Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Карбонові кислоти

Предмет: 
Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
4
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Карбонові кислоти – це похідні вуглеводнів в яких один, або декілька атомів водню заміщені на карбоксильну групу.
Органічні кислоти можуть бути одержані в результаті окислення спиртів.
За фізичними властивостями карбонові кислоти є рідинами або твердими речовинами. Низькомолекулярні карбонові кислоти добре розчинні у воді. Кислоти розчинні в розчинах лугів з утворенням солей.
Хімічні властивості карбонових кислот обумовлені наявністю в молекулі карбоксильної групи. В розчинах вони дисоціюють на іони.
Це, як правило слабкі кислоти Kg у них нижче ніж у мінеральних кислотах.
1. Взаємодіють з солями важких металів в нейтральному середовищі з утворенням забарвлених сполук.
2. З спиртом утворюють складні ефіри, які мають характерний запах – реакція етерифікації.
Зворотній процес – реакція гідролізу (окислення).
Фармакологічна дія.
Введення карбоксильної групи в молекули знижує токсичність речовин (порівняно з альдегідами і спиртами). В дуже великих дозах проявляє незначну наркотичну дію. Розгалуження аліфатичного радикалу, ненасичені зв’язки, введення галогену в молекулу підвищує фармакологічну активність кислот.
За рахунок дисоціації кислот з утворенням іонів водню, вони мають подразнюючу і припікаючи дію. Накопичуючись в крові можуть викликати явище гемолізу, тому в медичній практиці застосовують солі карбонових кислот, де їх використовують як „носіїв” фармакологічно активних катіонів (Са+, К+...).
В медичній практиці застосовують:
- калію ацетат;
- кальцію ацетат;
- натрію оксібутірат;
- натрію цитрат;
- натрію гідроцитрат.
Ці препарати крім калію ацетату є похідними оксікислот.
Оксікислоти – це похідні карбонових кислот в молекулі яких поряд з карбоксильною групою є гідроксильна група.
Солі оксикислот практично не токсичні.
Кальцію лактат застосовують як і СаСl2 (переноситься краще, не подразнює слизову шлунку).
Натрію оксібутірат – внутрішньовенно для наркозу.
Калію ацетат – при гіпокаліємії.
Тринатрієва сіль лимонної кислоти.
Одержання: нейтралізація лимонної кислоти натрію карбонатом. Для очистки від домішок натрію цитрат перекристалізовують із спирту.
Властивості: безбарвні кристали або білий кристалічний порошок, без запаху, солонуватий на смак, вивітрюється на повітрі. Розчинний у воді, практично нерозчинний у спирті. 10% розчин має рН 7, 8-8, 3.
Застосування: як консервант крові (попереджує згортання) в вигляді 4-5% розчинів.
Дінатрієва сіль лимонної кислоти
Властивості: безбарні кристали, або білий кристалічний порошок, без запаху, кислуватий на смак. Легко розчинний у воді, практично не розчинний у спирті. 5% розчин має рН 4, 7-5, 0.
Зберігання: в добре закупореній тарі (можлива втрата кристалізаційної води).
Застосування: як консервант крові (попереджує згортання) в вигляді 4-5% розчинів.
Порівняльна характеристика:
а) 200 мл 5% натрію цитрату +0, 5 мл м/г – жовте забарвлення
200 мл 5% натрію гідро цитрату + 0, 5 мл м/г – червоне забарвлення
б) натрію цитрат – солонуватого смаку
натрію гідроцитрат – кислого смаку
в) 10% розчин натрію цитрату – рН = 7, 8-8, 3
5% розчин натрію гідроцитрату – рН = 4, 7-5, 0
Амінокислоти – це карбонові кислоти, в молекулах яких одночасно з карбоксильною групою є і аміногрупа.
В залежності від числа – СООН груп амінокислоти поділяють на одно- і двохосновні.
В залежності від числа – NH2 поділяють на моно- і діамінокислоти.
Наявність двох функціональних груп: – СООН кислотна і – NH2 основна – надає амінокислотам амфотерний характер. Тому вони утворюють солі з мінеральними кислотами і лугами.
Будучи амфотерними електролітами амінокислоти існують в розчинах у вигляді біполярних іонів, і так як заряди цих іонів нейтралізують один одного, амінокислоти є внутрішніми солями, і водні розчини одноосновних маноамінокислот нейтральні на лакмус.
В залежності від положення – NH2 і СООН груп в молекулі амінокислот можлива внутрішньомолекулярна взаємодія цих груп з утворенням циклічного аміду- лакталу.
Всі амінокислоти розчинні у воді, нерозчинні в органічних розчинниках.
Хімічні властивості:
1. Здатність амінокислот легко окислюватись до NH2, СО2, альдегіду, а при дії NaNO2 в кислому середовищі, або НNО3, окислення іде до молекулярного азоту і оксікислот.
2. Утворення мідних солей, в яких іон міді зв’язаний додатковими валентностями з атомами азоту утворюючи комплекс темно-синього кольору.
3. Всі амінокислоти дають реакцію з нінгідрином специфічна для амінокислот (в реакцію вступають -NH2 і -СООН групи).
Природні амінокислоти отримують гідролізом білків в кислому середовищі при температурі. Всі природні амінокислоти мають асеметричний атом вуглецю  оптично активні сполуки. Всі амінокислоти є l-ізомерами – без смаку, або гіркі, j-ізомери – солодкі.
В медичні практиці застосовують:
- аміналон;
- аміноксепронова кислота;
- глютамінова кислота;
- фенібут;
- цистеїн;
- ацетилцестиїн;
- литіонін.
Амінолон застосовують при судинних захворюваннях мозку. Амінокапронову кислоту при захворюваннях ЦНС. Фенібут застосовують при порушенні процесів метаболізму в головному мозку, для покращення мозкового кровообігу. Ацетилцистеїн застосовують при загальному запаленні органів дихання (трахеїди, бронхи, пневмонії).
Фото Капча