Характеристика синдрому "згоряння", його ознаки і шляхи профілактики

Сьогодні, в умовах швидкісного темпу життя, у суспільстві змінюється відношення людей до роботи, вони втрачають впевненість у стабільності свого соціального і матеріального становища, у гарантованості робочого місця, загострюється конкуренція за престижну і високооплачувану роботу. Паралельно йдуть процеси вузької спеціалізації професій і, водночас, глобалізації із суміжними галузями. Швидко змінюються запити ринку праці, падає рейтинг ряду соціально значимих професій - медичних працівників, вчителів, учених. Як наслідок, - зростає психічна і емоційна напруга, що пов'язано зі стресом на робочому місці, виявляються тривога, депресія, синдром емоційного “згоряння”, психосоматичні розладу, залежності від психоактивних речовин (включаючи алкоголь, транквілізатори та ін.). 

У зв'язку із цим останнім часом у науково-популярних виданнях і у пресі все частіше зустрічаються такі терміни як: емоційне згоряння, емоційне згоряння, однак саме явище висвітлюється дещо спрощено. Дана проблема досить давно привертала увагу психологів різних напрямків. Ще у класичних дослідженнях Сельє, а пізніше - Лазаруса, Розенмана і Фрідмана було показано, що тривалий вплив стресу приводить до таких несприятливих наслідків, як зниження загальної психічної стійкості організму, поява почуття незадоволеності результатами своєї діяльності, тенденція до відмови від виконання завдань у ситуаціях підвищених вимог, невдач і поразок. Аналіз факторів виникнення подібних симптомів у різних видах діяльності, показав, що існує ряд професій, у яких людина починає відчувати внутрішнє емоційне спустошення внаслідок необхідності постійних контактів з іншими людьми.

Актуальність цієї теми і необхідність серйозного вивчення цього феномену визначається, з одного боку, наявністю при емоційному згорянні широкого спектра невротичних і психосоматичних симптомів, які вимагають диференційованого підходу до їх корекції. З іншого боку, синдром “згоряння” при відсутності належної профілактики і терапії неминуче приводить до зниження продуктивності у роботі професіоналів багатьох спеціальностей (а іноді - і цілих колективів) - аж до повної їх професійної непридатності.

Вперше поняття емоційне згоряння, синдром емоційного згоряння (англ.-burnout, burnout-syndrome) запропонував Х. Дж. Фрейденберг (США) у 1974 р. для характеристики психологічного стану здорових людей, які перебувають в інтенсивному і тісному спілкуванні із клієнтами, пацієнтами в емоційно насиченій атмосфері при наданні професійної допомоги.

Х. Дж. Фрейденберг пояснив, чому саме ним був обраний термін burnout - згоряння, перегоряння, згоряння. Аналогія полягає в тому, що люди, як і будівлі, іноді вигорають - під напругою життя у нашому складному світі внутрішні ресурси людей виснажуються, ніби вогнем, залишаючи величезну порожнечу усередині, хоча зовнішня оболонка може залишатися більш-менш незмінною.