Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

хіміко-токсикологічний аналіз синтетичних «лікарських» отрут основного характеру (продовження)

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Тема: ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СИНТЕТИЧНИХ
«ЛІКАРСЬКИХ» ОТРУТ ОСНОВНОГО ХАРАКТЕРУ
 
План лекції
 
1. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних 1, 4-бенздіазепіну.
2. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних п-амінобензойної кислоти.
 
2. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних 1, 4-бенздиазепіну  
 
Похідні 1, 4-бенздіазепіну відносяться до транквілізаторів, до речовин заспокійливої дії. Найбільшу хіміко-токсикологічнузацікавленість представляють
ПрепаратRRRДиазепам (сибазон) -Cl-сн4HНитразепам (радедорм) -NO-H-HОксазепам (тизепам) -Cl-H-OH
Хлордіазепоксид (хлозепід, еленіум)
Фізико-хімічні властивості
1, 4-бенздіазепіни є слабкими основами. Основність сполук збільшується при наявності основних заступників. Так, хлордіазепоксид дає стійкі солі із сильними кислотами, виступаючи в якості однокислотного лугу. При введенні в ядро 1, 4-бенздіазепінів різних груп (-NO2, -ОН) основність сполук знижується.
1, 2-дигідропохідні 1, 4-бенздіазепину (оксазепам, нітрозепам) проявляють також слабокислі властивості за рахунок наявності в молекулі амідної групи.
Введення заступників в положення 1 і 3 знижує основність сполук, в основному, за рахунок стеричного екранування атому азоту в 4-м положені й затруднює його протонізацію.
Похідні 1, 4-бенздіазепину – кристалічні речовини білого або ясно-жовтого кольору. У воді добре розчинний хпордіазепоксид, діазепам і оксазепам розчинні в спирті і хлороформі. Нітразепам практично не розчинний в етиловому спирті і хлороформі. Найбільш висока розчинність похідних 1, 4-бенздіазепину спостерігається в апротонних розчинниках -диметилформаміді, диметилсульфоксиді.
Застосування
Похідні 1, 4-бенздіазепіну проявляють заспокійливу дію на ЦНС, володіють протисудорожною активністю, сприяють нормалізації сну, зменшують почуття страху, підсилюють дію снодійніх і анальгетичних речовин.
Препарати застосовуються при лікуванні невротичних станів, неврозах, міозитах, шизофренії, епілепсії, депресивних станах, при безсонні на ґрунті нервового розладу, при шкірних захворюваннях, що супроводжуються сверблячкою й ін.
Токсична дія.
Вибіркова токсична дія – психотропне, нейротоксичне чи зубумовлене гальмуванням ЦНС, ослабленням процесів збудження підкіркових утворень, гальмуванням нейронів спинного мозку і таламуса (центральна міорелаксація)
При прийомі терапевтичних доз можливі ускладнення: розлади травлення, серцево-судинні, нервово-психічні збудження, алергійні реакції.
Легкий ступінь omруєння характеризується млявістю, загальмованістю, сонливістю, розширенням зіниць, зниженням м'язового тонусу.
При отруєнні середньої ваги зазначені вище симптоми більш виражені, а також спостерігаються гіперемія обличчя, сухість шкіри, тахікардія. У ряді випадків відзначається ейфорія, м'язова гіпотонія.
Важка форма отруєння характеризується спутаністю свідомості, появою клонічних судорог, галюцінаторного синдрому. Смерть настає в зв'язку з дихальною і серцево-судинною недостатністю – судинний колапс, зупинка дихання, набряк легень.
Смертельна доза хлордіазепоксиду 1-2 г. Токсична концентрація в крові – 5-20 мг/л, смертельна – більш 50 мг/л.
Поводження в організмі.
Препарати всмоктуються в шлунку і тонкому кишковику. Механізм всмоктування – проста дифузія. Потрапляючи в кров, похідні 1, 4-бенздіазепіну на 80-95% зв'язуються з білками плазми.
Максимальна концентрація в крові при введенні через рот досягається через 2-5 годин після введення терапевтичних доз препаратів. Далі концентрація їх у крові зберігається протягом 2-х годин на одному рівні, після чого починає повільно знижуватися.
Найбільший вміст похідних 1, 4-бенздіазепіну відзначається в РКТ, тканинах мозку, печінки і нирках.
Метаболізм препаратів протікає в печінці.
Виводяться бенздіазепіни, в основному нирками у вигляді нативних сполук метаболітів.
Направлений хіміко-токсикологічний аналіз на похідні 1, 4-бенздіазепіну проводять відповідно до схеми:
Об'єкти дослідження – шлунок і тонкий кишковик із вмістом, головний мозок, печінка, нирки, кров, сеча.
Аналіз біологічного матеріалу на похідні 1, 4-бенздіазепіну і їх метаболіти виконується за 2-ма напрямками:
1 напрямок – за продуктами гідролізу 2-амінобензофенонами (метод Б. Н. Ізотова)
2 напрямок – за вмістом в об'єктах дослідження нативних сполук разом з метаболітами.
Переваги дослідження похідних 1, 4-бенздіазепину по продуктах гідролізу – 2-амінобензофенонам складається в можливості сумарно визначити нативние сполуки і метаболіти. При проведенні аналізу по 1 напрямку йому надається від’ємне судово-хімічне значення. При позитивному результаті необхідно продовжувати дослідження по 2 напрямку (по нативній сполуці і метаболітам), що дозволяє більш точно встановити природу отрути (особливо при наявності хлордіазепоксиду й оксазепаму, що мають ряд загальних метаболітів і гідролизуются до 2-аміно-5-хлорбензофенона).
Ізолювання по 1 напрямку (метод Б. Н. Ізотова) проводиться після деструкції гомогенізату органа 6 М розчином хлористоводневої кислоти. В результаті гідролізу об'єкта в колбі зі зворотним холодильником на гліцериновій бані (t 140-145°С) протягом 60 хвилин відбувається руйнування зв'язку білок – отрута і розрив азепінового циклу нативних отрут з утворенням бензофенонів.
Гідролізат очищують центрифугуванням і фільтруванням. Враховуючи, що бензофенони характеризуються основними властивостями, їх переводять в іонізований стан при підлужуванні водної фази розчином NaOH і екстрагують сумішшю хлороформ-пентанол (9: 1)
Ізолювання по 1 напрямку може проводитися полярними розчинниками (за методами А. А. Васильєвої – водою, підкисленою оксалатною кислотою, Стаса-Отто – спиртом, підкисленим оксалатною кислотою).
Похідні 1, 4-бенздіазепину екстрагують хлороформом з водної фази при рН 2-4 і рН 9-10 (або сорбують на полімерних сорбентах з наступним елююванням хлороформом). Після видалення opганічної фази залишок розчиняють у 6 М НCl і проводять гідроліз при 1200 С 20хв.Схема кислотного гідролізу похідних 1, 4-бенздіазепіну
ТСХ-скрннінг
I етап – у загальній системі розчинників хлороформ-диоксан-ацетон-25% розчин аміаку (45:
Фото Капча