Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Індуїзм – національна релігія індусів. Основи віри та історичний шлях. Релігійні вірування у Стародавньому Єгипті

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

починаючи з додинастичного періоду і до прийняття християнства. За свою багатотисячолітню історію староєгипетська релігія пройшла через різні етапи розвитку: від Раннього, Древнього, Середнього і Нового царств до пізнього і греко-римського періоду.

Зображення багаточисельних божеств, знайдені в стародавніх єгипетських монументальних спорудах, викликали ряд серйозних розбіжностей в думках з приводу віросповідання перших мешканців цього регіону. Релігія Стародавнього Єгипту, за першим враженням політеїстична, насправді була монотеїзмом, як і інші великі релігійні вірування.
В наш час науковці прийшли до єдиної думки, що чисельні божества єгипетських храмів потрібно вважати посередниками чи втіленням Вищої Істоти, єдиного Бога, якому поклонялись жерці, посвячені мудреці, що жили в храмі. На вершині єгипетського пантеону посідає єдиний Бог, вічний, невидимий і скритий в прихований в незбагненній глибині своєї суті. Він породжує сам себе в безкінечності Всесвіту і має всі атрибути божественності. В Єгипті поклонялись не множині богів, а навпаки, під іменем якого-небудь божества – Богу тайному, що не мав ні імені, ні образу; домінуючою була ідея єдиного Бога. Єгипетські жерці визначали його так: «Той хто існує сам по собі; Першопричина будь-якого життя; Батько батьків; Мати матерів». Вони також говорили, що з нього витікає сутність всіх інших богів, за його волею світить Сонце, земля відділена від неба і гармонія царить в його творінні.
Проте, щоб полегшити народу віру в єдиного Бога, жреці виражали його атрибути і його різноманітні втілення у вигляді почуттєвих уявлень. Один з найдосконаліших образів Бога був преставлений у вигляді сонця з його головними характеристиками: формою, світлом, теплом. Душа сонця називалась Амон, або Ра, що значить «приховане сонце». Бог – це батько життя, а всі інші божества – складові частини його тіла. Теологи цієї релігії стверджували, що вища Істота якщо і єдина в своїй сутності, то не єдина в своєму втіленні. Він одночасно є Батьком, Матір'ю і Сином. Батько являє собою творчу силу, а Син – повторення Батька, підтверджує і виражає його вічні атрибути. В кожній єгипетській провінції була своя тріада тісно пов'язаних між собою божеств, що не порушувало божественної єдності, як і поділ Єгипту на провінції не порушував центральну владу.
Найголовніша тріада, або велика тріада Абідоса, складалась з Осіріса, Ісіди і Гора. Ця тріада була найпопулярніша у всьому Єгипті, оскільки Осіріс був втіленням Добра. Птах, Сехмет і Нефертум складали мемфіську тріаду; Амон, Мут і Хонсу – фівську. Проте трійця не була єдиною з догм, що зберігалась в Єгипті із первинних одкровень.
В священних книгах того часу зустрічається поняття перворідного гріха, спокутування гріхів, майбутнього воскресіння в плоті. Кожна зміна династій супроводжувалась посиленням монотеїзму, що забезпечувало Вищій Істоті панування над іншими поважними божествами.
Релігійному перевороту Ехнатона передував переворот Менеса, а задовго до нього Осіріса (V тисячоліття до н. е.). Деякі вчені вважають, що радикальні зміни в релігії відбулись в епоху Осіріса – фівського царя (4200 рік до н. е.), найтаємншого із всіх правителів, при якому був повсюди затверджений монотеїзм. Пізніше, у віруваннях єгиптян, той самий Осіріс став очолювати всевишній суд над душами померлих. За ритуалои «психостазії» (буквально – зваження душі) – церемонії останнього суду над померлим, душа, після смерті тіла, перевозилась на священному човні по водах Єлісейських полів. Шляхом човен освічував місця, де перебували уособлення проклятих душ, і вони радісно жестикулювали при вигляді просіявшого їм і до цього забороненого світла. Продовжуючи шлях, човен перетинав світліше місце, яке більш відповідає уявам про чистилище і наблидувався до верховного суду очолюваного Осірісом і 42 суддями. Серце померлого поміщували на одну чашу вагів, на іншій лежало перо – символ богині Маат. Якщо померлий вдіям більш добра чим зла, він залишався праведником і міг стати частиною містичного тіла бога Осіріса; в іншому випадку його серце пожирала потвора з головою крокодила та тілом гіпопотама і він втрачав будь-яку надію на загробне життя. Праведник міг потрапити до Яли (в Єлисейські поля). Наріжним каменем релігії була впевненість, що життя людини вічне, навіть після фізичної смерті.
Уявлення про житія в потойбічному світі не були у єгиптян завжди одними й тими ж. В архаїчний період безсмертя й вічне життя символізували зірки, які постійно виднілися на небосхилі (наприклад. Полярна зоря). Саме до неї прямували дуті померлих, тому вхід до піраміди робився завжди на північ. У Давньому царстві цю роль починає відігравати Сонце. Бог Сонця Ра мандрує вночі країною мертвих і вершить над ними суд. Пізніше цим почав займатися бог Осіріс, який став володарем загробного світу. Загробний суд добре описаний у 125-му розділі "Книги мертвих". У присутності Осіріса та інших богів вершиться психостасія: зважування серця померлого на вагах, урівноважених пером (символом богині істини та порядку Маат). Грішника поглинало страшне чудовисько Аммат (лев із головою крокодила), а праведник оживав для щасливого життя на Полях Іару – на "Полях очерету".
Духовний світ стародавніх єгиптян тісно пов'язувався з їхньою вірою в потойбічне життя. За релігійним ученням єгиптянин мав кілька душ. Головними були "Ка" та "Ба". "Ка" мислилась як духовний двійник людини, з яким вона зустрічається після смерті. В культі мертвих "Ка" відігравала дуже важливу роль. Гробницю називали "Будинком Ка", а жерця, що виконував поховальні обряди, – "служителем Ка". Ця душа забезпечувала померлому існування після смерті, робила можливим виконання життєвих функцій. Графічно "Ка" зображалась у вигляді руки, що підгримує, захищає.
"Ба" за аналогією можна назвати "чистим духом". Ця душа залишала людину після її смерті і прямувала на небеса. "Ба" мислилась як внутрішня енергія людини, її божественний зміст.
Створення інституту жрецтва сприяло виникненню у Стародавньому Єгипті храмової організації. Як особлива соціальна група, жрецтво сконцентрувало у своїх руках велику владу і було досить впливове. Воно брало участь у керівництві державою, входило до почту фараона, приводило до влади одні фараонські династії й скидало інші. Жреці внесли помітний вклад у накопичення астрономічних, математичних і медичних знань. За цих часів будувалися величні храми, зводилися статуї богів, розроблялися складні й урочисті релігійні церемонії, пишні ритуали.
Один з них – культ померлих – демонструє специфічні уявлення єгиптян про потойбічне життя. Померла людина вважалася сплячою і тому потребувала їжі, домашнього начиння. Звідси виникає ідея збереження тіла і мистецтво муміфікації. Для найбільш впливових осіб споруджуються грандіозні гробниці – піраміди. Найвідомішою серед них є піраміда фараона IV династії Хеопса. Вона займає площу понад 5 га і сягає висоти 146,5 м її складено з 2300 тис. відшліфованих кам'яних брил, вагою 2,5 т кожна. В цих культових спорудах вражають не лише розміри, а й якість роботи. Настінні розписи високого художнього рівня реалістично зображували земне буття померлого, який потребував уваги до себе і після смерті. Релігійний культ померлих, як бачимо, продовжував вікові традиції єгиптян, підтримання яких було повсякденною потребою.
 
ВИСНОВКИ
 
Історія індуїзму починається десь у другій половині ІІ-го тис. до н.е. і триває в наш час. Майже три з половиною тисячоліття індуїзм відігравав позитивну роль у розвитку і збереженні національної духовної культури. Через міграції населення, війни, іноземне панування, внутрішні чвари, філософські і релігійні пошуки індуїзм проніс і зберіг індійський національний менталітет. У цьому його незаперечна заслуга. У індуїзмі розвинувся культ богів – покровителів окремих каст, професій, місцевостей. Існували місцеві культи священних тварин, священних пагорбів та гір, священних дерев та гаїв (смоківниці, ашоки тощо), священних водоймищ.
Наявність в індуїзмі численних течій і напрямів, його релігійна розмаїтість полегшує його контактування з іншими релігіями. Він відкритий для всіх релігій, індуїст може молитися в будь-якому храмі, разом з віруючим іншої релігії і щиро вклонятися його богам. Цей універсалізм індуїзму дав йому багато переваг перед іншими релігіями, яким важко позбутися вікової спадщини релігійної нетерпимості. Одночасно слід згадати і про тяжке
Другою незаперечною якістю індуїзму є його широкий духовний діапазон. Він зачепив і намагався осмислити найширше коло духовних проблем, проблем ставлення людей одне до одного, до суспільства, природи і Бога. Він заклав традиції філософської думки Індії, глибоко вплинув на мислення індійців, зробив вагомий внесок у розвиток філософської культури людства.
Єгиптяни вірили, що непомітні для звичайної людини боги оселяються у збу-дованих спеціально для них житлах – храмах. Тут встановлювали великі статуї бо-гів або робили маленькі фігурки з бронзи чи глини. Єгиптяни гадали, що бог все-ляється в зображення і чує все сказане людьми, приймає їхні подарунки. Богам слу-жили жерці, які жили при храмах. Про життя богів єгиптяни складали розповіді – міфи. Єгиптяни вірили у загробне життя і дуже піклувалися про тіло померлого, щоб до нього знову могла вселитися його душа (Ка). Стародавні єгиптяни і до фараона відносилися, як до бога. Називали його сином Сонця. Усі повинні були підкорятися волі фараона – не тільки люди, але й сама природа.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
 
1.Жоль К.К. Индуизм в истории Индии: Учеб. пособие / К.К. Жоль.  –  К.: Bibliotheca Studiorum, 2001.  –  366 с.
2.Коростовцев М.А. Религия Древнего Египта. СПб.: Нева, Летний сад, 2000. – 464 с.
3.Лешан В. Ю. Релігієзнавство (кредитно-модульна система навчання): підруч-ник / В. Ю. Лешан, Я. Я. Чорненький ; МОНМС України, Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, Укр. акад. друкарства.  –  Чернівці: Рута, 2011.  –  631 с.
4.Лубський В. Історія релігій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Лубський, В. Козленко, М. Лубська, Г. Севрюков; Відкр. Mіжнар. ун-т розв. людини "Україна".  –  К.: ВК ТОВ "Тандем", 2002.  –  631 с.
5.Смолінський В.І. Релігієзнавство: Навч. посіб. / В.І. Смолінський, М.Д. Попович; Поділ. держ. аграр.-техн. ун-т. Каф. філос. та культурології.  –  Кам'янець-Поділ.: Аксіома, 2005.  –  371 с.
Фото Капча