Інфраструктура ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ" філії "Андріївське хлібоприймальне підприємство"

- спорудження будівель та об'єктів виробничого та невиробничого призначення;

- монтаж устаткування;

- проектно-пошукові, бурові та інші роботи, що пов'язані зі спорудженням відповідних об'єктів;

- капітальний ремонт будівель і споруд.

Основу планування капітального будівництва складають

розрахунки введення в дію виробничих потужностей, основних фондів і кошторисної вартості будівництва (реконструкції, розширення) об'єктів. Головна мета і кінцевий результат капітального будівництва — введення в дію виробничих потужностей. Планування його обсягів на підприємстві здійснюється в такій послідовності:

1. Уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностейпідприємства за відповідною номенклатурою продукції. З цією метоюперевіряються: наявність виробничих потужностей на початок плановогоперіоду; розрахунки їх використання; терміни освоєння проектнихпотужностей раніше введених об'єктів.

2. Оцінюються можливості приросту діючих виробничих потужностейза рахунок проведення організаційно-технічних заходів, технічногопереозброєння та реконструкції.

3. Визначаються необхідні обсяги введення в дію нових виробничих потужностей за рахунок розширення діючих об'єктів та нового будівництва.

В процесі планування капітального будівництва важливо визначити не тільки обсяги введення в дію виробничих потужностей, але і витрати, що з цим пов'язані. Це необхідно для того, щоб обґрунтувати економічну доцільність будівництва (розширення, реконструкції), вибрати оптимальний варіант здійснення капітальних вкладень, вести розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування тощо. З цією метою розраховується кошторисна вартість робіт, яка слугує ціною на спорудження певного об'єкту.

Кошторисна вартість будівництва — це виражені у грошовій формі нормативні (проектні) витрати на будівельно-монтажні роботи, на придбання устаткування, інструментів, інвентарю, на проведення проектно-пошукових робіт, а також на покриття інших витрат, що пов'язані з будівництвом. При цьому всі витрати, що передбачаються у кошторисах вартості будівельно-монтажних робіт, поділяються на:

- прямі витрати (основна заробітна плата робітників, вартість будівельних матеріалів, деталей, конструкції, витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів);

- накладні витрати (витрати на обслуговування та управління будівництвом);

- планові накопичення (нормативний прибуток будівельних організацій, що встановлюється у процентах до суми прямих і накладних витрат).

Розрахунки кошторисної вартості здійснюються за допомогою існуючих норм та нормативів витрат трудових і матеріальних ресурсів на виконання будівельних робіт.

Завдання введення в дію основних фондів визначаються як різниця між кошторисною вартістю будівництва об'єктів, що будуть введені в дію у плановому періоді, та витратами, що не утворюють вартості основних фондів.

Титульний список — це плановий документ, в якому встановлені терміни початку та закінчення будівництва (розширення, реконструкції) об'єктів, їх потужність, загальні витрати на спорудження, будівельно-монтажні роботи, щорічні розміри введення в дію основних фондів, а також зазначені підрядні та проектні організації, що виконують відповідні роботи, організації та підприємства-постачальники устаткування.

Початковим етапом капітального будівництва є його проектування. Проект, як кінцевий результат процесу проектування, являє собою комплекс документів, в яких обґрунтовується технічна можливість та економічна доцільність будівництва певного об'єкту. Процес проектування здійснюється, як правило, спеціалізованими територіальними проектними і пошуковими організаціями і охоплює два послідовних етапи робіт: 1) збір та підготовка необхідних матеріалів для проектування; 2) безпосереднє опрацювання проектів та розрахунки кошторисів .

На першому етапі розробляється техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) необхідності та доцільності будівництва (розширення, реконструкції) відповідного виробничого об'єкту. Зокрема ТЕО містить:

- обґрунтування потреб у продукції об'єкту, що передбачається будувати;

- характеристику проектної потужності, структури та спеціалізації об'єкту;

- обґрунтування джерел забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, енергією, водою, робочою силою;

- вибір територіального розміщення об'єкту (за умови будівництва нового);

- орієнтовні розрахунки обсягів капітальних вкладень та їх економічної ефективності;

- найважливіші проектні техніко-економічні показники діяльності об'єкту.

На базі затвердження ТЕО замовник разом з проектною організацією складає завдання на розробку технічного проекту, в якому наведена вся необхідна інформація для проектування. Завдання, зокрема, містить показники ефективності виробництва та капітальних вкладень, вимоги щодо використання досягнень науково-технічного прогресу тощо.

Другий етап — етап проектування. В залежності від розмірів і складності об'єкта, що проектується, може здійснюватися в одну або дві стадії. Для великих та складних об'єктів процес проектування розбивається на дві стадії: розробка технічного проекту та опрацювання робочих креслень.

До складу технічного проекту входять декілька розділів, найважливішими з яких є: економічна частина, генеральний план та транспорт, технологічна частина, будівельна частина, організація будівництва, кошторисна документація. Технічний проект разом із зведеними кошторисно-фінансовими розрахунками (після його затвердження керівництвом замовника) є основою для фінансування будівництва, замовлення устаткування та опрацювання робочих креслень. За виготовленими робочими кресленнями безпосередньо здійснюються будівельно-монтажні роботи.

Для об'єктів, будівництво яких ведеться за типовими проектами, або для невеликих і технічно не складних об'єктів, проектування здійснюється в одну стадію — шляхом розробки техно-робочого проекту, тобто технічного проекту з опрацюванням робочих креслень.

Капітальне будівництво може здійснюватися двома способами: підрядним та господарським.

Підрядний спосіб будівництва — це метод ведення робіт постійно діючими підрядними монтажними та будівельними організаціями (підрядники), які виконують роботи для різних замовників за договорами підряду. Згідно з підрядним договором підрядник приймає на себе обов'язки виконати своїми силами та засобами будівництво об'єкту у відповідності до проекту та вимог діючих будівельних норм та правил. Замовник зобов'язаний надати підряднику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію та забезпечити своєчасне фінансування будівництва, постачання технологічного устаткування, прийняти збудовані об'єкти та своєчасно сплатити їх.

Для виконання окремих комплексів робіт підрядник має право залучати інші спеціалізовані підрядні організації, підписавши з ними договори субпідряду. При цьому відповідальність перед замовником за виконання всіх робіт несе основний (генеральний) підрядник.

Господарський спосіб будівництва — це метод ведення робіт безпосередньо самим забудовником (підприємством чи організацією) власними силами та засобами. Підприємство-забудовник у цьому випадку одночасно виконує ролі керівника будівництва та виконавця будівельних робіт. З цією метою воно створює на період (будівництва необхідний апарат управління та виробничу базу, здійснює на тимчасовій основі набір робітників та залучення будівельної техніки.

 

Підприємство ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ»

філія «Андріївське ХПП» займається складським господарством та оптовою торгівлею зерном та соняшниковим насінням.

Виробнича інфраструктура ХПП складається з складських приміщень для зберігання зерна, приміщень для підготовки його до зберігання: зважування, сортування та сушка зерна, та приміщень забезпечуючих безперебійну діяльність підприємства.

Транспортне господарство складається з службових автомобілів, за допомогою яких здійснюється перевезення працівників.

Ремонтне господарство – майстерня, де відбувається ремонт та налагодження устаткування.

Енергетичне господарство – трансформаторна підстанція, необхідна за безперебійного забезпечення підприємства електричним струмом.

Складське господарство - склади, в яких зберігаються сировина, напівфабрикати та готова продукція.

 

 

Впровадження новітніх технологій сприяє оптимізації виробничого процесу та модернізації всіх його складових, але в свою чергу вимагає більш чіткого контролю над сучасним устаткуванням, обумовлює зростання споживання електричної енергії, проведення заходів для підвищення кваліфікації робітників.

Андріївське ХПП це підприємство яке стрімко розвивається, в зв’язку з цим об’єм робіт збільшується, що в свою чергу вимагає удосконалення його інфраструктури з метою скорочення часу на кожному етапі процесу заготівлі та поліпшення умов зберігання.

Одним з шляхів удосконалення інфраструктури на даному підприємстві є заміна механічної вагової на автоматичну, що призведе до більш точного вимірювання ваги зерна (насіння), яке підприємство закуповує з метою подальшої реалізації чи приймає на сезонне зберігання; механізація відбору проб та автоматизація їх аналізу призведе до запобігання ризику купівлі непридатного (зіпсованого) зерна (насіння); заміна застарілих сушильних пристроїв на нові більш ефективні.

Впровадження даних заходів удосконалення інфраструктури призведе до покращення ефективності роботи підприємства, а отже до підвищення фінансового результату в цілому.

 

 

Інфраструктура основною складовою господарської діяльності будь – якого підприємства є його інфраструктура , а її розширення і удосконалення призводить до вдосконалення процесу виробництва, оптимізації використання власного чи позичкового капіталу, підвищенню продуктивності та рівня оплати праці, збільшення робочих місць, зменшення витрат на виробництво, приріст доходу.

Отже результативність господарської діяльності, яка забезпечується оптимізацією кожної її складової, призводить до зростання економічних показників, а отже до підвищення життєвого рівня населення.

 

 

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КДЕУ, 2000. – 528 с., іл.

2. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. Ф.К. Беа, Э. Дихтла, М. Швайтцера. Пер. с нем. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 928 с

3. Экономика предприятия / Под ред. Грузинова В.П. – М.: Банки и биржи; ЮНИТИ. 1998. – 320 с. 

4. Экономика предприятия: Учебн. пособие. [П.А. Орлов и др.]; Под общей редакцией П.А. Орлова. – Харьков: Изд. ХГЭУ, 2000. – 400 с.

5. Экономика: Учебник. / Под ред. доц. А.С. Булатова. – М.: БЕК., 1995. – 632 с.

6. Экономическая стратегия фирмы: Учебн. пособие. / Под ред. проф. Градова А.П. – СПб: Специальная литература. 1995. – 416 с.

7. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. – 280 с.

8. Экономика предприятия / Под ред. В.М. Семенова. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 184 с

9. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И. Волкова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 520 с. – (Серия “Высшее образование”).

10. Справочник директора предприятия / Под ред. М.Г. Лапусты. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 704 с.

11. Горфинкель В.Я., Купрякова Е.М. Экономика предприятия. – М.: Юнити, 1996. – 368 с.

12. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми аналізу. – К.: Зв’язок, 2000. –152 с