Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні

Соціальне медичне страхування сформувалося в процесі історичного розвитку економічних систем. Найпростішою формою взаємного страхування були професійні і релігійні приватні спілки. Відшкодування збитків на поховання своїх членів, надання допомоги сім’ї померлого та для лікування захворілого здійснювали за рахунок внесків. Члени цих спілок сплачували вступний і щомісячний внески. Кошти, що їх надавали, мали цільове призначення, їх суворо контролювали.

За часів Середньовіччя (ХІV–ХV ст.) міське населення України мало організацію на німецький взірець, поділяючись на корпорації. Усі категорії людності були об’єднані в цехи. Цех був організацією взаємодопомоги, самоврядності, мав статут. Скарбничку цеху поповнювали вступними та регулярними внесками членів, штрафами, що їх сплачували порушники правил цеху та статуту. Із цих коштів надавали матеріальну допомогу вдовам і захворілим.

У ХVІ ст. розгорнули діяльність братства - церковні організації, що існували здавна. Відомі Львівське, Віленське, Луцьке, Київське та інші братства. Члени братства піклувались про хворих, допомагали матеріально, організовували шпиталі, які утримувалися коштом парафіян. Цехи ремісників і братства були одночасно колективом страховиків і колективом страхувальників. Слід зазначити, що у великих містах медичну допомогу заможним громадянам надавали дипломовані лікарі, які укладали з хворим угоду про лікування, як про звичайну торговельну справу. Плата за лікування була дуже високою.

Перехід до ринкових відносин багатьох країн Європи, формування торгових ринків, концентрація капіталу сприяли появі професійних комерційних страхових організацій. Розроблення теорії ймовірностей та використання таблиць смертності (XVIII ст.) дали математичне обгрунтування умов страхування життя.

У середині ХІХ ст. в Україні переважало фабрично-заводське виробництво в металообробній, текстильній, тютюновій, склодувній, паперовій та інших галузях. Якщо в 1773 році на території України, що входила до складу Російської імперії, було 200 підприємств, то в 1860 році - 2330. У другій половині ХІХ ст. відбулися зміни в сільському господарстві. З дев’яти українських губерній в шістьох господарювали за капіталістичною системою.

Промислова революція, недосконалість обладнання, важка праця, погані умови життя, соціальна незахищеність, відсутність медичного забезпечення працівників загострювали проблеми зі здоров’ям робітників і спонукали до розвитку медичного страхування. В Україні з’явилися товариства та каси взаємодопомоги, що існували за рахунок відрахувань із заробітної плати та штрафних коштів. Сформувався механізм соціального страхування - розподіл ризиків між групою громадян, які добровільно об’єднували свої кошти. Основними витратами цих товариств були виплата пенсій і грошова допомога.

У 1912 р. ІІІ Державна Дума прийняла закон про соціальне страхування на випадок хвороби. Соціальне страхування забезпечувало захист від соціальних ризиків найманих робітників, але цей закон поширювався лише на 2 % населення Росії. Організаційною основою страхової медицини були лікарняні каси - некомерційні страхові організації.

У 1927 році некомерційні медичні страхові організації ліквідували, надання медичної допомоги передали Народному комісаріату охорони здоров’я, а в 1933 році соціальне страхування втратило свою самостійність, його передали до профспілок.

Перехід від адміністративно-командної до соціально орієнтованої ринкової економіки та прийняття законів «Про страхування» (1996), «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (1998) стали початком демонополізації страхування в Україні й сприяли розвитку медичного страхування. Сьогодні майже 30 страхових компаній надають послуги ДМС. Але, починаючи з 2003 р., частка страхових виплат із ДМС у загальній структурі здійснених страхових виплат на ринку знижується. У 2004 р. темпи приросту страхових виплат із ДМС становили 11 %, а за іншими добровільними видами приріст становив не менш як 50 %. Зростання сегмента ДМС у 2004 р. становило всього 27,2 % за обсягом надходжень страхових премій. Гальмування розвитку ДМС, на думку вчених, пов’язане з відсутністю ОМС в Україні, серед інших причин - недосконалість законодавчої бази та податкової політики, недостатній рівень страхової культури населення.

Для того щоб розв’язати ці проблеми, потрібно впровадити закон «Про медичне страхування», відрегулювати податкову політику, розробити стандартні й уніфіковані програми ДМС, гарантувати державні зобов’язання, їхнє фінансове забезпечення.

Для розширення знань із медичного страхування у студентів вищих медичних навчальних закладів України до навчальної програми введено такі питання: економічне та правове обґрунтування запровадження медичного страхування, мета та завдання реорганізації охорони здоров’я за принципами медичного страхування, економічні відносини між пацієнтами, підприємствами, організаціями, закладами охорони здоров’я та страховими компаніями; суть ОМС і ДМС; місце та роль лікаря загальної практики в системі медичного страхування; економічні гарантії медичного страхування, методика розрахунку страхового тарифу, нарахування заробітної плати медичному персоналу в умовах страхової медицини. Проводиться обговорення актуальних питань медичного страхування. Знання вітчизняного та зарубіжного досвіду, становлення та функціонування медичного страхування є передумовою формування сучасного фахового світогляду майбутніх лікарів, запорукою їхньої ефективної діяльності в майбутньому.

Страхова медицина - дійовий механізм подолання фінансового дефіциту в галузі, нераціонального використання обмежених ресурсів, що має сприяти поліпшенню якості медичної допомоги. Це механізм соціального захисту населення, джерело внутрішніх інвестицій. Розвиток добровільного медичного страхування є об’єктивною потребою, що може підвищити якість медичного забезпечення, збільшити надходження коштів у систему охорони здоров’я.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Базилевич В. Д. Страхова справа / В. Д. Базилевич, С. С. Базилевич.- К.: Знання, 2002.- 203 с.
2. Єрмілов В. С. Історичні паралелі медичного страхування минулого та сьогодення нашої країни // Охорона здоров'я України.- К., 2001.- № 2.- С. 48-50.
3. Історія страхування: Підручник / С. К. Реверчук, Т. В. Сива, С. І. Кубів, О. Д. Вовчак; За ред. С. К. Ревер-чука.- К.: Знання, 2005.- 213 с.
4. Мних М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник.- К: Знання України, 2006.- 284 с.
5. Рудень В. В. Виникнення та функціонування системи медичного страхування // Фінанси України.- 2000.- № 1.- С. 76-87.
6. Страхова медицина в Україні: історія та сучасність / В. П. Ляхоцький, В. І. Євсеєв, В. І. Сергієнко та ін.- К: Пульсари, 2003.- 82 с.