Інтелектуальна власність

права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальної власності. Конституція України у ст. 41 проголошує: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Таким чином, Конституція України розрізняє інтелектуальну діяльність і творчу діяльність. В усякому разі ці поняття не тотожні і не означають одне і те саме.

Творча діяльність або просто творчість – це діяльність, внаслідок якої народжується щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива лише людині, адже творити може лише людина, яка і є єдиним суб'єктом творчої діяльності. Природа інколи також створює унікальні шедеври, але в природі відбувається процес розвитку, а не творчості. Творчість – процес усвідомлений, цілеспрямований і, як правило, передбачуваний.

Творчість властива людині у будь-якій сфері її доцільної діяльності. Конституція України проголошує свободу творчості у ст. 54. Це означає, що людина може творити у будь-якій галузі діяльності все, що їй забажається. Проте обмеження творчості встановлюються законом: творчість не може бути антисуспільною, аморальною, спрямованою проти людства.

Творча діяльність – поняття більш широке, ніж інтелектуальна діяльність. До поняття «результати творчої діяльності» чи просто «результати творчості» або «творчі результати» належать будь-які результати творчості. Результати інтелектуальної діяльності – це результати творчої діяльності. Але результати інтелектуальної діяльності обов'язково мають відповідати встановленим вимогам закону. Лише за цієї умови результати інтелектуальної діяльності можуть стати об'єктами інтелектуальної власності. У разі їх невідповідності вимогам закону вони не можуть стати об'єктами правової охорони.

Інтелектуальна діяльність і творча діяльність – це розумова діяльність. У такому аспекті ці два види діяльності збігаються. Але не будь-яка розумова діяльність є інтелектуальною чи творчою. Людина може розумово працювати, але творчого результату не досягти. Слід мати на увазі й те, що розумовою діяльністю займається багато людей і з розвитком суспільства їх стає все більше. Це – вчені, інженери, вчителі, лікарі та ін. Творчість, внаслідок якої з'являється щось нове, властива далеко не всім.

Отже, інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим, що її результати неодмінно стають об'єктами правової охорони. Далеко не всі результати творчої діяльності стають об'єктами інтелектуальної власності і, отже, об'єктами правової охорони.

2. Які види експертизи бувають?

Експертиза (від лат. expertus – досвідчений, знавець) – розгляд, дослідження експертом-фахівцем справ, питань, що потребують спеціальних знань. У найбільш загальному вигляді експертиза – це спосіб аналізу причинно-наслідкових зв'язків не тільки стосовно того, що вже відбулося, але й того, що очікується, має або може відбутися; це спосіб пізнання певної реальності у тих випадках, коли ця реальність не піддається прямому вимірюванню, обрахуванню і взагалі якому завгодно «об'єктивному дослідженню».

Класифікація експертиз має велике наукове та практичне значення. Для практики вона забезпечує правильний вибір спеціальних знань, які слід використати при отриманні інформації з будь-якого джерела, дає змогу визначити напрям методичного й організаційного забезпечення експертиз.

Види експертиз:

І. Криміналістична експертиза

Дослідження почерку і підписів

Дослідження реквізитів документів

Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів

Криміналістичне дослідження транспортних засобів

ослідження ідентифікаційних номерів та рельєфних знаків

Дослідження лакофарбових матеріалів і покрить

Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів

Дослідженн спиртомістких сумішей

Дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин

Дослідження сильнодіючих і отруйних речовин

ІІ. Інженерно-технічна експертиза

Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди

Дослідження технічного стану транспортних засобів

Транспортно трасологічні дослідження

Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів

Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками

Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів

Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд

ІІІ. Економічна експертиза

Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності

Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій

Дослідження документів фінансово-кредитних операцій

IV. Товарознавча експертиза

Визначення вартості машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання

Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу

V. Експертиза у сфері інтелектуальної власності

Дослідження пов'язані з винаходами і корисними моделями

Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури. Інтелектуальна власність одночасно аналізується у економічній теорії, теорії раціоналізаторства та винахідництва, теорії наукових досліджень та юриспруденції. Остання, в свою чергу, аналізує інтелектуальну власність з позицій права інтелектуальної власності, під яким у країнах континентального права розуміють міжгалузевий інститут цивільного права. Оскільки Україна відноситься до континентальних правових систем, ключові положення права інтелектуальної власності містяться у Четвертій книзі Цивільного кодексу України. В Україні напрацьовано значну правову базу, яка стосується захисту прав інтелектуальної власності. В цілому система законодавства України у сфері інтелектуальної власності є досить наповнена, та враховує світовий досвід. Однак більшість Законів у Верховній Раді України з 2004 року не були переглянуті, і доопрацьовані з урахуванням тенденції до інтеграції України до ЄС.

Способом захисту прав інтелектуальної власності визнаються закріплені законодавством матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких відновлюються (визнаються) порушені (оспорені) права і здійснюється вплив на порушника прав інтелектуальної власності.

Список використаних джерел

1. Понікаров В. Д., Єрмоленко О. О., Медведєв І. А. Авторські права та інтелектуальна власність. Підручник. Х: ВД «ІНЖЕК», 2008. – 304 с.

2. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К. : “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 108 с.

3. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.

4. Цибульов П. М., Чеботарьов В. П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред. к. е. н. М. В. Паладія. – К. : ТОВ «Альфа-ПіК», 2004. – 56 с.

5. Дроб'язко В. С., Дроб’язко Р. В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с