Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія та духовна культура ногайців буджакської орди: історіографічний огляд

Предмет: 
Історія
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Буджацької Орди, проте, багато сучасних українських авторів не тільки не вносять нічого нового в розробку проблеми, але й повертаються до гіпотез що давно стали анахронізмом. Так, наприклад, Ю. Гоман у дисертації знов підтверджує версію про походження назви ногайців від імені темника Ногая і вважає, що ногайці існували в Північному Причорномор’ї з XIII ст. [42, 13]. Певний внесок до розробки нашої проблеми знаходимо в інших роботах останніх років, зокрема захищених як кандидатські дисертації -

І. Смирнова [43], С. Паламарчук [44], В. Грибовського [45] та ін. Більш позитивної оцінки заслуговують дослідження одеського історика С. Гізера. В його роботах, узагальнених в кандидатській дисертації [46], дається авторська періодизація проникнення ногайців у Буджак, а також аналізується соціально-економічний розвиток Буджакської Орди в XVI-XVIII ст. і причини її виникнення. Дисертація присвячена вивченню ряду аспектів історії ногайців на південному заході
України в кінці XV-XVII ст., на підставі аналізу письмових і археологічних джерел.
Значний внесок у вивчення ногайців Буджака вніс А. Шабашов, опублікувавши низку статей, присвячених цій проблематиці [47, 85-87; 48, 373-389; 49, 114- 131]. На основі картографічних джерел і списків ногайських аулів, він проаналізував назви поселень, які- походять від імен родових підрозділів, що мешкали в них, і реконструював родоплемінну структуру Буд- жацької Орди кінця xViII – початку XIX ст. [48]. Автором були виявлені основні і найбільш численні родоплемінні угрупування орди, серед яких кипчаки, мангити, туркмени, конирати, киргизи, китаї, найма- ни, керєїти, кияти, кенегеси, келеше [48]. Також було з'ясовано, що в Буджацькій Орді кількість нащадків монгольських племен, яка наближається до 1/3 від всієї чисельності орди, значно більше, ніж припускалося раніше [49]. Спорадично до ногайської проблематики зверталися й інші одеські історики – О. Бачинська [50, 9-15], В. Кушнір [51, 114-115; 52, 3-5], які висвітлювали окремі питання щодо ногайців Буджака.
Серед сучасних російських дослідників не можна не відзначити роботу В. Трепавлова, яка на сьогодні детально висвітлює найважливіші аспекти історії Ногайської Орди [53]. Це дослідження виконано на основі архівних матеріалів, а також інших східних і західноєвропейських джерел, російських літописів тощо. Автором розглядається її політичний розвиток, дана серія нарисів, що відображає різноманітні аспекти життя середньовічних ногайців – історичну географію, етнічний склад і чисельність населення Орди, її економіку, державність, відносини з Росією. Гідністю книги є значний розділ, що присвячений культурі ногайців, де згадуються і їх релігійні вірування, але, як і у інших російських авторів, мало уваги приділено но- гайцям Буджака. В. Трепавлов розглядає і ступінь дотримання ногайцями релігійних догматів ісламу – намазу, рамазану, хаджу, наявність мечетей, їх поховальну обрядовість, існування духовенства [56, 566-574].
Таким чином, найзначніший прогрес у ногаєзнав- чих студіях припадає на другу половину XX – початок XXI ст. З цього часу вперше можна казати про формування як окремої галузі ногаєзнавства – вивчення Буд- жакської Орди. Значні досягнення мають місце й у висвітленні загальних питань ногаєзнавства. Проте, деякі ключові проблеми цієї дисципліни дотепер залишаються остаточно нез'ясованими, зокрема походження ногайців, етапи та причини конкретних переселень на терени Північного Причорномор'я та ін.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Bennigsen A., Berindei M. Astrakhan et la politique des steppes nordpontiques (1587-1588) //Harvard Ukranian Studies. – Cambridge, 1980. – Vol. 3-4.
  2. Bennigsen A., Lemercier-Quelquejay Ch. La Grande Horde Nogai et le probleme des communications entre l'Empire Ottoman et l'Asie Centrale en 1552-1566 // Turcica. – Vol. 8. – Fasc. 2. – Paris; Strasbourg, 1976.
  3. Sokol E. Nogai Horde // The Modern Encyclopedia of Russian and Soviet History. – Vol. 25. – N. Y., 1981.
  4. Schmidt U. Bessarabien. Deutsche Kolonisten am Schwarzen Meer. – Potsdam, 2008.
  5. Скальковский А. А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. 1730-1823. – Ч. 2. – О., 1838.
  6. Скальковский А. А. Опыт статистического описания Новороссийского края. – Ч. 1. – О., 1850.
  7. Скальковский А. А. Болгарские колонии в Бессарабии и Новороссийском крае. – О., 1848.
  8. Скальковский А. О. Історія Нової Січі, або останнього коша запорозького. – Дніпропетровськ, 1994.
  9. Скальковский А. А. О ногайских татарах, живущих в Таврической губернии //ЖМНП. – 1843. – Т. XL.
  10. Скальковский А. А. О ногайских колониях Таврической губернии // Памятная книга Таврической губернии. – Вып. 1. – Симферополь, 1867.
  11. Сергеев А. А. Ногайцы на Молочных водах (1790-1832). Исторический очерк // ИТУАК. – 1912. – № 48.
  12. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: у 3 т. – Т. 1. – К., 1990.
  13. Аркас М. М. Історія України-Русі. – К., 1991.
  14. Грушевський М. Історія України-Русі: в 11 т., 12 кн. – Т. 4. – К., 1993; Т. 7. – К., 1995.
  15. Дорошенко Д. Нариси історії України. – Т. 1. – К., 1991.
  16. Багалей Д. И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. – М., 1887.
  17. Татищев В. Н. История Российская: в 7 т. – Т. 3-5. – М. ; Л., 1964-1965.
  18. Карамзин Н. М. История государства Российского: в 3 кн. – Кн. 2. – Т. 5-6. – М, 1989.
  19. Вельяминов-Зернов В. В. Исследование о Касимовских царях и царевичах. – Ч. 1-2. – СПб., 1863-1864.
  20. Перетякович Г. Поволжье в ХУ-ХУ1 вв. – М., 1877.
  21. Аристов Н. А. Заметки об этническом составе тюркских племен и народностей и сведения об их численности //Живая старина. – Вып. 3-4. – СПб., 1896.
  22. Смирнов В. Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII в. – СПб., 1887.
  23. Петрунь Ф. О. Нове про татарську старовину Бозько- Дністрянського степу. З зауваженнями проф. С. Дло- жевського // Східний світ. – 1928. – № 6.
  24. Петрунь Ф. Ханські ярлики на українській землі. До питання про татарську Україну // Східний світ. – 1928. – № 2.
  25. Петрунь Ф. Степове Побужжя в господарськім та військовім укладі українського пограниччя // Журнал науко- во-дослідчіх катедр. м. Одеси. – Т. 2. – № 2. – О., 1925.
  26. Варнеке О. Класова боротьба серед ногайців на початку XIX ст. // Східний світ. – 1994. – № 1-2.
  27. Варнеке О. До соціально-економічної історії таврійських ногайців // Східний світ. – 1929. – № 3.
  28. Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды // Ученые записки Мордовского гос. университета. – Вып. 11. – Саранск, 1960.
  29. Сафаргалиев М. Г. Ногайская Орда во второй половине XVI века // Сб. науч. работ Мордовского пединститута. – Саранск, 1949.
  30. Баскаков Н. А. Тюркские языки. – М., 1960; Баскаков Н. А. Введение в изучение тюркских языков. – М., 1969.
  31. Баскаков Н. А. Ногайский язык и его диалекты. – М. ; Л., 1940.
  32. Баскаков Н. А. Родо-племенные названия кыпчаков в топонимии Южной Молдавии // Топонимика Востока. Новые исследования. – М., 1964.
  33. Керейтов Р. Х. К вопросу о близости родоплеменного состава ногайцев и родственных им народов // ЭО. – 1999. – № 6.
  34. Кочекаев Б. -А. Ногайские отношения в ХУ-ХУШ вв. – Алма-Ата, 1988.
  35. Гаджиева С. Ш. Материальная культура ногайцев вXIX – начале XX в. – М., 1976; Гаджиева С. Ш. Очерки истории семьи и брака у ногайцев XIX – начала XX в. – М., 1979.
  36. Бачинский А. Д., Добролюбский А. О. Буджакская орда в XVI-XVП вв. (историко-археологический очерк) // Социально-экономическая и политическая история Молдавии периода феодализма. – Кишинев, 1988.
  37. Бачинский А. Д., Добролюбский А. О. Конец Буджакской Орды (По монетным находкам в погребальном инвентаре могильника у с. Бурсучень) // Нумизматические исследования по истории Юго-Восточной Европы. – Кишинев, 1990.
  38. Бачинский А. Д., Добролюбский А. О. Буджакская орда в XV^-XVП вв. – Б. м., б. г.
  39. Бачинський А. Д. Адміністративно-політичне управління Буджацьким степом та пониззям Дунаю. XVШ – початок XIX ст. // Архиви України. – 1966. – № 5.
  40. Бачинський А. Д. Економічний стан українських приду- найських земель у XVШ – на початку XIX ст. //Історіянародного господарства та економічної думки УРСР. – Вип. 6. – К., 1971.
  41. Бачинський А. Д. Едисанские ногаи в степях Нижнего Побужья // XV наукова конференція інституту археології АН УРСР. – О., 1972.
  42. Гоман Ю. О. Походження та етнополітичнийрозвиток причорноморських ногайців в XIII-XVI ст. : Автореф. дис.... канд. іст. наук. – К., 2002.
  43. Смирнов І. О. Кочове населення на південному заході України (кінець IX – перша половина XVI ст.) : Автореф. дис.... канд. іст. наук. – О., 1999.
  44. Паламарчук С. В. Територіальні структури Дунай- Дністровського межиріччя (кінець XIV – середина
  45. ст.) : Автореф. дис.... канд. іст. наук. – О., 2005.
  46. Грибовський В. В. Ногайські орди Північного Причор- номор ’яу XVUI – на початкуXIXст. : Автореф. дис.... канд. іст. наук. – Запоріжжя, 2006.
  47. Гізер С. М. Ногайські племена на південному заході України (кінець XV-XVII ст.) : Автореф. дис.... канд. іст. наук. – О., 2002.
  48. Шабашов А. В. К локализации поселений ногайцев Буд- жакской Орды в начале 19 века // Етнографічні дослідження населення України: Мат. І-ї Всеукр. етнологічної конф. – О., 1996.
  49. Шабашов А. В. Племена монгольского происхождения в составе Буджакской орды //Цырендоржиевские чтения-2006. Тибетская цивилизация и кочевые народы Евразии: кросскультурные контакты: Сб. науч. ст. – К., 2006.
  50. Шабашов А. В. Центральноазиатские древности Буд- жака (к вопросу о соотношении родоплеменного состава ногайцев Буджакской Орды и государства кочевых узбеков) // Лукоморье: археология, этнология, история Северо-Западного Причерноморья. – Вып. 1. -
  51. О., 2007.
  52. Бачинська О. Українське населення придунайських земель XVUI – початок XX ст. (Заселення й економічне освоєння). – О., 2002; Бачинська О. Українці приду- найського регіону в мультиетнічному оточені кінця
  53. - початку XIX ст. (на прикладі міста-фортеці Ізмаїл) // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: Мат. Міжн. наук. конф. – О., 2007.
  54. Кушнир В. Г Письменные сведения о скотоводстве ногайцев Северного Причерноморья // Тезисы второй областной историко-краеведческой научно-практической конференции. – О., 1991.
  55. Кушнір В. Г. Етнографічні записки Евлії Челебі про Північне Причорномор ’я // Челебі Е. Книга подорожі. Північне Причорномор’я. – О., 1997.
  56. Трепавлов В. В. История Ногайской Орды. – М., 2002.

 

Фото Капча