Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Інтернет як середовище реалізації політичних відносин

Предмет: 
Тип роботи: 
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок: 
51
Мова: 
Українська
Ціна: 
330 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Проблеми взаємозв'язку мережі Internet та політики
1.1. Потужність реалізації політичних відносин у мережі Internet
1.2. Види політичної діяльності в мережі Internet
1.3. Роль держави в регулюванні політичної діяльності в мережі Internet
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
Вступ: 

Актуальність теми дослідження. Широке застосування нових інформаційних і комунікаційних технологій є необоротною тенденцією світового розвитку й науково-технічної революції останніх десятиліть. Особлива роль у цьому процесі належить глобальній мережі Інтернет, яка, будучи специфічним інтерактивним засобом масової комунікації, уже активно використовується в політичному процесі, кидаючи виклики його традиційним інститутам і механізмам. 

Найважливішою якісною ознакою нової віртуальної реальності є її глобальність. Інтернет не визнає умовностей державного суверенітету, форм політичної участі, ієрархічних структур, політичних партій й інших інституціональних суб'єктів політики. Політичні наслідки використання мережі суперечливі й неоднозначні. З одного боку, Інтернет дозволяє знімати географічні і структурні обмеження прямої політичної участі, колективної дії, усувати дистанцію між громадянами й особами, що приймають рішення, розширювати горизонти культури громадянства.

З іншого боку, необхідно враховувати, що сучасні інформаційні технології, у міру розширення їхньої сфери застосування в повсякденному житті, роблять суспільство більше уразливим перед політичним контролем, сприяють нарощуванню й удосконаленню інструментарію політичного панування, створюють потенційну можливість авторитарної соціалізації і маніпулятивного впливу на особистість. Більш того, певною мірою розвиток нових інформаційних технологій сьогодні кидає виклик інтересам суспільної й державної безпеки. Багатогранна проблема регулювання цих процесів має технічні, політичні, моральні, економічні й правові (у тому числі міжнародно-правові) аспекти. 

Таким чином, актуальність теми курсової роботи пояснюється нагальною потребою початку проведення міждисциплінарного дослідження особливостей існування й функціонування політики в умовах розвитку технологій інформаційного суспільства. 

Мета роботи полягає у виявленні нових можливостей, викликів і погроз, які постають перед політикою у зв'язку з розвитком і поширенням нових інформаційно-комунікативних технологій. 

Відповідно до теми і мети роботи сформульовано завдання дослідження:

  • формулювання основних понять важливих для аналізу ролі Інтернету в сучасній політичній комунікації; 
  • знайомство з історією зародження й розвитку Інтернет;
  • з'ясування досвіду державного регулювання мережі; 
  • виявлення нових можливостей застосування Інтернет в області політичних технологій;
  • розуміння політично значимих наслідків поширення Інтернет комунікацій у суспільстві.

Відразу варто відзначити, що дана проблематика є новою для української політичної науки. У роботі використано максимально доступне коло джерел, серед яких особливе місце займають статті Д. Г. Іванова «Російський і український Інтернет як засіб політичної комунікації», «Політичний PR в Інтернеті: російські реалії», роботи Д. Н. Пєскова «Інтернет: політична утопія?», Б. В. Овчинникова «Віртуальні надії: стан і перспективи політичного Рунету», а також праці А. В. Дмитрієва, Ю. Росича, А. Е. Шадріна, І. І. Засурського та ін. 

Крім традиційних джерел інформації, у роботі залучалися дані з web-сайтів мережі Інтернет, зокрема, електронні журнали «internet.uа», «polit.uа», «politstudies.uа». Додатковим матеріалом також з'явилися результати перших соціологічних досліджень аудиторії Інтернету, проведені в Росії та Україні в 1999/2000-х рр. 

Необхідність комплексного дослідження політичної комунікації обумовлена її значенням у період демократичних перетворень, який характеризується певною нестабільністю політичної системи Росії та Україні. Політичне життя Росії та Україні на сучасному етапі є результатом процесу політичної трансформації, який зачепив всі сфери життєдіяльності суспільства, у тому числі і її інформаційно-комунікаційну: розпад радянської політичної системи спричинив розрив старих взаємозв'язків і появу нових, найчастіше однобічних і вертикальних, які характеризуються фрагментарністю та локальністю.

В цілому у взаємодії між інститутами влади й суспільством досить часто спостерігається небажання першої йти на відкритий контакт і відсутність ефективних каналів зв'язку, форм впливу й контролю інших над державними інститутами, прихованість, бюрократичність. Це можна пояснити, з одного боку, "хворобливими" для будь-якої політичної системи змінами і їх незавершеністю, недостатнім розумінням і увагою до процесу політичної комунікації між владою й суспільством. Очевидно, що все це негативно позначається на процесі демократизації. Зі зміною політичних процесів, інститутів починають розвиватися нові відносини в політико-комунікаційній сфері, що відбивають характер перетворень, що протікають у суспільно-політичному житті.

Однобічний зв'язок у системі "влада-суспільство" поступово поступається місцем двостороннім відносинам, що породжує проблеми відкритого функціонування органів державної влади й управління і їхній діалог з населенням. Від того, якими будуть ці відносини, багато в чому залежить стабільність політичної й соціальної систем. Досвід пострадянського періоду показує, що відсутність об’єктивних, ефективних, двосторонніх політичних комунікаційних зв'язків призводить у майбутньому до високої соціальної напруженості, наростанню конфліктів, непередбачуваності подій, падінню легітимності політичних інститутів, виникненню кризових ситуацій. 

Збільшення кількості каналів і джерел поширення політичної інформації, зростання числа акторів політичних процесів, що представляють інтереси різних груп стратифікованого українського суспільства, підсилюють необхідність узгодження політичних позицій, що, у свою чергу, приводить до значного підвищення ролі процесу політичної комунікації й виникає потреба його ретельного вивчення. 

 

Список використаних джерел: 
  1. Агамирзян И. Р. Мировой опыт реализации концепции электронного правительства // Технологии информационного общества - Интернет и современное общество: труды V Всероссийской объединенной конференции. - СПб, 2002. 
  2. Акопов А. И. Типологическая характеристика сетевых периодических изданий Интернета // Акценты. - Воронеж, 2004. - № 1-2.
  3. Анохин М. Г., Павлютенкова М. Ю. Информационно-коммуникативные технологии в политике // Вестник Российского университета дружбы народов. - 1999. - № 1. 
  4. Анохина Н. В., Малаканова О. А. Политическая коммуникация/ Политический процесс: основные аспекты и способы анализа / под ред. Е. Ю. Мелешкиной. – М.: "Инфра-М", 2001. 
  5. Байков В. Д. Интернет: поиск информации и продвижение сайтов. - СПб., 2000. 
  6. Белкин С., Воронин В., Устименко С. Интернет и власть // Власть. - 1999. - № 9. 
  7. Бережков А. Использование сети Интернет в предвыборной кампании в США . М.: Компас. 1999.
  8. Бикметова Т. И. Информационные технологии в региональном политическом процессе // Международная конференция "Информация. Коммуникация. Общество". Тезисы докладов и выступлений. - СПб., 2001.
  9. Буданцев Ю. А. Социология массовой коммуникации. - М. : МНЭПУ, 2005. 
  10. Булкина И. В. Теория политической коммуникации Гарольда Д. Лассуэлла: Автореф. дис. канд. социол. наук. - Казань, 2000. 
  11. Варданян Е. А. Информационное пространство политики: Автореф. дис. канд. филос. наук. - Ростов-на-Дону, 1997. 
  12. Василенко В. И., Василенко Л. А. Интернет в системе государственной службы. - М., 1998. 
  13. Василенко Л. А., Митин А. И., Павлов А. Н. Глобальная компьютерная сеть Internet (работа с информационными службами): Компьютерный практикум. - М., 1998. 
  14. Горный Е. Интернет для журналистов // Русский Журнал. 27.05.99 г. http://russ.ru/ netcult/99-05-27/gorny.htm.
  15. Грачев М. Н. Политическая коммуникация: теоретико-методологический анализ // Политическая мысль. – 2004. - № 2.
  16. Грачев М. Н. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, векторы развития // Политическая мысль. – 2004. - № 1.
  17. Грачев М. Н., Мадатов А.С. Демократия: методология исследования, анализ перспектив // Политическая мысль. – 2004. - №№ 5-6.
  18. Данилов Д. Интернет как инструмент политического PR // Мир Internet. – СПб, 2001. - №10.
  19. Дмитриев А. В., Латынов В. В., Яковлев И. Г. Политика, политология, интернет. - М., 2002. 
  20. Докторов Б. Политический Интернет // Петербургский журнал социологии. - 1999. - № 2.
  21. Залесский П. К. Политические симпатии аудитории Интернет // СМИ и политика в России. Социологический анализ роли СМИ в избирательных кампаниях. - 2000. - №№ 3-6.
  22. Иванов Д. Российский интернет как средство политической коммуникации. Первая глава истории политрунета // Русский журнал. http://www.russ.ru/netcult/history/20020313-pr.html#fn1.
  23. Иванов О., Быковский Е. Сетевые "игры в политику" становятся все серьезнее // Итоги. - 1999. - № 15. 
  24. Иванов Д. Г. Интернет как средство политической коммуникации // Русский Журнал: http://www.russ.ru/netcult/history/20020313.html.
  25. Иванов Д. Г. Политический PR в Интернете: современные реалии // Интернет-маркетинг, 2002. - № 4.
  26. Интернет и общество / под ред. И. А. Семенова. - М., 2002. 
  27. Информационная политика: Учебник // под общ. ред. В. Д. Попова. - М., 2003.
  28. Использование интернет-технологий в решении коммуникативных проблем в сфере политики и бизнеса: теория и практика / доклад Фонда эффективной политики, февраль 2001.
  29. Калькинен Г. В сети начался политический сезон. Правые осваивают новую медийную площадку // Независимая газета. - 2002. - № 193.
  30. Кемрадж А. С. Правовые аспекты использования Интернет-технологии. - М., 2002.
  31. Клепцов М. Я. Информационные системы органов государственного управления. - М., 2006. 
  32. Костыгова Ю. Сетевые СМИ: занимательная типология // Мир Internet. - 2002. - № 4.
  33. Малишевский Н. Н. Технология и организация выборов . — Минск: Харвест. - 2003. 
  34. Наумов В. Особенности правового регулирования сети Интернет // Право и Интернет: http://www.russianlaw.net.
  35. Никитов В. А. , Орлов Е. И. Информатизация парламентской деятельности США, Канады и государств Европы // Научно-техническая информация. – 2004. - № 9. 
  36. Нисневич Ю. А. Информационный фактор политической модернизации// Вестн. МГУ: Политические науки. - 2001. - № 3. 
  37. Носик А. СМИ русского интернета: теория и практика // Интернет для журналиста. - М., 2001.
  38. Овчинников Б. В. Виртуальные надежды: состояние и перспективы политического Internet’a // Полис. - 2002. - № 1. 
  39. Павлютенкова М. Ю. Новые информационные технологии в современном политическом процессе // Власть. - 2000. - №8. 
  40. Песков Д. Г. Интернет как политический институт в России // Проблемы политической трансформации и модернизации России. - М., 2001.
  41. Политологические и исторические ресурсы Интернета: Материалы "круглого стола" студентов-политологов Российского университета дружбы народов // Вестник Российского университета дружбы народов. - Сер.: Политология. - 2000. - № 2.
  42. Посикера Л. Р. Политическая коммуникация в условиях избирательных компаний: анализ концепций и технологий: Автореф. дис. канд. полит. наук. - М., 1994.
  43. Пушкарева Г. В. Политические коммуникации. – М.: Юнити, 2002.
  44. Райков А. Н. Информационно-аналитические технологии в органах исполнительной власти // Информационно-аналитический бюллетень. - М., 2005. - № 2. 
  45. Раскладкина М. К. Влияние интернет на информационную инфраструктуру // Сборник научных трудов "Актуальные проблемы теории коммуникации". - СПб.: СПбГПУ, 2004.
  46. Скрипнюк И. И. Политическая реклама и политический PR // Общество и политика: Современные исследования, поиск концепций. - СПб., 2000. 
  47. Сметанин М. Виртуальное партстроительство // Русский Журнал: http://www.russ.ru/netcult/history/20020328. html.
  48. Социология и Интернет: перспективные направления исследования // мат. науч. конф. “Современное информационное общество”. – М., 2005.
  49. Средства массовой информации в Internet // Computer Weekly. - 2005. - № 45. 
  50. Технологии в политике и политическом управлении / под общ. ред. М. Г. Анохина, В. С. Комаровского, Ю. И. Матвеенко. - М., 2000. 
  51. Туронок С. Г. Интернет в политике. – М.: Издательский дом Международного университета, 2003.
  52. Туронок С. Интернет и политический процесс // Общественные науки и современность. - 2001. - № 2. 
  53. Чеснаков А. А. Ресурсы internet и политические технологии: состояние и перспективы развития // Вестник МГУ: Социология и политология. - 2004. - № 4. 
  54. Чугунов А. В. Интернет и политика как объект междисциплинарных исследований // Политическая наука и политический процесс в России: Тезисы Всероссийской научной конференции. - СПб., 2000. 
  55. Чугунов А. В. Политика и интернет: политическая коммуникация в условиях развития современных информационных технологий // Автореферат. - СПб., 2000. 
5379
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (093) 202-63-01,
 або телефонуйте: (093) 202-63-01, (066) 185-39-18.