Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія споживчої кооперації. Праці теоретиків

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Динаміка процесів в нинішній споживчій кооперації
2. Початок реформування споживчої кооперації
 
1. Динаміка процесів в нинішній споживчій кооперації
 
Динаміка процесів, які відбуваються сьогодні в споживчій кооперації України, нагадують радикальні зміни в нашій державі і суспільстві. Нинішні історичні перетворення, пов’язані зі становленням державності України, поставили споживчу кооперацію перед необхідністю розв’язання складних проблем. Головна – вибір шляху, способів визначення стратегії соціально-економічного розвитку, трансформації системи в економіку України, відродження демократичних засад діяльності кооперативних організацій і підприємств, підвищення їхньої економічної ефективності, ініціативи та підприємливості. Слід зазначити, що на все це, і не без успіху, на початку діяльності ми затратили величезні зусилля. Однак мусили дійти висновку, що реструктурування, зміни в економічній політиці, удосконалювання керування, самі по собі структурно-організаційні заходи не дозволять докорінно змінити ситуацію. Так, пошук головної ланки тривалий час ішов «методом тику». І практика нас переконала, що ключове значення для подальшого розвитку споживчої кооперації мають усе ж таки: упорядкування відносин власності, відродження реального власника кооперативного майна, підвищення зацікавленості й активізація участі пайовиків у діяльності споживчих товариств і кооперативних підприємств. Це – основа основ. Тут необхідно не лише змінити весь механізм життєдіяльності системи. Врятувати кооперацію могла лише, образно кажучи, пересадка серця. Більше того, слід було переробити, перебудувати на новий лад психологію, мислення, спосіб дії і працівників споживчої кооперації, і пайовиків. А тут уже рахунок іде на мільйони.
З другого боку, реформування відносин власності ускладнювалося тим, що багаторічний курс керівництва колишнього Радянського Союзу на злиття усіх форм власності в єдину соціалістичну призвів до суттєвої деформації кооперативної власності, її усуспільнення і знеособлення, відчуженості об’єктів власності від пайовиків, надмірної концентрації майна у вищих структурних ланках системи – споживчих спілках. Так, на початку 90-х років ХХ століття базова ланка споживчої кооперації – споживчі товариства, які найбільше наближені до пайовиків, володіли лише 31% кооперативного майна. Пайовий фонд, сформований за рахунок індивідуальних внесків членів споживчих товариств, що були, по суті, їхньою приватною власністю, становив лише 3% від загальної суми кооперативного капіталу. Таким чином, споживча кооперація входила в період реформування економіки України практично одержавленою структурою, що значною мірою втратила свої демократичні принципи і ринкові основи господарювання.
Ситуація погіршувалася несприятливими соціально-економічними умовами, що склалися в країні на перших етапах реформування економіки. Процеси проходили болісно й іноді суперечливо. Загальний кризовий стан економіки, насамперед її агропромислового комплексу, інфляція, безробіття, зниження доходів населення, особливо сільського, непомірні відсоткові ставки за використання банківських кредитів, нестабільна система оподаткування призвели до різкого зниження обсягів діяльності та погіршення фінансового становища кооперативних організацій і підприємств. Все це створило значні проблеми із задоволенням матеріальних і соціальних потреб населення, істотно знизило мотивацію участі та зацікавленість пайовиків у зміцненні і забезпеченні ефективної праці кооперативних організацій і підприємств. Та все ж становлення ринкових відносин, відродження конкуренції в цілому і перші прояви її на сільському споживчому ринку вже на початку 90-х років активно підштовхували кооперативні організації до змін. Однак і чинники, що стримували цей процес, були ще надзвичайно сильні. Сильні, окрім названого, тому, що ми не мали ні теоретичної, ні законодавчої бази для радикальних реформ, у тому числі для реформування відносин власності. Ми не мали цієї бази не лише в споживчій кооперації, а й у державі в цілому. Не було визначеності навіть на рівні таких основних понять, як «кооперативна власність», її природа. У високих державних кабінетах точилися багатоголосі дискусії про те, що таке споживча кооперація – це комерційна структура чи державні підприємства? Будувалися далекосяжні плани роздержавлення, або, простіше кажучи, приватизації. Рецидиви тієї політики де-не-де трапляються й досі.
 
2. Початок реформування споживчої кооперації
 
Однак для того, щоб розпочати реформування, слід було передусім вирішити питання правового становища споживчої кооперації. І це вдалося зробити. Закон України «Про споживчу кооперацію», прийнятий у квітні 1992 року, встановив її правовий статус, законодавчо закріпив незалежність і самостійність системи як масової громадсько-господарської організації. А головне -держава визнала право власності споживчої кооперації і виступила гарантом її недоторканності.
Після прийняття цього, по суті, визначального документа головну увагу сконцентрували на розробці та впровадженні механізму реалізації його положень. По суті, це був етап, що знаменує собою початок створення, або відтворення, якщо розглядати його крізь призму історії, національної споживчої кооперації. Падали, демонтувалися підвалини споживчої кооперації соціалістичного зразка. Було внесено зміни і доповнення в статути кооперативних організацій усіх рівнів. Споживчі товариства отримали право самостійно планувати і здійснювати господарсько-фінансову діяльність, визначати організаційну структуру, кількість працівників, форми і системи оплати праці. Кардинальним кроком стало надання споживчим товариствам права безпосереднього володіння, користування і розпорядження приналежним їм майном і фінансовими ресурсами. Я особливо підкреслив би цю обставину, щоб був зрозумілий радикалізм цих процесів. Так, це була свого роду революція, що відбувалася «згори – вниз». Вона давала право прийти до влади (адже в кого власність, у того і влада) низовим, первинним ланкам системи. Споживчі товариства отримали повну господарську самостійність. Це на першому етапі.
Далі для зміцнення первинної ланки ми здійснили перерозподіл кооперативного майна на користь споживчих товариств, у результаті чого їхня частка у
Фото Капча