Інтерактивні технології формування професійних компетенцій

‒цінується позиція й знання кожного учасника;

‒можна поділитися своїм досвідом і проаналізувати його в комфортній атмосфері без примусу;

‒є можливість навчатися, виконуючи практичні дії;

‒можна припускатися помилок, що не призводитиме до покарання або негативних наслідків;

‒немає оцінок та інших «каральних» засобів оцінювання нових знань.

У ході тренінгового заняття найчастіше використовують методигрупової дискусії, міні-лекції, ігрові методи (ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діяльні, імітаційні, ділові).

Отже, тренінг – це:

‒нові підходи (співробітництво, відкритість, активність, відповідальність) ;

‒нові знання (інтенсивне засвоєння, уточнення) ;

‒позитивні цінності, ставлення, ідеали;

‒нові уміння і навички (ефективної комунікації, самоконтролю, лідерства, роботи в команді, аналізу ситуацій і прийняття рішення).

Метод проекту – така форма роботи, за якої учасники набувають знань у процесі планування та виконання практичних завдань-проектів. Проект дає можливість тісно поєднати теорію з практикою, передбачає використання сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Суть методу проектів – стимулювати інтерес педагогів до нових проблем, які передбачають наявність певної суми знань, та показати практичне застосування набутих знань.

Позитивним у проектній діяльності є набуття таких компетенцій:

формування системи знань про проекти;

• розвиток проектного мислення, мотивів і поведінки партнерства та співробітництва;

• планування своєї роботи;

• уміння аналізувати;

• уміння приймати рішення;

• уміння створювати кінцевий продукт;

• здатність оцінювати себе й інших;

• формування особистісних якостей.

Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує на створення певного продукту. Залучення до проектної діяльності сприяє розвитку творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, стимулює процес самовдосконалення.

Кейс – метод (метод аналізу ситуацій).

В основу кейс-методу покладені концепції розвитку розумових здібностей.

Суть методу полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень із певного розділу тієї чи іншої дисципліни чи виховної теми.

До основних його переваг належить:

технологізація й оптимізація;

• методологічне насичення;

• застосування в навчанні різних типів і форм;

• компетентнісний підхід.

Робота над кейсом передбачає:

• розбір конкретної ситуації з певного сценарію, який включає самостійну роботу;

• «мозковий штурм» у межах малої групи;

• публічний виступ із представленням і захистом запропонованого рішення.

Завдання кейс-методу полягають у:

•набутті навичок використання теоретичного матеріалу для аналізу практичних проблем;

• виробленні вмінь формулювати питання і запити;

• формуванні вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначеності;

•розвитку навичок якісного та чіткого висловлювання та відстоювання власної позиції.

Кейс-метод має певні переваги, великий потенціал для формування особистісних компетенцій:

• формування соціальної активності;

• розвиток працьовитості;

• формування креативності;

• розвиток здатності до конкурентоспроможності;

• формування готовності взяти на себе відповідальність за результати власної діяльності;

• формування впевненості в собі;

• розвиток вольових якостей, цілеспрямованості;

• формування навичок роботи в групі;

• формування навичок комунікативної культури.

Дискусія – (лат. – розгляд, дослідження) – суперечка, обговорення певного питання. Дискусія займає провідне місце серед форм роботи, тому що створює оптимальні умови для: розвитку аналітичних та комунікативних навичок, формування здатності до виваженої аргументації;

• розвитку здатності відстоювати власну думку, критично ставитися до власних і чужих суджень;

Види дискусій:

•»круглий стіл» -бесіда, де обмінюються думками;

•форум -обговорення, в якому експертна група обмінюється думкамиз аудиторією;

• симпозіум -обговорення, у процесі якого учасники виступають з повідомленнями, представляючи власну позицію; відповідають на запитання аудиторії;

• дебати -обговорення, побудоване на основі заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо.

Ігрові інтерактивні методи

Види ігор: ділові, рольові, дидактичні, імітаційно-моделюючі.

Ділова гра – це форма відтворення предметного та соціального змісту життєдіяльності учасника, моделювання тих систем, умов, зв'язків, характерних для цієї діяльності як цілого.

У діловій грі відтворюються лише найтиповіші узагальнені ситуації впродовж невеликого проміжку часу. За допомогою знакових засобів будується життєва чи професійна ситуація, близька до реальної діяльності.

Кожна ділова гра повинна ґрунтуватися на діалогічних формах взаємодії учасників і призначена для розвитку творчого мислення, оволодіння знаннями, практичними навичками, відпрацювання індивідуального стилю спілкування та поведінки, формування умінь проявляти ініціативу та самостійність у вирішенні нагальної проблеми.

Ділову гру можна розглядати як моделювання її учасниками професійної діяльності, імітацію реальних фахових ситуацій.

Рольова гра дозволяє здійснювати пошук ефективних форм взаємодії в рамках кооперації, демонструвати недоліки стереотипної поведінки. Під час гри виникає нова якість – ігровий стан особистого переживання ігрових вражень, які залишаються в досвіді особистості як цілісне, здатне виникати знову в подібних ситуаціях.

«Рольові ігри» сприяють не лише розвитку вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших. Суть рольової гри полягає в розігруванні учасниками заданих проблемних ситуацій.

У результаті рольової гри створюються умови для розуміння власних почуттів і дій, долається безліч перешкод комунікації, формується механізм оцінки та регуляції актів своєї поведінки відповідно до поведінки інших.

Таким чином, завдяки рольовій гріформуються ключові компетентності та розвиваються особистісні якості учасників.

У ході гри можливим є колективне розв′язання психолого-педагогічних конфліктів, складних педагогічних проблем, пошук інновацій.

Метод мозкового штурму. Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін. Мозковий штурм є колективним пошуком нетрадиційних шляхів розв'язання проблем. Цей метод враховує психологію не лише окремої людини, а й колективу, що дає змогу залучати з глибини підкірки мозку підказку до розв'язання задачі. Під час мозкового штурму забороняється будь-яка критика (словесна, жестова, мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Усі висловлені ідеї записують для розгляду групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей» поділяються на «противників» і «прибічників» з метою виявлення слабких місць і виправлення їх. Цей метод використовують у роботі з педагогами під час семінарів-практикумів.

Коучінг

Філософія коучінгу виходить з того, що людина від природи безмежно талановита і має величезний потенціал, який не реалізується нею повною мірою. У її голові є відповіді на всі питання. Привести до ладу думки, делікатно допомогти виокремити і сформулювати проблему, визначити цілі, шляхи і засоби їх досягнення – завдання коуча.

Головне завдання в коучінгу – допомогти педагогові позбутися цієї «виняткової здібності», тобто поліпшити якість свого життя і дати можливість бути щасливим «тут і зараз». Коуч не дає готових порад та рекомендацій, а допомагає знайти власні рішення актуальних проблем.

Коучінг – це інтерактивний процес підтримки окремих людей і організацій, який полягає в тому, щоб сприяти максимальному розкриттю їхнього потенціалу, оптимізації психічної норми шляхом сприяння проявленню досі не реалізованого ресурсу для вирішення надзавдань у різних сферах життя в контекстах, що постійно змінюються.

Якщо стисло схарактеризувати зміст, підходи, методи і технології роботи коуча з точки зору психологічної науки, можна виділити декілька основних напрямків:

1. Коуч створює специфічну атмосферу взаємної довіри та ініціативної амбітної готовності прийняти виклик перемоги над собою та успіх в досягненні своєї мети. Це досягається за допомогою, зокрема, технологій ефективного слухання, фокусування уваги.

2. Коуч сприяє досягненню поставлених цілей, структуруванню алгоритмів цілепокладання, прийняття рішень, планування та мотивації за допомогою відповідних методик і технологій.

3. Коуч розкриває творчий потенціал педагога з метою доступу до ідей, інноваційних можливостей.

Коучінг як професійна дисципліна вивчає факти і закономірності, механізми та способи створення передумов максимального саморозкриття потенціалу особи чи організації, включаючи професійне самоусвідомлення та лідерство, самовдосконалення та саморегуляцію.

Аналіз підходів, методів та технологій коучінгу свідчить, що він, з одного боку, спирається на загальновідомі методи психологічної науки: спостереження, опитування, бесіда, тестування, моделювання тощо, а з іншого – має власні стандартизовані та апробовані процедури, моделі та технології самоактуалізації.

Людина завжди прагнула розвиватися, творити, шукати межі своїм здібностям та досягати певної мети. Коучінг базується на засадах гуманітарної психології, яка спирається на людську гідність та справжні цінності.

Коуч має формувати вміння і навички безпосередньо в контексті роботи. В коуча немає відповідей, в нього є питання, які допомагають учасникам знайти відповідь.

Коучінг – це мистецтво створення, за допомогою бесіди і поведінки, середовища, яке полегшує рух людини до бажаних цілей; це система реалізації спільного соціального, особистісного та творчого потенціалу учасників процесу з метою отримання максимально можливого ефективного результату.

Виділяють чотири базових етапи коучінгу: постановка мети, перевірка реальності, вибудовування шляхів досягнення і, власне, досягнення (він ще йменується етапом волі).

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті, їх учасники засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка).

Упровадження інтерактивних технологій у методичну роботу забезпечить формування професійних компетенцій, що сприятиме творчому та професійному росту педагога, формуванню готовності вчителя до роботи з обдарованими дітьми, становленню вчителя-майстра.