Інтенсивна технологія вирощування пшениці озимої в умовах ТОВ “Інвестагропром” Черкаської обл., Кам'янського р-ну, с. Тилепине

 

 

ТОВ «Інвестагропром» має приватну форму власності. Знаходиться в Черкаській області, Кам'янському районі с. Тилепене. Господарство базується на вирощуванні зернових та технічних культур.

Господарство розміщене в Лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом.

Грунти в господарстві:

Чорноземи – найродючіші ґрунти в Черкаській обл.. Вони характеризуються диференціацією профілю (через відсутність розподілу колоїдів, як це спостерігається в підзолистих ґрунтах), сприятливою для розвитку рослин слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину, добрими фізичними властивостями, високим вмістом поживних поживні речовини [12].

За вмістом гумусу чорноземні ґрунти поділяють на малогумусні (3-5%) і середньогумусні (понад 6%). Переважають чорноземи типові. Чим важчий гранулометричний склад ґрунту, тим вищий вміст гумусу. Отже, характерною ознакою чорноземних ґрунтів є нагромадження великої кількості стійких гумусових сполук. У метровому шарі ґрунту їх міститься 400-600 т/га. Вміст валового азоту в чорноземах становить 0, 2-0, 5%, Р2О5 – 0, 15-0, 30 і К20 – близько 2, 0-2, 5%. Глибокий гумусовий горизонт із зернисто-грудкуватою структурою обумовлює сприятливі водно-повітряні властивості чорноземних ґрунтів – добру водопроникність, високі вологоємність і аерацію. Чорноземи мають також високу вбирну здатність (30-40 мг•екв/100 г ґрунту) [12].

Чорноземи типові мало- і середньогумусні добре насичені кальцієм і магнієм, реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН =6, 0. 6, 7), в карбонатних рН=6, 8. 7, 0 [12].

Гранулометричний склад чорноземів, що залягають у Черкаській обл, є більш легким. За ступенем окультурення вони бувають слабко-, середньо і добреокультурені. Такий умовний поділ за окультуренням проведено згідно з агрохімічними аналізами, а також на основі обліку змін фізичних і фізико-хімічних властивостей [12].

Чорноземи типові поділяють на мало- і середньогумусні. Кількість мулистих частинок збільшується. Ці ґрунти добре оструктурені, насичені гідроксидами кальцію і магнію. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабокисла. Гумусовий шар досягає близько 85-100 см [12].

Отже, грунтово-кліматичні умови достатньою мірою дозволяють вирощувати озиму пшеницю.

 

 

Закономірності розвитку людського суспільства вимагають стабільного підвищення урожайності та покращення якості щорічно вирощуваної продукції рослинництва. Урожайність будь-якої культури є результатом впливу на рослину космічних та антропогенних факторів [6].

Врахувавши та максимально використавши природні фактори, своєчасно та в повному об’ємі, забезпечивши рослини іншими факторами життєдіяльності, можна щорічно отримувати урожайність заданої величини і певної якості продукції [6].

Обґрунтування величини урожайності та якості продукції в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах, на сонові біологічного контролю за ростом і розвитком рослин, застосування науково-обгрунтованих технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур називають програмуванням урожайності [6].

При програмуванні орієнтуються на 3 рівні урожайності:

1. потенціальна урожайність (ПУ)

2. дійсно-можлива урожайність (ДМУ)

3. реальна господарська урожайність (РГУ) [4].

Потенціальна врожайність – це максимально можлива, що визначається генетичними можливостями та біологічними особливостями рослини, приходом та ефективністю використання нею ФАР за оптимальних параметрів факторів життя. Вона можлива за умови повного задоволення потреб фітоценозу в усіх факторах життя впродовж вегетації [7].

Дійсно-можлива урожайність формується в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах за ідеальної технології, її можуть обмежувати недостатня вологозабезпеченість, біогідротермічний та біокліматичний потенціали місцевості, природна родючість грунту та ін [6].

Реальна господарська урожайність – встановлюється на аналізу врожайності районованих та перспективних сортів на сортодільницях, наукових установах [6].

Процес програмування урожайності с/г культур повинен передбачити зростання її величини від виробничої до дійсно-можливої та потенціальної, що можна відобразити через схему:

РГУ – ДМУ – ПУ

Таким чином, інтенсивна технологія вирощування с/г культур передбачає використання програмування урожайності як реального засобу наближення її величини від виробничої до дійсно-можливої, яка з розвитком людської цивілізації буде наближатись до потенціальної [6].

 

 

Потенціальну урожайність основної частини урожаю вираховують за формулою, запропонованою А. О. Нечипоровичем:

 [6],

де: ПУ – потенціальна урожайність основної частини при використанні фотосинтетичної активної радіації, ц/га; [6] Qфар – сумарний прихід ФАР за період вегетації культури, млн. ккал/га; Кфар – коефіцієнт використання ФАР;

10 – математичний коефіцієнт;

q – теплотворна здатність 1кг основної продукції сільськогосподарської культури, ккал;

С – стандартна вологість продукції;

a – сума частин основної та побічної продукції [6].

Розрахунок ПУ пшениці озимої для типових умов Черкаської обл.

Період вегетації пшениці озимої 25. 09-5. 10-10-15. 11; 20-25. 03-5-15. 07

QФАР = 83 (вересень) +290 (жовтень) +60 (1/2 листопад) + 133 (1/3 березень) +540 (квітень) + 750 (травень) + 790 (червень) + 400 (1/2 липень) = 3046 млн. ккал/га;

КФАР – 3%; 1, 5%

10 – математичний коефіцієнт;

q – 4. 45 ккал;

С -14%;

а -2. 2

*Всі дані, використані у даному пункті курсової роботи були взяті з методичних вказівок з програмування урожайності сільськогосподарських культу [6].

3. 4. Визначення дійсно можливої урожайності (ДМУ) за вологозабезпеченістю, біогідротермічним потенціалом, біокліматичним потенціалом, природною родючістю грунту

ДМУв – це рівень науково-обгрунтованого рівня урожайності з урахуванням використання рослинами тієї вологи, яка потрапляє у грунт