Характеристика лексичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ

Лише після зазначеної попередньої підготовки відпрацьовується співвіднесеність слів, що позначають предмети, їх дії і якості з відповідними смисловими, а точніше, синтаксичними запитаннями: „Яке слово відповідає на запитання „Що робить? ”, „Який? ” „Яка? ” „Яке? ” тощо. Це є першим кроком на шляху засвоєння абстрактно-узагальненого значення іменників, дієслів, прикметників.

Наприкінці необхідно відзначити, що цілий ряд вправ, названих у даному розділі роботи, представлений у літературі і використовується в логопедичній практиці. Однак самі по собі узяті окремо вони не являють визначену послідовну систему. Для її реалізації дуже важливий оптимальний добір відповідного лексичного матеріалу, зв’язних текстів, що забезпечує практичне інтуїтивне засвоєння лексичних мовних одиниць у всьому різноманітті їх значень.

 

 

Формування системи морфологічного словотвору відбувається на основі розвитку розумових дій та операцій:

- порівняння слів за звучанням і значенням; – виділення спільної морфеми;

- присвоєння значення спільній морфемі; – утворення за аналогією;

- перенос та генералізація; – засвоєння різних словотворчих моделей.

У зв’язку з цим педагогу необхідно розв’язати такі завдання у межах спеціально організованого навчання:

організація системи продуктивних словотворчих моделей;

формування різних типів морфологічних значень;

формування практичного морфологічного аналізу;

утворення за аналогією;

привертання уваги до граматичного оформлення мовлення.

Перш за все необхідно сформувати навичку морфологічного аналізу на практичному рівні шляхом співставлення слів з однаковими суфіксами (слоненя, кошеня, цуценя і т. п.), префіксами (прийшов, приніс, прибіг і т. п.), однаковим коренем (ліс, лісник, лісовий, лісовичок, пролісок). На заняттях використовується той лексичний і граматичний матеріал, який розуміють і знають діти.

Шляхом порівняння основного та похідного слова формується значення морфеми (В. К Орфінська, Є. Ф. Соботович). Для цього використовуються завдання типу: “мило лежить в мильниці, покажи, де мило, а де мильниця” і т. п.

У процесі співставлення похідних слів виділяється спільний суфікс -ниц- (цукорниця, пісочниця, мильниця). Далі діти за аналогією утворюють похідні слова з цим же суфіксом (цукерниця, серветниця). Використовуються завдання на утворення дієслів шляхом доповнення речень потрібними словами (Вранці магазин відкривається, а увечері – …), складання речень за малюнками (Хлопчик в будинок заходить, а з будинку – …). Широко використовуються ігрові моменти, наочність, лото, настільні ігри. Більш складні завдання пропонуються для утворення слів. Наприклад, замінити словами задані словосполучення: фруктові дерева, працівник саду, маленький сад (сад, садівник, садочок). [4]

Для дієслів продуктивним є префіксальний словотвір. У дітям необхідно сформувати розуміння та навичку використання дієслів з просторовим значенням руху (прибіг, забіг, відбіг, перебіг, підбіг), завершеності дії (написав, побудував, закрив, намалював).

 

 

Оволодіння лексичною системністю передбачає певний рівень сформованості у дитини цілого ряду розумових операцій (Є. Ф. Соботович, О. М. Шахнарович та ін.), таких як структурування наочної ситуації, кумуляція (накопичення) й узагальнення різних значень одного і того самого слова, класифікація і узагальнення слів за семантичними ознаками, порівняння предметів (встановлення подібності та різниці), встановлення смислових відношень між словами. Засвоєння цих операцій вимагає сформованості мовних, сенсорних, логічних категорій. Лише на цій основі у процесі постійного розширення й уточнення дитиною значення слова, спостереження за його використанням у різних мовленнєвих ситуаціях, порівняння значень за подібними та різними ознаками у дітей формуються певного роду семантичні зв’язки між словами.

Формування синтагматичних зв’язків включає роботу над вживанням слів у словосполученнях та реченнях. Розвиток структурного компоненту значення передбачає оволодіння дітьми семантичними зв’язками. Завдання на складання словосполучень пропонуються у ігровій формі. Наприклад: слово перетворюється на магніт. Воно притягує і приєднує інші слова. при цьому дітям пояснюється значення слова “магніт”.

Робота з формування парадигматичних зв’язків передбачає організацію семантичних полів за різними ознаками. На початковому етапі групування відбувається за певними темами. У подальшому здійснюється розподіл слів усередині семантичного поля, виділення ядра та периферії. Види асоціацій представлені у роботі Р. І. Лалаєвої, Н. В. Серебрякової (1999 р.). Для формування лексичної системності, семантичних полів можна використовувати вправи на знаходження зайвого слова у ряді слів, групування семантично близьких слів (іменників, прикметників, дієслів) тощо. Особлива увага приділяється антонімічним, синонімічним, омонімічним відношенням, що входять в парадигму мови.

Засвоєння різних способів словотвору, робота над структурою слова, уточнення його граматичного значення проводиться паралельно. [3]

 

 

Серед дітей дошкільного віку із особливостями психофізичного розвитку значну частину становлять діти із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ), специфіка якого полягає в системному порушенні всіх сторін і форм мовлення.

Побутовий словник дітей із загальним недорозвиненням мови в кількісному відношенні значно біднішими, ніж у їхніх однолітків з нормальним мовленням. З найбільшою очевидністю це виступає при дослідженні активного словника. Цілий ряд слів діти не можуть назвати по картинках, хоча мають їх в пасиві. Переважним типом лексичних помилок стає неправильне вживання слів у мовному контексті. Не знаючи назв багатьох частин предмета, діти замінюють їх назвою самого предмета або дії: вони також замінюють слова, близькі по ситуації і зовнішніми ознаками.

Усю корекційно-виховну роботу у дошкільному закладі ми проводимо як на спеціальних заняттях, так і в повсякденному житті. Педагоги групи – логопед, психолог, вихователі – тісно співпрацюють, прагнуть створення єдиного підходу в корекційно-виховній роботі. Цьому сприяє спільне вивчення змісту програми навчання й виховання в спеціальному дошкільному закладі та створення спільного плану роботи.

Основними завданнями корекційного навчання з фомування лексичної сторони мовлення для дітей із ЗНМ у дошкільному закладі є:

І. Формування узагальнювальної функції слова.

ІІ. Формування, уточнення і диференціація різних типів лексичних значень (синонімічних, антонімічних, багатозначних, похідних і основних), і відпрацювання в зв’язку з цим норм їх лексичної сполучуваності.

III. Формування поняття про слово як одиницю мови.

IV. Формування системи морфологічного словотвору.

V. Формування лексичної системності.

 

 

1. Жукова Н. С. Логопедия. Преодоление общего недоразвития речи у дошкольников / Жукова Н. С., Мастюкова Е. М., Филичева Т. Б. – Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1998. – 320 с.

2. Соботович Є. Ф. Концепція загальномовленнєвої підготовки дітей до шкільного навчання / Є. Ф. Соботович // Дефектологія. – 1997. – №1. – С. 12-14.

3. Трофименко Л. І. Програма колекційного навчання з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення / Трофименко Л. І. /. К. -2012. С. 38-49

4. Бойкова С. В. Развитие лексико-граматического строя речи у дошкольников с ОНР // Логопед в детском саду. – 2006. – №3. – С. 42-48.

5. Горай І. В. Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ / І. В. Горай // Реабілітаційна педагогіка: Теорія і практика. Полтава. -- 2009. ПДПУ. – С. 50.

6. http://bal.znaimo.com.ua/docs/2830/index-23001-1.html

7. http://www.logopedia.com.ua/Dovidnyk/ZNM.htm

8. http://lib.4i5.ru/sheet-5028&p=12.htm