Історія української культури

Об’єднати населення України у життєспроможну націю може патріотично налаштована еліта, здатна на самопожертву і безкорисливе служіння суспільним ідеалам. У зв’язку з цим до істотних культурно-політичних зрушень у незалежній Україні слід віднести запровадження системи президентських нагород 1995 р. як форму консолідації нової, справді національної еліти. Окрім Почесної відзнаки Президента, затверджено орден Богдана Хмельницького, відзнаку “За мужність”, орден Ярослава Мудрого, орден княгині Ольги. Серед нагороджених діячів культури і освіти багато достойних цих почесних відзнак непересічних особистостей, наших сучасників.

Незважаючи на економічну кризу та інші негаразди, значних успіхів за роки незалежності досягли українські спортсмени. У цьому можна бачити продовження кращих традицій попереднього часу (з 639 олімпійських медалей, завойованих радянськими спортсменами, на рахунку українських – 444, в тому числі 196 золотих). Успішно виступили українські спортсмени на Олімпійських іграх в Атланті (США, 1996 р.). За підсумками змагань Україна увійшла в десятку кращих спортивних держав світу.

Скромнішими є успіхи сучасного українського кіномистецтва. Вийшло багато документальних фільмів, присвячених, в основному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них “Сад Гетсиманський” за мотивами творів І.Багряного, “Пастка” (за І.Франком), телесеріал “Роксолана” та ін. На 34-му кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільму “Ізгой” (за мотивами повісті А.Дімарова, режисер В.Савельєв, продюсер А.Браунер, ФРН) присуджено Гран-прі. На жаль, більшість талановитих українських кіноакторів сьогодні зайняті в інших сферах діяльності (театр, реклама, телебачення). Деякі з них знімаються у фільмах іноземних кіностудій. Нещодавно подією в кіномистецькому житті не тільки Польщі, а й України стала історико-пригодницька картина за мотивами твору Г.Сенкевича “Вогнем і мечем” за участю кількох українських акторів, включаючи й Б.Ступку. Створюються українсько-російські, українсько-французько-російські (“Схід-Захід”) та інші кінокартини. Закінчилися зйомки українсько-китайської кіноверсії повісті М.Островського “Як гартувалася сталь”, надзвичайно популярної в Китаї з його давніми традиціями подолання різноманітних кризових періодів і надзвичайно корисної нам у наших скрутних умовах. Цей фільм знімався на українській кіностудії, на українській землі повністю українським акторським складом. У 2000 р. завершилися зйомки на кіностудії ім. О.Довженка суто української масштабної кінострічки, присвяченої гетьманові І.Мазепі (“Молитва за Україну; режисер Іллєнко); відзнято кіноекранізацію романа П.Куліша “Чорна рада”, готується українська кіноверсія “Пригод бравого солдата Швейка”.

Продовження розвитку сучасного театрального мистецтва в Україні пов’язане передусім з діяльністю таких яскравих режисерів, як Р.Віктюк, Б.Жолдак, С.Данченко, Б.Шарварко.

Позитивним моментом у роботі державного телебачення стала трансляція художніх фільмів і телесеріалів українською мовою, перекомутація з 1995 р. УТ на канал, що раніше займало ОРТ, хоча робота Першого Національного мала б здійснюватися на значно кращому, ніж досі, рівні. Суттєво змінило зміст своїх програм Українське радіо. Вони стали професіональними, національно спрямованими. Проте зростає комерціалізація засобів масової інформації – газет, каналів телебачення, радіостанцій, серед яких значна частина орієнтується на маловибагливого і дезорієнтованого читача, глядача, слухача, поширюючи низькопробну й нерідко просто безвідповідальну інформацію та сурогатні вироби маскультівського ширвжитку. В країнах зі стійкими культурними традиціями подібні “твори” мало впливають на загальну культурну атмосферу в суспільстві , хоча й там на їх шляху вибудовуються перешкоди. У нас же, при відсутності кращих зразків, їх нерідко деструктивний характер залишає значно глиші рубці на душах людей, передусім, молодих, які нерідко сприймають розраховані на невігласів чи дикунів новітні “брязкальця” за останні досягнення сучасної світової культури. Масова культура є чинником, з яким необхідно рахуватися у вільному демократичному суспільстві, однак перетворювати цей різновид розважальної субкультури шоу-бізнесу на замінник або відповідник особистої чи колективної культури було б неприпустимою помилкою.

Розвиток української популярної музики останнього десятиліття пов’язаний з іменами І.Білик, П.Зіброва, Т.Повалій, О.Пономарьова, Руслани, А.Кравчука, Ані Лорак, В.Павлика, І.Сказіної та ін. Їх поява і творча еволюція щільно пов’язана з необхідністю задоволення потреби у своїй національній популярній розважальній музиці як складовій шоу-бізнесу. Практично кожен із перелічених виконавців має свою групу палких прихильників у всіх населених пунктах України. Однак поки що український шоу-бізнес програє російській конкуренції, що свідчить не стільки про нижчий рівень виконання, скільки про несформованість уявлення про престижність української популярної музики. Українські музиканти продовжують виїздити до Москви у пошуках продюсерів. Група “ВВ” здобула в Росії чималу популярність завдяки оригінальності свого лірично-“розхристаного” стилю, але її вплив на російський музичний ринок порівняно зі зворотним впливом російських виконавців і колективів є незначним. Видаються спеціальні журнали, присвячені сучасній українській естраді (напр. “Галас”).

Складним є розвиток літературного процесу в Україні. З одного боку, продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І.Драч, В.Дрозд, Р.Іваничук, П.Загребельний, Л.Костенко, Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко. З іншого боку, література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем (покупцем). Ця тенденція сприяє розвитку масової та популярної літератури, переважно російськомовної. Розквітають такі жанри, як фантастика, детектив, любовно-авантюрний роман. Відомими далеко за межами України письменниками-фантастами є Генрі Лайон Олді (колективний псевдонім Д.Громова та О.Ладиженського), А.Валентинов, М.та С.Дяченки, майстром любовно-авантюрного жанру вважається Симона Вілар (Н.Гавриленко).

Однак останніми роками інерційність мислення і рудименти старого життя усе далі відходять у минуле, а в сучасному культурному житті України можна відзначити обнадійливі позитивні тенденції, які віддзеркалюють процес національного духовного відродження українського народу. Яким буде його майбутнє, багато в чому залежить від цілеспрямованості в досягненні  мети і згуртованості різних верств і ланок суспільства, передусім, звичайно, органів державного управління, але щось, хай і невеличке, можливо, непомітне в загальному процесі, залежить від кожного громадянина Української держави.

Протягом ХХ ст. українська культура розвивалася в складних умовах, її поступ мав здебільшого суперечливий характер. Незважаючи на це, здобутки українських митців у галузі літератури, образотворчого мистецтва, досягнення вчених є вагомими й оригінальними. Складнощі будівництва національної держави за сучасних умов не повинні лякати молоде покоління громадян України, яке має стати гідним кращих національних традицій, повноправно увійшовши у ІІІ тис. нової ери в ролі зміцнілого в роки сучасних випробувань, здорового й культурно збагаченого, вповні свідомого майбутніх завдань, національно згуртованого організму.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1.Назвіть основні періоди, що їх пройшла у своєму розвитку новітня українська культура.

2.Які досягнення мав процес розбудови національної української освіти у добу національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр.?

3.З якою метою у 20-х рр. ХХ ст. була запроваджена ленінська політика “коренізації” і які реальні наслідки вона мала в Україні?

4.Назвіть перший політичний судовий процес, спрямований проти діячів української культури.

5.Назвіть представників “розстріляного відродження” в українській культурі.

6.Коли в Україні було запроваджено телебачення?

7.Хто такі “шістдесятники”? Який вплив справив рух “шістдесятників” на розвиток української радянської культури?

8.Поясність значення терміна “дисидент”. Назвіть центри дисидентського руху в Україні.

9.Коли і чому сформувалася Українська Ґельсінська Група, хто до неї увійшов і яка доля її членів?

10. Коли був прийнятий “Закон про мови в Українській РСР”, який його зміст? Як здійснювалося його запровадження?

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

 

1. В якій губернії було відкрито найбільше українських середніх навчальних закладів у добу Центральної Ради?

a. У Київській

b. У Полтавській

c. У Подільській

d. У Чернігівській

 

2. Де відкрився перший український народний університет за доби Центральної Ради?

a. У Полтаві

b. У Миколаєві

c. У Харкові

d. У Києві

 

3. У яких містах 1918 року відкрилися державні українські університети?

a. У Полтаві та Києві

b. У Києві та Кам'янці-Подільському

c.В Одесі та Києві

d. У Києві та Катеринославі

 

4. Хто став першим президентом Української Академії Наук?

a) М.Грушевський

b) А.Кримський

c) В.Вернадський

d) Д.Багалій

 

 

5. Хто керував роботою Молодого театру, заснованогоу Києві у 1918 році?

a. О.Загаров

b. Б.Кривецький

c. П.Саксаганський

d. Л.Курбас

 

 

6. Якого року було проголошено курс на "коренізацію" ("українізацію")?

a. 1923 року

b. 1925 року

c. 1933 року

d. 1917 року

 

7. Який фільм О. Довженка на Всесвітній виставці в Брюсселі включено до почесного списку двадцяти найкращих фільмів усіх часів і народів?

a. “Звенигора” 

b. “Арсенал” 

c. “Земля” 

d. “Аероград”, 

 

8. Де і коли в культурному житті України був проведений Перший фестиваль “Червона рута”? 

a. Київ,1991 рік

b. Чернівці, 1989 рік

c. Чернігів 1989 рік

d. Львів 1982 рік

 

9. В якому році Верховна Рада прийняла “Закон про мови в Українській РСР”, яким українська мова оголошувалася державною 

a. у 1991 р.

b. у 1989 р.

c. у 1990 р.

d. у 1979 р.

 

10. Коли була проголошена незалежність України? 

a. 19 лютого 1992 року

b. 28 червня 1991 року

c. 24 серпня 1991 року

d. 26 серпня 1992 року

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ

 

Тема 1. Загальне поняття про культуру, її матеріальні та духовні 

цінності ………………………………………………………………….         3                                                                                                                          

 

Тема 2. Культура на українських землях у найдавніші часи……        16             

 

Тема 3. Культура Київської Русі…………………………………….        36

Тема 4. Культура Галицько – Волинського князівства ………….        58                        

 

Тема 5. Культура України литовсько-польської доби

(XIV –перша  половина XVII століття) ……………………………         74 

 

Тема 6. Українська культура епохи бароко та Просвітництва 

(друга половина XVII – XVIII століття) ………………………….          87                         

Тема 7. Українське національно – культурне відродження 

(XIX – початок XX  століття) ………………………………………        111

Тема 8. Новітня українська культура ……………………………         141