Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Канада у міжнародних відносинах. Співпраця України і Канадою

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

дол. США.

Станом на 31 грудня 2014 р. обсяг прямих канадських інвестицій в економіку України складає 79 млн. дол. США (0, 2% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій). У січні-червні 2014 р. відтік канадських інвестицій склав 11, 8 млн. дол. США.
Основна частина канадських інвестицій надійшла до сфер: переробної промисловості; транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності; адміністративного та допоміжного обслуговування; оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів; операцій з нерухомим майном.
 
Культурно-гуманітарне співробітництво
 
Договірно-правова база в культурно-гуманітарній сфері. Культурно-гуманітарні аспекти співробітництва між Україною та Канадою обумовлені у Спільній Декларації про особливе партнерство між Україною і Канадою від 31. 03. 1994 р. та в Угоді про дружбу та співробітництво між Україною і Канадою від 24. 10. 1994 р.
Відповідно до положень Спільної Декларації сторони зобов'язалися «активно співпрацювати з метою прискорення взаємного розповсюдження інформації про національні досягнення у галузі культури, науки і освіти, популяризації нових досягнень у цих сферах і розширення культурних, спортивних та інформаційних обмінів».
У Статті 13 Угоди про дружбу та співробітництво наголошується на важливості культурних та спортивних обмінів для взаєморозуміння між народами та міститься положення про продовження двостороннього співробітництва у галузях культури і спорту. Сторони також зобов'язалися сприяти «розвиткові безпосереднього співробітництва між освітніми, архівними, культурними, творчими та спортивними організаціями двох країн, а також між асоціаціями і товариствами в цих галузях». Частина друга Статті 14 Угоди регулює двосторонні обміни в культурно-гуманітарній сфері, зокрема в ній говориться, що сторони «сприятимуть розширенню контактів між політичними партіями, профспілками, фондами, школами та вищими учбовими закладами, організаціями по захисту прав людини, релігійними, жіночими та молодіжними організаціями, екологічними та іншими асоціаціями».
Політика Канади у сфері культури та забезпечення культурних прав національних меншин. У 1971 році в Канаді була запроваджена офіційна політика багатокультурності, спрямована на підтримку та взаємодію культур різних національностей. У зв'язку з цим, у 1982 році до Канадської хартії прав і свобод були внесені зміни, які зафіксували мету збереження та примноження багатокультурної спадщини країни.
Основні напрями канадської політики у сфері розвитку культури визначаються Законодавчим Актом Канади про багатокультурність, який був прийнятий у 1985 році. Відповідно до даного Акту усі представники канадського суспільства мають право зберігати та поширювати своє культурне надбання та культурну спадщину. Актом визнається, що багатокультурність є фундаментальною характеристикою канадської культурної спадщини, а однією з основних задач канадського суспільства є заохочення участі окремих осіб та різних етнічних громад до формування канадської ідентичності.
З метою реалізації політики багатокультурності у 1973 році було заснований Департамент канадської спадщини (Department of Canadian Heritage). До юрисдикції Департаменту відносяться питання багатокультурності, захисту прав людини, збереження культурного надбання тощо. Департамент відповідальний за розробку та впровадження національної політики та національних програм щодо культурного розвитку та культурної спадщини Канади, а також канадської ідентичності на основі принципів багатокультурності.
Особливості українсько-канадської співпраці в культурно-гуманітарній сфері. Особливості українсько-канадського співробітництва в культурно-гуманітарній сфері обумовлені наявністю 1, 2 мільйонної української діаспори в Канаді, що має надзвичайно розвинену систему громадських та культурних організацій, наукових та дослідницьких установ, музеїв, художніх колективів, мистецьких об'єднань тощо. Це спричиняє прямі міжособистісні контакти між громадянами наших країн, а також безпосереднє співробітництво між такими організаціями в Канаді та подібними установа в Україні.
До таких установ в Канаді відносяться, зокрема, такі:
Село спадщини української культури, поблизу м. Едмонтон, провінція Альберта;
Канадський інститут українських студій, м. Едмонтон, провінція Альберта, відділення Інституту є в м. Торонто;
Український центр засобів і розвитку при коледжі Гранта МакЕвана, м. Едмонтон, провінція Альберта;
Українсько-Канадський Архів-Музей Альберти, м. Едмонтон, провінція Альберта та ін...
Українці, які почали емігрувати до Канади з 1880-х років, разом з іншими народами та національними меншинами вважаються одними із співзасновників канадської держави. У цьому зв'язку переважна частина пам'яток Українського народу, що існують в Канаді, була створена на канадській землі і тому офіційно вважається частиною культурної спадщини Канади, що підкріплюється офіційною державною політикою багатокультурності країни.
Загалом, кількість об'єктів, що пов'язані з історією Українського народу в Канаді, за приблизними розрахунками може сягати до 1000 одиниць. Серед них є 6 українських церков і 12 будівель та історичних місць, що внесені до переліку канадських пам'яток національного, провінційного чи муніципального значення.
В Канаді встановлені пам'ятники низці українських історичних діячів, зокрема Т. Шевченку у м. Вінніпег, Лесі Українці у м. Саскатун та м. Торонто, Івану Франку у містах Вінніпег, Торонто та Ляшен (провінція Квебек), Володимиру Великому у м. Торонто, Василю Стефанику на території Села спадщини української культури в провінції Альберта. На території Канади також встановлено п'ять монументів, що вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні: в містах Вінніпег, Едмонтон, Гакстон, Калгарі та Віндзор.
Щороку в різних містах Канади відбуваються до 10 українських фестивалів, серед яких найдавнішим є Канадський національний український фестиваль, що проходить в м. Дофін з 1965 року, а також Український фестиваль у м. Торонто, що є найбільший українським фестивалем Північної Америки.
 
Висновок
 
Після прийняття історичного Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року перед вітчизняним Міністерством закордонних справ постали нові відповідальні завдання, які вимагали нових професійних підходів, реформування структури МЗС, формування відповідної законодавчої бази.
Як зазначається в «Основних напрямах зовнішньої політики України», ухвалених 2 липня 1993 року, з огляду на своє геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна може і повинна стати впливовою світовою державою, здатною виконувати значну роль в забезпеченні політико-економічної стабільності в Європі.
Неодмінною умовою успішної реалізації Україною своїх можливостей є її активне і повномасштабне входження до світового співтовариства. Долаючи кризові явища в суспільстві і торуючи свій шлях у світ, Україна спирається на свої фундаментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких визначаються засади, напрями, пріоритети та функції її зовнішньої політики».
Реалізуючи поставленні завдання, за неповні дев'ять років незалежності Україна здобула статус авторитетного, передбачуваного, послідовного і активного учасника міжнародних відносин.
На сьогодні Україна – це непостійний член Ради Безпеки ООН, учасник понад 100 міжнародних організацій, ініціатор неформального об'єднання держав ГУУАМ, до якого, крім нашої держави, належать Грузія. Узбекистан, Азербайджан, Молдова, один з ініціаторів Організації Чорноморського економічного співробітництва, котрибутор безпеки в Південно-Східній Європі, Придністров'ї, на Кавказі. Україна, визнана стратегічним та особливим партнером ЄС та НАТО, бере активну участь в інтеграційних процесах у Європі, на Балто-Чорноморському просторі.
 
Список використаних джерел
 
1. Амуржуев О. Украина – Канада: Слово за бизнесменами // Зовнішня торгівля. -1999. -№ 1-2. – С. 29-31
2. Баран Е. Канадське співробітництво з Україною //Зовнішня торгівля. -1999. -№ 1-2. – С. 34-35
3. Борисенко З. Державне сприяння конкуренції в Канаді //Економіка України. -2004. -№ 7. – С. 78-85
4. Демчук П. О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: Навчальний посібник. – Київ: ППП, 2004. -252 с.
5. Дойчик М. Стосунки України та Канади в 1991-1996 рр. : патронат чи співробітництво // Нова політика. -1998. -№ 4. – С. 9-12
6. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. -К. : Знання, 2006. -405, с.
7. Козюра І. Основні тенденції розвитку місцевого самоврядування в Канаді на рубежі ХХ-ХХІ століть // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. -2004. -№ 2. – С. 296-300
8. Міжнародні відносини та зовнішня політика: Навчальний підручник. -К. : Либідь, 1999. -557, с.
9. Музика В. Канада ніколи не забувала про Україну // Політика і час. -2005. -№ 3. – С. 3-11
10. Основи політичної науки: Курс лекцій/ За ред. Б. Кухти. -Львів: Кальварія, 1999 – Ч. 4: Міжнародна політика. -1999. -435 с.
11. Політична історія ХХ століття: Навч. посібник. -К. : КНЕУ, 2001. -374, с.
12. Цимбалістий В. Ф. Теорія міжнародних відносин: Навчальний посібник. -Львів: Новий Світ-2000, 2006. -320, с.
Фото Капча