Художник Олекса Новаківський

Олекса Новаківський – то ціла епоха в українському малярстві кінця ХІХ – початку XX століття. Творчість художника являє собою літопис буднів, своєрідне дзеркало життя західно-українського суспільства. За свідченнями його сучасників, він належав до тих художників, які не люблять працювати у тиші своїх майстерень, віддалені від реальності, замкнені у власному світі. О. Новаківський був справжнім народним художником і йому випало творити так, щоб пробуджувати у виснажених важкою недолею земляків-галичан високий дух українства.

Його ім'я добре відоме в Польщі, де він навчався, робив перші кроки у малярстві й утверджувався як художник. Роботи О. Новаківського зберігаються далеко за межами України, у приватних колекціях. Привезені українськими емігрантами, вони презентують глибоко філософське за змістом, самобутнє за колоритом, ліричне за настроєвістю і реалістичне за суттю малярство. Чимало з його творів дбайливо зберігається у родинах галицьких інтелігентів – сучасників майстра – і передаються у спадок з покоління у покоління. Проте вони, на жаль, недоступні для шанувальників мистецтва.

У сталінський період ім'я Олекси Новаківського взагалі замовчувалося, а коли в наступні роки митцеві врешті-решт було «дозволено» стати класиком, то згадувалося лише у помітно здеформованому, обкроєному вигляді. Під суворою забороною опинився і ряд важливих тем та фактів з його творчої біографії: довголітні стосунки із митрополитом А. Шептицьким, контакти з такими видатними сучасниками, як М. Вороний, родиною Барвінських, Колесс, Малицьких, Морачевських та багатьма іншими. Сюди відноситься також розгляд досі замовчуваних або маловідомих мотивів у творчості художника, – його праця над темою визвольних змагань УСС («Стрілецька Мадонна», «Ангел Смерті», проекти гербового знаку УСС, нариси до композиції «За волю»), твори релігійної тематики («Серце Ісуса», «Срібна Мадонна», «Мати Милосердя», ескізи саркофагу для праху Йосафата Кунцевича та ін.).

О. Новаківський – художник-інтуїтивіст, схильний до візіонерського мислення. Часи творіння для нього були свого роду містичним дійством, під час якого не просто фіксувалося бачене, а з елементів чуттєвої реальності синтезувалася інша, духовна, суть світу. Кожен образ Новаківський народжував у стані крайнього напруження духовних і фізичних сил, прагнучи, щоб його образи промінились сакральним натхненням, щоб очищали і піднімали людину над станом буденної свідомості.

У всьому українському живописі кінця XIX – початку XX ст. не було митця, крім О. Мурашка, який міг би зрівнятися з О. Новаківським у майстерності колористичного вирішення живописних полотен. Палітра його настільки багата й насичена дзвінкими кольоровими сполученнями, що живопис мимоволі асоціюється з музикою.

«В кожному своєму творові, – наголошував сам художник, – стараюся шукати музики... Під час малювання чую цілі симфонії. Тоді хотів би я віддати свої візії в милозвучних гамах, чистих тонах, в глибокім акорді». «Музикальність» творів О. Новаківського була тією визначальною рисою, що викликала чи не найбільше визнання і захоплення його сучасників.

За матеріальної підтримки А. Шептицького у Львові діяла приватна мистецька школа О. Новаківського (1923-1935). Атмосфера творчого ентузіазму, що панувала у цьому закладі, притягувала молодь з усіх куточків України – із Галичини, Буковини, Гуцульщини, навіть з Волині та Наддніпрянщини. За понад десятилітній період існування у її стінах навчалися більше 90 учнів, зокрема такі визначні майстри, як Г. Смальський, Р. Сельський, С. Гебус-Баранецька. Чимало художників, котрих доля змусила емігрувати, продовжували працювати у стилі Новаківського – Святослав Гординський, Іванка Нижник-Винників.

Діяльність мистецької школи Олекси Новаківського дозволяє розглядати її сьогодні як унікальне явище. Це був не тільки перший в Галичині мистецький заклад із чіткою українською національною орієнтацією, а й активний осередок духовно-мистецького життя, який і в наступні десятиліття мав широкий резонанс у діяннях української культури не тільки в Україні, а й далеко поза її межами – у багатьох країнах Західного світу.

Овсійчук В. Олекса Новаківський. – Львів, 1998. – 332с. : іл.

Олекса Новаківський: Малярство, графіка: 3 приват. зб. М. Мушники, Чехословаччина: Каталог / Авт. Л. Волошина. – Львів: Б. в., 1989. – 15 с. : іл.

Олекса Новаківський: Альб. / Вступ. ст. та упоряд. В. О. Островського. – К. : Мистец., 1973. – 22 с. : 29 л. іл.

Островський В. Олекса Новаківський. – К. : Мистец., 1964. – 40 с. : іл.

Островський В. О. Х. Новаківський: Каталог / Вступ. ст. В. Островського. – Львів, 1957. – 36 с. : іл.

Бабенков В., Свиридова Л. Людина полум’яної душі: [Про О. Х. Новаківського] // Комс. плем’я. – 1971. – 3 серп.

Барабан В. Заполонений красою: [Маловідомі факти Львів. Періоду життя і творч. митця] // Комс. плем’я. – 1970. – 29 груд.

Барабан В. Художник-земляк [О. Новаківський] // Вінниц. правда. – 1972. – 14 берез.

Батіг М. Олекса Новаківський та його творчість // Ленін. молодь. – 1956. – 12 верес.

Вардзарук Л. Мандрівка до Космача: [О. Новаківський на Гуцульщині] // Жовт. – 1982. – № 3. – С. 133.

Волошин Л. Автопортрети Олекси Новаківського // Образотв. мистец. – 1998. – № 1. – С. 52-54.

Волошин Л. Титанічна індивідуальність: [До 125-річчя з дня народж. худож. ] // Культура і життя. – 1997. – 1 жовт.

Волошин Л. Олекса Новаківський: творчий силует митця у феноменології українського духа // Образотв. мистец. – 2001. – № 2. – С. 12-20.

Гординський С. Про Олексу Новаківського і мистецьке життя Львова в його часи // Мистецтво української діаспори. – К. : Тріумф. – 1999. – (Повернуті імена). – Вип.. 1. – С. 257-260.

Гронський Й. Школа Новаківського: [Про першу Львів. малярську шк.. та її учнів] // Жовт. – 1984. – № 5. – С. 133.

Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР: Фото путівник / Авт. -упоряд. : І. О. Горбачова та ін. – К. : Мистец., 1986. – 160 с. : іл.

Із змісту: [Про О. Х. Новаківського]. – С. 60.

Джиловська А. Спадщина художника-земляка: [Про твори О. Новаківського, які знаходились у Вінниц. краєзн. музеї (тепер в обл.. худож.) ] // Вінниц. правда. – 1971. – 17 листоп.

Дзюба Б. Заполонений красою: [Значення творчості художника в розв. укр. живопису] // Літ. Україна. – 1969. – 31 січ.

Дорош Н. Видатний художник – наш земляк // Ленін. шляхом. – 1979. – 4 берез.

Дробчак Г. Пошуки ведуть краєзнавці: [Працівниками Вінниц. краєзн. музею знайдено чимало робіт художника] // Сіл. вісті. – 1976. – 5 трав.

Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини ХІХ – початку ХХ століття. – К. ; О., Либідь, 1990. – 311 с. : іл.

Із змісту: [Про О. Х. Новаківського]. – С. 281-295.

Історія українського мистецтва: У 6-ти т. – Т. 4. Мистецтво другої половини ХІХ-ХХ століття. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1970. – 433 с.

Із змісту: [Про О. Новаківського]. – 12, 13, 102, 200, 206-211, 222, 289, 293, 382.

Історія українського мистецтва: У 6-ти т. – Т. 5. Радянське мистецтво 1917-1941. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1967. – 478 с.

Із змісту: [Про О. Новаківського]. – С. 391-394, 397-400.

Крвавич Д. З новим баченням історії малярства: [Про кн. проф. Львів ін-ту народозн. НАН України В. А. Овсійчука, в т. ч. моногр. “Олекса Новаківський” (1998) ] // Укр. культура. – 2000. – № 2. – С. 12.

Мельник О. Світ краси і любові: [До 125-річчя від дня народж. ] // Уряд. кур’єр. – 1997. – 25 берез. – С. 8.

Мельник О. Художник [О. Новаківський], якого шанує весь світ // Тростянец. вісті. – 1996. – 30 листоп.

Мікоян С. Жив і творив для людей: Люди твої, Тростянеччино: [Про О. Новаківського] // Тростянец. вісті. – 1996. – 8 жовт.

Мушинка М. Майстер дрібної графіки: Невідомий О. Новаківський // Сучасність. – 1990. – № 2. – С. -; № 3. – С.

Мушинка М. Новознайдені картини Олекси Новаківського // Образотв. мистец. – 1990. – № 3. – С. 19-21.

Нариси з історії українського мистецтва / Ред. В. Г. Заболотний. – К. : Мистец., 1966. – 669 с. : іл.

Із змісту: [Про О. Новаківського]. – С. 137.

Нікітіна В., Висоцька І. Його визнав світ // Під. Буг. – 1992. – 28 берез.

Овсійчук В. О. Новаківський: [До 100-річчя з дня народж. ] // Жовт. – 1969. – № 10. – С. 110-114.

Островський В. Большой мастер // Львов. Правда. – 1965. – 29 авг.

Островський В. Художник яскравого таланту // Образотв. мистец. – 1972. – № 2. – С. 24-25.

Островський Г. Шевченко і художники (в т. ч. О. Новаківський) Західної України // Жовт. – 1968. – № 3. – С. 99.

Пачос Л. Майстрові живопису: [Про вист. Творів О. Новаківського у Львів. держ. музеї укр. мистец. ] // Вінниц. правда. – 1972. – 23 квіт.

Пестонюк І. О. Х. Новаківський – творець краси // Вогні комунізму. – 1972. – 14 берез.

Рубан В. В. Український портретний живопис другої половини ХІХ початку ХХ століття. – К. : Наук. думка, 1986. – 223 с.

Із змісту: [Про О. Новаківського]. – С. 4, 6, 95, 96, 108, 124, 130-136, 142, 188, 190, 204, 210, 212, 214.

Рябий М. Митець і патріот // Комс. плем’я. – 1972. – 14 берез.

Смольський Г. Олекса Новаківський: [До 30-річчя з дня смерті худож. ] // Вільна Україна. – 1965. – 29 серп.

Смольський Г. Олекса Новаківський // Жовт. – 1957. – № 2. – С. 127-130.

Чарівний пензель: [Про твори художника, які знаходь. у Київ. держ. музеї укр. образотв. мистец. ] // Нове життя. – 1990. – 18 серп.

Ясиевич В. Є. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков. – К. : Будивэльнык, 1988. – 184 с.