному.

Відлунням негативного сприйняття поняття «хакер» є слово «кулхацкер» (від англ.  cool hacker), яке набуло поширення у вітчизняному компютерному середовищі практично з ростом популярності вихідного слова. Цим терміном зазвичай називають дилетанта, старається бути схожим на професіонала хоча б зовні – за допомогою вживання нібито «професійних» хакерських термінів та жаргону, використання «типу хакерських» програм без спроб розібратися в їх роботі. Назва «кулхацкер» іронізує над тим, що така людина, вважаючи себе крутим хакером (англ. cool hacker), настільки безграмотний, що навіть не може правильно прочитати по-англійськи те, як він себе називає. В англомовному середовищі такі люди отримали найменування «Скрипткіді».

2.1 Неофіційний символ хакерського руху

Ерік Реймонд запропонував у жовтні 2003 емблему для хакерського співтовариства -символ «глайдера» (glider) з гри «Життя». Оскільки спільнота хакерів не має єдиного центру або офіційної структури, запропонований символ не можна вважати офіційним символом хакерського руху

Малюнок 2. 1. Глайдер з гри життя – емблема хакерів, запропонована Еріком Реймондом

3. Хакерська культура

Хакерська культура почала з’являтися в 1961 році, коли з’явилися перші комп’ютери PDP-1, з можливістю одночасного запуску декількох програм, оснащені більш-менш пристойною операційною системою. За доступної ціни їх встановили в багатьох університетах США, а в 1969 році була створена мережа ARPAnet. З тих пір випадки комп’ютерного шахрайства різко почастішали.

Таку субкультуру не можна визначити ні як общину, ні як політичний або релігійний рух.

Першими у ряді представників субкультури хакерів були молоді люди у віці від 16 до 22 років, так звані тінейджери, самовираження яких відбувалося за допомогою використовування комп'ютерних технологій. Таке захоплення, як правило, створює особливе