Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Інтелектуальна компонента в структурі Соціально-демографічного потенціалу

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
У вітчизняній науковій думці дослідження категорії потенціалу за різними напрямами його проявів є досить поширеним, що обумовлено прикладним спрямуванням його дієвості та можливості оцінки перспектив розвитку відповідного об’єкту. У дослідженнях соціоекономічного напряму переважно простежується вивчення потенціалів виробничого, рекреаційного і трудового. Дослідження такої важливої категорії, як соціально-демографічний потенціал є менш поширеним, що негативно відображається на комплексній оцінці кваліметричних (кількісно-якісних) характеристик усього населення територіальної суспільної системи (ТСС), а не лише працеактивного віку.
Необхідність постійних наукових пошуків щодо формування та ефективності використання соціально-демографічного потенціалу обумовлюється тим, що він є базовим елементом національного багатства будь-якої країни, який визначає пріоритетні стратегічні напрями її розвитку [1, с. 54]. Питаннями формування та ефективного використання соціально-демографічного потенціалу почали активно займатись науковці відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону Інституту регіональних досліджень НАН України під загальним керівництвом У. Садової. На її думку, компонентну структуру такого потенціалу на найнижчому (базовому особистісному рівні) формують здоров’я, мораль, активність (пасіонарність), інтелект, організованість, освіта, професіоналізм та ресурси робочого часу [2, с. 407].
До питання соціально-демографічного потенціалу звертались такі вітчизняні вчені, як М. Долішній, С. Злупко, В. Костів, В. Куценко, В. Мікловда, М. Семикіна, Л. Семів, С. Пирожков, М. Пітюлич, М. Чумаченко, Л. Шаульська, Л. Шевчук та інші. Більш глибоке дослідження інтелекту має місце у працях таких вчених, як Т. Бауліна, С. Вовканич, Х. Копистянська, І. Мойсеєнко, В. Петренко, О. Стрижак, Л. Федулова та інших. Нами було поставлено завдання дослідження інтелекту як домінантної компоненти соціально-демографічного потенціалу, що детермінує його формування та ефективність використання. У сучасних умовах розвитку Української Держави це дуже актуальне питання, що обумовлює необхідність наукових досліджень у даному напрямі.
Соціально-демографічний потенціал розглядаємо як наявність та запас ресурсів населення, що здатні до самовідтворення і відзначаються мінливістю, при ефективному використанні яких забезпечується досягнення поставлених цілей, та який формують компоненти здоров’я, моралі, активності, інтелекту, організованості, освіти, професіоналізму та ресурсів робочого часу. Таким чином, носієм соціально-демографічного потенціалу виступає все населення незалежно від вікових, професійних та інших характеристик, коли, наприклад, трудовий потенціал в основному формує економічно активне населення.
Як вже зазначалось, компонентну структуру соціально-демографічного потенціалу складають здоров’я, мораль, активність (пасіонарність), інтелект, організованість, освіта, професіоналізм, ресурси робочого часу. Вважаємо, що інтелект посідає тут домінантне місце, оскільки саме ця складова є базовим імперативом «запасу» та інноваційної спрямованості реалізації особистісного потенціалу. Під інтелектом розуміємо рівень розумового розвитку людини, який дає змогу розпізнавати навколишні явища природи і суспільства, самостійно пізнавати природні та суспільні закони, узагальнювати закономірності розвитку природних і суспільних процесів, створювати нові системи знань, виробництва, культури, побуту тощо [3, с. 138].
Розуміючи значення інтелекту в формуванні соціально-демографічного потенціалу, зусилля органів державної влади, що володіють компетенціями в межах певної ТСС, повинні бути спрямованими на подолання дезінтелектуалізації та деформацій у сприйнятті способів досягнення успіху, адже сьогодні соціологічні дослідження доводять надзвичайно сумні тенденції в пріоритетності факторів успішності особистості, де освіта та інтелект поступаються вмінню обходити закон та родинним зв’язкам [4, с. 505-506]. Таким чином, сучасна молодь не усвідомлює необхідності розвитку особистісного інтелектуального потенціалу, будучи впевненою, що добре робоче місце їй забезпечать персональні зв’язки та інші суб’єктивні обставини.
За такої ситуації держава першочергово повинна вносити дієві корективи у формування «свідомості життєдіяльності» передусім дітей і молоді через нормативно-правове регулювання інтелектуальної компоненти. Тут вимагає підсилення програмний напрям, адже в даній сфері по суті сьогодні реалізується Державна цільова науково-технічна та соціальна програма «Наука в університетах» на 2008-2012 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19. 09. 2007 року № 1155, а також Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2009-2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28. 01. 2009 року № 41. Реформування освіти, а також розвиток науково-технічної та інноваційної сфери, що прямо стимулюють інтелектозростання особистості, постають одними з завдань Програми економічних реформ на 2010-2014 роки [5]. Низка інших нормативно-правових документів передбачають вибіркові аспекти формування та ефективізації інтелектуального потенціалу ТСС, тому вкрай необхідним є розробка комплексної програми розвитку інтелектуального потенціалу країни з дотриманням загальнодержавних цілей розвитку. На основі такого документу повинні консолідуватись зусилля всіх органів державної влади з постійним моніторингом ефективності реалізації управлінських рішень. Такий моніторинг варто здійснювати через оціночні показники інтелектуальної компоненти соціально-демографічного потенціалу.
Отже, інтелектуальна компонента соціально-демографічного потенціалу сьогодні вимагає підсилення управлінського впливу, що доводять негативні тенденції в деформації структури факторів досягнення успіху особистості та, як наслідок, поглиблення процесів дезінтелектуалізації. Важливим є формування цінності інтелектозростання як домінантного імперативу успішної трудового діяльності та можливості самореалізації. Лише за таких умов забезпечуватиметься соціально-економічних розвиток ТСС на довготривалу перспективу зі зростанням конкурентоспроможності на міжнародному рівні.
 
Список використаних джерел
 
1. Лега Н. Ю. Аналіз тенденцій розвитку соціально-демографічного потенціалу регіонів України / Н. Ю. Лега // Збірник наукових праць ЧДТУ «Серія економічна». – Вип. 21. – С. 54-58.
2. Садова У. Я. Соціальна політика в Україні: регіональні дослідження і перспективи розвитку: Монографія / У. Я. Садова. – Львів: ІРД НАН України, 2005. – 408 с.
3. Заболоцький Б. Ф. Національна економіка / Б. Ф. Заболоцький: Підручник. – Львів: Новий світ-2000, 2009. – 582 с.
4. Українське суспільство 1992-2009. Динаміка соціальних змін; за ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2009. – 560 с.
5. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки: Ліга Закон. ua [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT0030.html
Фото Капча