+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
13
Мова:
Українська
проблемних ситуацій і, по друге, використовуватись для їх розв’язання [3]. З огляду на це дослідники виокремлюють проблемний та дослідницький експеримент [6], перший із яких розглядають як форму застосування хімічного експерименту в навчанні, що дає можливість організовувати (створювати) проблемну ситуацію та викликати інтерес учнів до пошуку причин спостережуваних явищ, а дослідницький експеримент – це експеримент, спрямований на розв’язання проблемної ситуації. Необхідно зазначити, що й дослідницький експеримент також може приводити до створення проблемних ситуацій, що, у свою чергу, потребує проведення нових або додаткових досліджень. З огляду на це В. Полосін [5] виокремив два випадки створення та розв’язання проблемних ситуацій: 1) на основі виконання хімічного експерименту, що потребує наступного теоретичного обґрунтування (Експеримент → Проблема → Теорія → Висновок) ; 2) на основі теорії з наступним експериментальним підтвердженням (Теорія → Проблема → Експеримент → Висновок).
Забезпечити розвиток учнів у процесі навчання хімії, як показали дослідження Ю. Суріна [6; 7], можливо на основі впровадження в навчальний процес проблемно-розвивального експерименту. Методика передбачає проведення стандартних та нестандартних дослідів, які сприяють створенню неочікуваних проблемних ситуацій і розширенню кругозору учнів, на уроках, факультативних заняттях. За такої методики навчання школярі постійно залучаються до розв’язання проблемних ситуацій різного рівня складності з опорою на конкретне джерело знань – хімічний експеримент. Учитель при цьому є консультантом, застосовує різноманітні методи активного навчання – проблемний виклад матеріалу, евристичний або поєднує їх.
У пошуковій ситуації учні є активними учасниками пізнавального процесу: формулюють проблеми, обґрунтовують гіпотези, складають план їх теоретичної або експериментальної перевірки, виконують дослідження, укладають самостійні висновки. Ознайомлюючись із новими варіантами взаємодії речовин в умовах проблемних ситуацій, вони досягають нового рівня розуміння цих властивостей, що забезпечує розвиток мислення.
Дослідником [6] виокремлено схему проблемного експерименту (Рис. 1) :
де Епробл. – експеримент, за допомогою якого створюють проблемну ситуацію; П – проблема; Г – гіпотеза; Т – теорія; Едосл. – дослідницький експеримент, який підтверджує гіпотезу і теорію; В – висновок; Еперевір. – перевірений експеримент, що підтверджує одержаний висновок.
Рис. 1. Схема проблемного експерименту
Застосовуючи проблемні досліди, необхідно враховувати, що для доведення або спростування гіпотези в ході розв’язання проблеми можуть використовуватись усі досліди, передбачені програмою, а з метою створення проблемної ситуації може бути використаний не кожний дослід. З огляду на це досліди, за допомогою яких учитель створює проблемну ситуацію, мають відповідати таким вимогам: 1) зміст дослідів має ґрунтуватися на засвоєних учнями знаннях, набутих уміннях та створювати посильну проблемну ситуацію; 2) їх проведенню має передувати показ одного або декількох дослідів, які сприяють розумінню проблеми учнями; 3) досліди мають викликати інтерес, збуджувати допитливість учнів [2].
Щоб створювати проблемні ситуації, учителю необхідно проаналізувати навчальний матеріал з точки зору змісту, структури, особливостей його засвоєння учнями та можливостей використання дослідів для створення та розв’язання проблем. Застосування проблемних дослідів необхідно передбачити в тематичному плануванні навчального матеріалу.
Учнів необхідно навчати розв’язуванню проблем – спочатку вчитель сам створює проблему і показує способи її розв’язання, потім проблемні ситуації аналізуються під керуванням учителя. У міру накопичення учнями знань і оволодіння вчителем досвіду використання проблемного підходу до навчання учням надається все більше самостійності як у формулюванні, так і в розв’язанні проблем.
Розглянемо методичні аспекти застосування проблемних дослідів під час вивчення окремих типів шкільного курсу хімії. У коротких методичних вказівках щодо їх проведення звертаємо увагу на назву досліду, його мету, необхідні реактиви та обладнання, актуалізацію наявних знань, формулювання проблеми, висунення гіпотези, розв’язання проблеми, висновки.
І. Дослід демонстраційний. Добування карбон (IV) оксиду та вивчення його властивостей.
Мета. Показати залежність властивостей карбон (IV) оксиду від його складу та будови.
Реактиви та обладнання. Шматочки мармуру та вапняку, хлоридна кислота (1: 4), вапняна вода, універсальний індикатор, натрій гідроксид (w=1%), лабораторний штатив, газовивідна трубка, штатив із пробірками.
Актуалізація наявних знань для усвідомлення проблем. Учням з курсу хімії 8 класу відомі загальні властивості кислотних оксидів, кислот лугів, солей. У вступній бесіді вони відновлюють у пам’яті властивості цих сполук.
Створення проблемної ситуації та формулювання проблеми. Спочатку розглядається карбон (IV) оксид. За складом він належить до оксидів неметалів. Це дає можливість стверджувати, що карбон (IV) оксид здатний виявляти загальні властивості оксидів неметалів. Ставиться проблема: за допомогою досліду перевірити, чи буде карбон (IV) оксид взаємодіяти з водою і лугами.
Висунення гіпотези. Учні передбачають, що карбон (IV) оксид, очевидно, виявляє хімічні властивості, подібні із загальними властивостями оксидів неметалів.
Розв’язання проблеми і висновки. Досліди демонструє вчитель.
Збирають прилад для добування карбон (IV) оксиду. У пробірку приладу опускають шматочок мармуру і додають хлоридну кислоту (1: 4). Спостерігають виділення бульбашок газу – карбон (IV) оксиду.
У пробірку з водою, підфарбованою універсальним індикатором, пропускають карбон (IV) оксид. Спостерігають зміну забарвлення індикатора.
Спочатку в пробірку з вапняною водою, а потім у пробірку з досить розбавленим розчином натрій гідроксиду пропускають карбон (IV) оксид. У першій пробірці спостерігають помутніння розчину, а у другій – його знебарвлення.
Учні пояснюють сутність спостережуваних дослідів, складають рівняння реакцій і доходять висновку, що карбон (IV) оксид виявляє